м. Миколаїв
23 березня 2016 року Справа № 814/189/16
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. при секретарі судового засідання Науменко О.Г. розглянувши адміністративну справу
за позовом в інтересахКерівника Миколаївської місцевої прокуратури №1, вул. Нікольська, 73, Миколаїв, 54001 Миколаївської обласної державної адміністрації, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001
доДержавного реєстратора прав на нерухоме майно Очаківського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області Сідень В.В., вул. Луначарського, 23-а, Очаків, Миколаївська область, 57500 Очаківського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області, вул. Шкрептієнка, 27, Очаків, Миколаївська область, 57500
провизнання протиправним та скасування рішення від 11.11.2015 р. зобов'язання вчинити певні дії,
Керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 1 (далі також - прокурор) в інтересах Миколаївської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Очаківського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області Сідень Вікторію Володимирівну (далі також - відповідач 1) та Очаківського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області (далі також - відповідач 2) про скасування рішення державного реєстратора від 11.11.2015 р. про відмову у державній реєстрації прав Миколаївської ОДА на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, посилаючись на незаконність оспорюваного рішення, яке прийнято без врахування Постанови Верховного Суду України від 01.07.2015 р. у справі №6-523цс15.
Відповідачі подали письмові заперечення, з яких слідує, що в наданій реєстратору постанові Верховного Суду України та витягу з Державного земельного кадастру містяться різні відомості щодо цільового призначення земельної ділянки, що не дає можливості встановити відповідність заявлених прав документам і є підставою для відмови у державній реєстрації прав Миколаївської ОДА на земельну ділянку.
У судовому засіданні 23.03.2016 р. в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку, що позов не належить задоволенню, виходячи з наступного.
Постановою Верховного Суду України від 01.07.2015 р. визнано незаконним та скасовано розпорядження Очаківської РДА від 08.04.2011 р. №109 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1га для ведення особистого селянського господарства та передачі її у власність ОСОБА_2, визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 18.10.2011 р. НОМЕР_2 і зобов'язано ОСОБА_2 повернути в державну власність земельну ділянку.
З метою примусового виконання рішення суду прокуратура звернулася до відділу ДВС. Актом прийому-передачі від 11.11.2015 р. задокументовано передачу земельної ділянки площею 1 га в межах території Солончаківської сільської ради Очаківського району від ОСОБА_2 до Миколаївської ОДА, а виконавче провадження закінчене в зв'язку з повним фактичним виконанням рішення суду.
05.11.2015 р. Миколаївська ОДА звернулася до відповідача 1 із заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, до якої додано копію постанови Верховного Суду України від 01.07.2015 р. і витяг з Державного земельного кадастру від 04.11.2015 р.
11.11.2015 р. відповідачем 1 прийнято рішення № 26047688 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. В обґрунтування рішення зазначено, що з заявою звернулася неналежна особа і подані документи не дають можливості встановити відповідність заявлених прав. Рішення державного реєстратора обґрунтоване невідповідністю інформації щодо цільового призначення земельної ділянки в рішенні суду та у витягу з Державного земельного кадастру. Зокрема, Верховний Суд України в постанові від 01.07.2015 р. зазначив в мотивувальній частині рішення, що передана у власність ОСОБА_2 земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги Дніпровсько-Бузького лиману та відноситься до земель водного фонду. Натомість витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.11.2015 р. містить інформацію, що категорія спірної земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення. Суперечності в документах стали підставою для відмови у державній реєстрації, оскільки категорія земельної ділянки визначає суб'єкта, який має право на звернення для реєстрації права власності (в даному випадку, оскільки в Державному земельному кадастрі земельна ділянка зареєстрована як земля сільськогосподарського призначення, заявником повинно бути Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області до відання якого відноситься розпорядження вказаними землями).
Згідно зі ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
В даному випадку прокурор не довів, що оспорюваним рішенням державного реєстратора, яке прийнято відповідно до приписів чинного законодавства, порушено інтереси держави.
Пункт 1 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №755) до повноважень державного реєстратора відносить встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.
Згідно ч. 4 ст. 15 Закону № 755 державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Відповідно до п. 3-4 ст. 24 Закону № 755 у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Пунктом 5 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" встановлено, що державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Держаного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.
Згідно ч. 4-5 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Таким чином, належність земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення передбачає здійснення державної реєстрації права держави на таку ділянку на підставі заяви центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.
В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначив, що цільове призначення "землі сільськогосподарського призначення" вперше визначено розпорядженням Очаківської РДА від 08.04.2011 р. № 109, але в подальшому в Верховним Судом України встановлено що спірна ділянка належить до земель водного фонду. На підставі викладеного прокурор дійшов висновку, що рішення суду є фактом переведення земельної ділянки з категорії сільськогосподарських земель до земель водного фонду.
Суд вважає таку позицію помилковою, оскільки ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України встановлено, що зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У відповіді на лист прокуратури від 23.03.2016 р. Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області зазначає, що визнання державного акта недійсним за рішенням суду не призводить до автоматичного скасування реєстрації земельної ділянки. Ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" містить виключний перелік підстав скасування державної реєстрації земельної ділянки.
З викладеного слідує, що зміна цільового призначення земельної ділянки відноситься до компетенції відповідного органу виконавчої влади і зазначення в мотивувальній частині рішення суду про належність земельної ділянки до певної категорії не може підмінити собою процедуру зміни цільового призначення ділянки, який імперативно визначений ст.20 ЗК України.
Частиною 1 ст. 193 Земельного кодексу України визначено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Враховуючи викладене, до внесення змін у Державний земельний кадастр щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з сільськогосподарського на землі водного фонду, право подавати заяву про державну реєстрацію права держави на спірну земельну ділянку належить територіальному органу центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Стаття 19 Конституції України декларує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач 1, приймаючи оскаржуване рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 КАС України, суд -
В задоволені позову відмовити
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.
Суддя І.В. Желєзний