18 лютого 2016 року , о 12:35 годині,Справа № 808/77/15 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд
у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,
за участю секретаря Передерій А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя
справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Запоріжпромекологія»
до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Державної фіскальної служби у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004092212 від 19.12.2014,
позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що на підставі хибних висновків акту перевірки №1760/08-28-22-12/34830011 від 27.11.2014 про відсутність фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентами у зв'язку з незнаходженням останніх за зареєстрованим місцезнаходженням відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004092212 від 19.12.2014, яким підприємству визначено зобов'язання з ПДВ в розмірі 146062,5 гривень (97375 гривень основного платежу та 48587,5 гривень штрафних санкцій). Позивач не погоджується із прийнятим повідомленням-рішенням та зазначає, що ним надані до перевірки всі необхідні первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій. Посилання відповідача в акті перевірки на акти перевірок його контрагентів та встановлені цими актами факти не спростовують факту здійснення господарських операцій між підприємствами.
Позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004092212 від 19.12.2014.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримує та просить його задовольнити з викладених в ньому підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнає з підстав, викладених в письмових запереченнях, зазначивши, що контрагенти позивача не знаходяться за податковими адресами, у них відсутні трудові ресурси, виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, відсутні також дозвільні документи на діяльність, що їх потребує. Позивачем порушено терміни оплати за договорами з спірними контрагентами, також, в цих договорах встановлений строк дії до 31.12.2013, проте взаємовідносини фактично відбувалися в червні та липні 2014 року. Перевезення товару здійснювалося автотранспортом, що не належить позивачеві. Просить відмовити в позові.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ДПІ у Леніснькому районі м. Запоріжжя проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВП «Запоріжпромекологія» з питання дотримання вимог податкового з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Лонгкон» за червень 2014 року та ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг» за липень 2014 року, результати якої викладено в акті перевірки №1760/08-28-22-12/34830011 від 27.11.2014 (т.1 а.с.19-37).
За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено ПДВ на загальну суму 97735 гривень, в тому числі по періодах: червень 2014 року - 31674 гривень; липень 2014 року - 65701 гривень.
На підставі акту 1760/08-28-22-12/34830011 від 27.11.2014 ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0004092212 від 19.12.2014, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, за основним платежем - на 97375 гривень, за штрафними( фінансовими) санкціями (штрафами) - на 48687,5 гривень (а.с.42).
Як вбачається зі змісту вищезазначеного акту перевірки, підставою для невизнання сум податкового кредиту та визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ став висновок податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарської операції між позивачем та вказаними контрагентами, який ґрунтується на отриманій контролюючим органом інформації у вигляді актів перевірок ТОВ «Лонгкон» та ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг» щодо незнаходження останніх за податковою адресою, відсутністю у них трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, зауваженнях до неналежного виконання умов договорів сторонами, неналежного оформлення товарно-транспортних накладних та належності автотранспортного засобу, яким здійснювалось перевезення товарів, іншому підприємсту.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК).
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.
Суд зазначає, що, відповідно до ч.4 ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Статтею 3 Закону № 996-ХІV передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.1 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/ 704 (далі - Положення), згідно з якими первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість підлягають доказуванню, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, податкові накладні, тощо.
Згідно з ст. 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Лонгкон» укладено договори купівлі-продажу: №№0106-14/Л-1, 0106-14/Л-2, 0106-14/М-4 та 0106-14/Д-3 від 05.06.2014, відповідно до умов яких продавець (ТОВ «Лонгкон») зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «НВП «Запоріжпромекологія») єврокуб в каркасі 1000 л, бочки металеві 200 л, м'який контейнер разовий та дрова колоті, а покупець прийняти та сплатити вартість товару. Постачання товару здійснюється окремими партіями впродовж дії договору транспортом покупця на умовах: склад продавця. Під окремою партією товару сторони розуміють кількість, зазначену в одній накладній на відпуск товару. Ціна, кількість, асортимент, номенклатура окремої партії товару визначається в накладних. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок чи в касу продавця впродовж 5 банківських днів з моменту постачання товару. Якість товару підтверджується відповідним документом. Договори діють до 31.12.2013 (т.1 а.с.43-46).
