29 березня 2016 р. Справа № 821/3474/15-а
Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Кузьменко Н.А.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Милосердного М.М.
при секретарі - Павлюк К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Херсонській області про виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, компенсацію за невчасно сплачений дохід у вигляді виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за невикористану відпустку,-
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до УМВС України у Херсонській області про виплату та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 03 грудня 2013 року по 23 вересня 2015 року, з урахуванням компенсації за невчасно виплачений дохід станом на січень 2016 року у сумі 173 050, 88 грн.; компенсацію за невчасно виплачений дохід у вигляді виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 01 жовтня 2013 року по 02 грудня 2013 року станом на січень 2016 року у сумі 6 076, 27 грн.; компенсацію за невикористані відпустки 2010, 2013, 2014, 2015 років із врахуванням компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у сумі 16 885, 77 грн.; середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за невикористані чергові відпустки 2010, 2013, 2014, 2015 років.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов'язано УМВС України у Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористану відпустку при звільненні за 2015 рік. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року в справі 821/4106/13-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року, частково задоволено позов ОСОБА_2 до УМВС України в Херсонській області та визнано протиправним, скасовано наказ начальника УМВС України в Херсонській області від 30 вересня 2013 року №289 о/с дск про звільнення ОСОБА_2 в запас Збройних сил України за ст. 64 п."є" (за порушення дисципліни); поновлено ОСОБА_2 на посаді оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з легалізацією доходів організованих злочинних груп управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Херсонській області з 30 вересня 2013 року; стягнуто з УМВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 8 090, 91 грн. за період з 01 жовтня 2013 року по 02 грудня 2013 року.
На виконання постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року в справі №821/4106/13-а, наказом УМВС України в Херсонській області №330 о/с від 23 вересня 2015 року скасовано пункт наказу начальника УМВС України в Херсонській області від 30 вересня 2013 року №289 о/с дск в частині звільнення ОСОБА_2 в запас Збройних сил України за ст. 64 п."є" (за порушення дисципліни). Цим же наказом від 23 вересня 2015 року призначено капітана міліції ОСОБА_2 на посаду дільничного інспектора міліції (за рахунок посади старшого дільничного інспектора міліції) сектору дільничних інспекторів міліції Каховського районного відділу УМВС, увільнивши його з посади оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з легалізацією доходів організованих злочинних груп управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС.
Наказом УМВС України в Херсонській області від 07 жовтня 2015 року №345 о/с позивача звільнено в запас Збройних сил України за ст.64 п."ж" (за власним бажанням).
Позивач вважає, що період з 03 грудня 2013 року (перший день після постановлення судового рішення в справі №821/4106/13-а) по 29 вересня 2015 року (день призначення на посаду) є часом вимушеного прогулу, за який належить виплатити грошове забезпечення та компенсацію за невчасно виплачений дохід станом на січень 2016 року в розмірі 173 050, 88 грн. Окремо ОСОБА_2 ставить питання про стягнення з відповідача компенсації за невикористані чергові відпустки 2010, 2013, 2014, 2015 років з врахуванням компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 16 855, 77 грн., а також про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку за невикористані чергові відпустки 2010, 2013, 2014, 2015 років.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги про стягнення з відповідача виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 03 грудня 2013 року по 23 вересня 2015 року, з урахуванням компенсації за невчасно виплачений дохід станом на січень 2016 року у сумі 173 050, 88 грн. не підлягають задоволенню, оскільки спірні правовідносини можуть бути предметом дослідження лише в справі №821/4106/13-а, в якій вирішено питання щодо поновлення позивача на посаді, та як, наслідок саме в цій справі належить давати правову оцінку цій вимозі позивача, тобто розгляд спірного питання позивачем обрано не у спосіб, визначений Законом. Також, судом першої інстанції не були задоволені вимоги позивача про стягнення компенсації за невчасно виплачений дохід у вигляді виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 01 жовтня 2013 року по 02 грудня 2013 року станом на січень 2016 року у сумі 6 076, 27 грн., оскільки позивачем заявлена вимога про стягнення компенсації щодо оспорюваних сум, а не нарахованих, а отже вимога є передчасною. При цьому, судом першої інстанції були задоволені вимоги позивача щодо зобов'язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану відпустку при звільненні за 2015 рік, так як позивач, як особа начальницького складу при звільненні з органів внутрішніх справ має право на отримання відповідної грошової компенсації за відпустку невикористану саме в році звільнення.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29 липня 1991 року - у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року (справа №821/4106/13-а) поновлено ОСОБА_2 на посаді оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з легалізацією доходів організованих злочинних груп управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Херсонській області з 30 вересня 2013 року.