На підтвердження виконання умов цих договорів до матеріалів справи надано видаткові накладні ( т. 1 а.с.47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65) та податкові накладні (т. 1 а.с.67-74).
На підтвердження здійснення оплати за отримані послуги до матеріалів справи надано платіжні доручення №№1209-1211, 1208 від 24.06.2014, №№1243, 1244 від 09.07.2014.
На підтвердження транспортування придбаних товарів до матеріалів справи надано товарно-транспортні накладні ( т. 1 а.с.48, 50, 52, 54, 56, 58, 60, 62, 64, 66), подорожні листи вантажного автомобіля (т.2 а.с. 102-107), накази про відправлення у відрядження (т.2 а.с.159-164).
Також, під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та ПП «ЛЮКСПОСТАЧ» укладено договори купівлі-продажу: №№0714-Л/1-2, 0714-Л/1, 0714-Л/1-3 від 01.07.2014, відповідно до умов яких продавець (ПП «ЛЮКСПОСТАЧ») зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «НВП «Запоріжпромекологія») м'який контейнер разовий, єврокуб в каркасі 1000 л, бочки металеві 200 л, а покупець прийняти та сплатити вартість товару. Постачання товару здійснюється окремими партіями впродовж дії договору транспортом покупця на умовах: склад продавця. Під окремою партією товару сторони розуміють кількість, зазначену в одній накладній на відпуск товару. Ціна, кількість, асортимент, номенклатура окремої партії товару визначається в накладних. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточних рахунок чи в касу продавця впродовж 5 банківських днів з моменту постачання товару. Якість товару підтверджується відповідним документом. Договори діють до 31.12.2013 (т.2 а.с.44,46, 48).
Судом встановлено, що тогож дня, 01.07.2014, між ПП «ЛЮКСПОСТАЧ» (первісний боржник), ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг» (новий боржник) та ТОВ «НВП «Запоріжпромекологія» (кредитор) укладено договори про переведення боргу №№ 1, 2, 3 (т.1 а.с.81-83), відповідно до умов яких первісний боржник переводить на нового боржника борг (постачання товару) у розмірі 124150 гривень за договором №0714-Л/1-3 від 01.07.2014, 130815 гривень - за договором №0714-Л/1-2 від 01.07.2014 та 139240 гривень - за договором №0714-Л/1 від 01.07.2014, що підтверджується актами звіряння взаєморозрахунків між кредитором та первісним боржником (т.2 а.с.45, 47, 49). Новий боржник зобов'язаний поставити товар у повному обсязі кредитору на зазначену суму.
На підтвердження виконання умов цих договорів до матеріалів справи надано видаткові накладні ( т. 1 а.с.84, 86, 88, 90, 92, 94, 96, 98, 100, 102, 104, 106) та податкові накладні (т. 1 а.с.108-119).
На підтвердження здійснення оплати за отримані послуги до матеріалів справи надано платіжні доручення №№1304-1306 від 30.07.2014, №№1291, 1290, 1288 від 23.07.2014, №1268 від 15.07.2014, №№1272, 1273 від 16.07.2014 (т.1 а.с.120-128). При цьому, оплата вказаними платіжними дорученнями здійснювалась на користь первісного боржника - ПП «ЛЮКСПОСТАЧ».
На підтвердження транспортування придбаних товарів до матеріалів справи надано товарно-транспортні накладні ( т. 1 а.с.85, 87, 89, 91, 93, 95, 97, 99, 101, 103, 105, 107), подорожні листи вантажного автомобіля (т.2 а.с. 108-117), накази про відправлення у відрядження (т.2 а.с.149-158).
Товари за вказаними договорами транспортувалися транспортним засобом Mercedes-Benz 1824, держаний номер АР8837СА, що належить ТОВ «Науково-дослідний та проектний інститут екологічної безпеки» й переданий у користування за плату ТОВ «НВП «Запоріжпромекологія» на підставі договору оренди транспортного засобу №1712-01 від 17.12.2013 (т.2 а.с.166-168). Оплату за користування цим транспортним засобом здійснено платіжним дорученням №1189 від 17.06.2014 у розмірі 2797 гривень (т.2 а.с.52).
Товари за вказаними договорами приймалися ТОВ «НВП «Запоріжпромекологія» в смт. Комишуваха з одночасним складанням актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (т.2 а.с.118, 130-148 від ТОВ «Лонгкон», т. 2 а.с. 55-101, 119-129 - від ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг»).
Додатково на підтвердження реальності здійснення господарських операцій та використання придбаного товару в власній господарській діяльності за вказаними договорами до матеріалів справи додано наказ №140725/1 від 25.07.2014, яким у зв'язку із виробничою необхідністю введено в експлуатацію придбані у ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг» товари (т.2 а.с.165), акти про утилізацію відходів, графік утилізації відходів, тощо (т.2 а.с. 33-43).
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.
Із наведеного вбачається, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин. При цьому не виключається розгляд господарських операцій відповідно до їх реального економічного змісту.
Оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.
Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій. Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то податкові зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Судом встановлено, що за результатами перевірки позивача були виявлені порушення податкового законодавства, викладені в акті перевірки, на підставі чого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення. При цьому суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.
Зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема, в Постанові ВСУ від 17.02.2009, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 7046232, та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права - пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 ЦК, Верховний Суд України у своїй постанові від 22.09.2015 у справі №826/16369/13-а, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 52867861, зазначив, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Відповідно до вищенаведеного, визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.
Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Так, суд виходить із того, що хоча чинне податкове законодавство не встановлює конкретного переліку документів, складанням яких має оформлюватися господарська операція, документування господарської операції має відповідати законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції, договірним умовам та/або звичаєвій практиці.
Установлений за наслідками дослідження договорів зміст спірних операцій поставки передбачає надання постачальниками документу, що підтверджує якість поставленого товару з урахуванням вимог діючих стандартів для даного виду товарів. Між тим, відповідного документу до суду не надано.
Також, суд не вбачає ділової мети в укладанні в один й той самий день договорів купівлі-продажу з ПП «ЛЮКСПОСТАЧ», договорів про переведення боргу на ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг». При цьому, як свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень, оплата за постачання товару ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг» до ТОВ «НВП «Запоріжпромекологія» здійснювалася на користь саме первісного боржника ПП «ЛЮКСПОСТАЧ». Зазначене не тільки не підтверджує факт здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, а й викликає додаткові сумніви.
Оцінюючи у сукупності вищевказані фактичні обставини справи, суд погоджується з доводами відповідача, що господарські операції за договорами купівлі-продажу між позивачем та вказаними контрагентами відображені лише документально, без фактичного їх виконання, тому подані позивачем первинні документи юридичної сили не мають.
Окрім іншого, підставою для висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій позивача з вказаними контрагентами є акти перевірки ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №370/26-52-22-01-11/39059224 від 08.08.2014 (т.1 а.с. 178-205) та Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області №593/20-33-22-01-07/33776671 від 29.08.2014, якими встановлено відсутність належних доказів реального вчинення вказаними товариствами господарських операцій.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).
В силу приписів ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.
З огляду на вищевикладені норми права та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що в позові належить відмовити.
Відповідно до ч.2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення на загальну суму 146062,5 гривень, 2 відсотки від якої складають 2921,25 гривень (146062,5 гр. : 100 х 2 = 2921,25). При зверненні до суду з даним позовом було сплачено 10 відсотків ставки судового збору за подання даного позову майнового характеру - 292,13 гривень (платіжне доручення №1686 від 29.12.2014 (т.1 а.с.3). Оскільки у позові відмовлено, позивач повинен доплатити судовий збір у розмірі 2629,12 гривень (2921,25 - 292,13 г = 2629,12).
Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд
у позові відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Запоріжпромекологія» на користь Державного бюджету України судові витрати у розмірі 2629 (двох тисяч шестисот двадцяти дев'яти) гривень 12 копійок.
Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.В. Матяш