При цьому, наказом УМВС України в Херсонській області №330 о/с від 23 вересня 2015 року скасовано пункт наказу начальника УМВС України в Херсонській області від 30 вересня 2013 року №289 о/с дск в частині звільнення ОСОБА_2 в запас Збройних сил України за ст. 64 п."є" та призначено капітана міліції ОСОБА_2 на посаду дільничного інспектора міліції (за рахунок посади старшого дільничного інспектора міліції) сектору дільничних інспекторів міліції Каховського районного відділу УМВС, увільнивши його з посади оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з легалізацією доходів організованих злочинних груп управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС, та виплачено ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 8 090, 91 грн. за період з 01 жовтня 2013 року по 02 грудня 2013 року.
Відповідно до п.34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Частиною 1 ст. 255 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Пунктом 3 ч.1 ст. 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (ч.4 ст. 257 КАС України).
За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист (ч.1 ст. 258 КАС України).
Проте, як було вірно встановлено судом першої інстанції, сторонами по справі не надано доказів наявності виконавчого провадження за виконавчим листом, який видано на підставі постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року та не надано доказів звернення органів виконавчої служби до відповідача з відповідним виконавчим листом.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 267 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. Таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду (ч.9). За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. У разі наявності підстав для задоволення заяви суд ухвалює одну із постанов, що передбачені частиною другою статті 162 цього Кодексу (ч.10).
Проте, в матеріалах справи відсутні докази такого звернення, тобто позивачем не була дотримана процедура реалізації права на компенсацію заробітку, втраченого за час виконання судового рішення про поновлення на роботі.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що вимоги апелянта про стягнення з відповідача виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 03 грудня 2013 року по 23 вересня 2015 року, з урахуванням компенсації за невчасно виплачений дохід станом на січень 2016 року у сумі 173 050, 88 грн. можуть бути предметом дослідження лише в справі №821/4106/13-а, оскільки саме в ній вирішено питання щодо поновлення позивача на посаді, та як наслідок в цій же справі належить давати правову оцінку вказаній вимозі, а відтак судом першої інстанції було вірно відмовлено у її задоволенні.
Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог апелянта про стягнення компенсації за невчасно виплачений дохід у вигляді виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 01 жовтня 2013 року по 02 грудня 2013 року станом на січень 2016 року у сумі 6 076, 27 грн. та вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
При цьому, статтею 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до п.2, п.4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21 лютого 2001 року - компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З наведеного слідує, що у зв'язку з порушенням термінів виплати грошових доходів, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Тобто, судом першої інстанції було вірно зазначено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати нараховується у зв'язку із порушенням строків її виплати вже нарахованої, але не виплаченої в строки, передбачені чинним законодавством, а тому факт несплати такої компенсації має бути підтверджений належним чином.
Проте, апелянтом не надано доказів звернення до відповідача із заявою про виплату компенсації за невчасно виплачений дохід у вигляді виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 01 жовтня 2013 року по 02 грудня 2013 року станом на січень 2016 року та відсутні докази нарахування та виплати доходу у вигляді середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за відповідний період, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні вказаної позовної вимоги.
Разом з цим, апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, що пункт 3.6 "Виплата грошового забезпечення за час відпустки" Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яка затверджена наказом МВС України від 31 грудня 2007 року №499, на який посилається апелянт як на підставу задоволення вимог про стягнення компенсації за невикористані відпустки 2010, 2013, 2014, 2015 років із врахуванням компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у сумі 16 885, 77 грн. та стягнення з середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку за невикористані чергові відпустки 2010,2013,2014,2015 років, не регулює питання виплати грошової компенсації особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, а тому таке посилання є необґрунтованим та безпідставним.
Проте, з урахуванням положень абз.2 п.56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яким передбачено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо зобов'язання УМВС України у Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошовому компенсацію за невикористану відпустку при звільненні саме за 2015 рік (рік звільнення).
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спору.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлений 30 березня 2016 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
М.М. Милосердний