24 березня 2016 р. Справа № 876/5958/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.
суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.
за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту екології та природних ресурсів Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Калуського районного управління держсанепідслужби в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" про визнання дій незаконними, скасування висновку та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
26.11.2014 року позивач - ОСОБА_1 звернулась в суд з позовною заявою до відповідачів - Департаменту екології та природних ресурсів Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Калуського районного управління держсанепідслужби в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" про визнання дій незаконними, скасування висновку та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування вимог позовної заяви ОСОБА_1 зокрема покликається на те, що що вона є власником дерев'яного житлового будинку та господарських будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 в санітарно-захисній зоні очисних споруд ТзОВ "Карпатнафтохім".
Позивач зазначає, що 19.02.2014 року Калуським районним управлінням держсанепідслужби в Івано-Франківській області видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-07/11686 для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. На підставі цього висновку, 04.03.2014 року Департаментом екології та природних ресурсів Івано-Франківської обласної державної адміністрації видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" дозвіл № 2610400000-40 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, терміном на 5 років.
ОСОБА_1 вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" при підготовці документів для отримання дозвільних документів володіло інформацією про знаходження в санітарно-захисній зоні житлового будинку позивача, однак всупереч вимог чинного законодавства не провело аналізу витрат, пов'язаних з реалізацією заходів щодо створення санітарно-захисної зони та фактичного винесення житлового будинку ОСОБА_1 із санітарно-захисної зони, оскільки як встановлено законодавством, в санітарно-захисній зоні заборонено розміщення житлових будинків.
Тому, на переконання позивача, відповідачі не мали права видавати Товариству з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" висновку та дозволу, оскільки подана товариством документація для отримання дозволу не містить відомості про проведення аналізу витрат, пов'язаних з реалізацією заходів щодо створення санітарно-захисної зони, а саме розрахунки витрат щодо виносу за межі санітарно-захисної зони житлового будинку ОСОБА_1
Крім того, позивач покликається на те, що діями відповідачів щодо видачі висновку та дозволу порушено право власності ОСОБА_1, оскільки у зв'язку з встановленням санітарно-захисної зони навколо очисних споруд Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" позивач позбавлена можливості в повній мірі використовувати свою власність для задоволення своїх найважливіших соціальних потреб, визначених ст.3 Конституції України. У зв'язку із знаходженням будинку ОСОБА_1 в санітарно-захисній зоні існує очевидна небезпека як життю та здоров'ю позивача так і здоров'ю членів її сім'ї.
Враховуючи дані обставини, ОСОБА_1 просить суд : визнати дії відповідачів незаконними, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-07/11686 від 19.02.2014 року - скасувати, а також зобов'язати Департамент екології та природних ресурсів Івано-Франківської обласної державної адміністрації анулювати дозвіл № 2610400000-40 від 04.03.2014 року на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 р. в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскаржувані висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-07/11686 від 19.02.2014 року та дозвіл № 2610400000-40 від 04.03.2014 року на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ґрунтуються на нормах права, прийняті на підставі, у межах та у спосіб передбачений чинним законодавством України, а заявлені позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі (аналогічних тим, що були наведені у позовній заяві). Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги апелянта слід відмовити з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 отримала в спадок дерев'яний житловий будинок та господарські будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Даний житловий будинок та господарські споруди позивач реконструювала без належного дозволу і не може узаконити, так як господарство ОСОБА_1 знаходиться в санітарно-захисній зоні очисних споруд ТзОВ "Карпатнафтохім", що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою № 450 від 26.11.2014 року, виданою виконкомом Мостищенської сільської ради.
19.02.2014 року Калуським районним управлінням держсанепідслужби в Івано-Франківській області видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-07/11686 для отримання дозволу на викиди забруднених речовин в атмосферне повітря.
На підставі цього висновку, 04.03.2014 року Департаментом екології та природних ресурсів Івано-Франківської обласної державної адміністрації видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" дозвіл № 2610400000-40 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, терміном на 5 років.
Однак, на переконання ОСОБА_1, відповідачі не мали права видавати Товариству з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" висновку та дозволу, оскільки подана товариством документація для отримання дозволу не містить відомості про проведення аналізу витрат, пов'язаних з реалізацією заходів щодо створення санітарно-захисної зони, а саме розрахунки витрат щодо виносу за межі санітарно-захисної зони житлового будинку ОСОБА_1
Крім того, позивач вважає, що діями відповідачів щодо видачі висновку та дозволу порушено право власності ОСОБА_1, оскільки у зв'язку з встановленням санітарно-захисної зони навколо очисних споруд Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" позивач позбавлена можливості в повній мірі використовувати свою власність для задоволення своїх найважливіших соціальних потреб, визначених ст.3 Конституції України. У зв'язку із знаходженням будинку ОСОБА_1 в санітарно-захисній зоні існує очевидна небезпека як життю та здоров'ю позивача так і здоров'ю членів її сім'ї.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 звернулась до суду із позовними вимогами визнати дії відповідачів незаконними, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-07/11686 від 19.02.2014 року - скасувати, а також зобов'язати Департамент екології та природних ресурсів Івано-Франківської обласної державної адміністрації анулювати дозвіл № 2610400000-40 від 04.03.2014 року на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.
Так, згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 Тимчасового порядку проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України № 247 від 09.10.2000 р. "Про затвердження Тимчасового порядку проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи" (далі-Порядок) передбачено, що державна санітарно-епідеміологічна експертиза - це вид професійної діяльності органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, що полягає у комплексному вивченні об'єктів експертизи з метою виявлення можливих небезпечних факторів у цих об'єктах,установленні відповідності об'єктів експертизи вимогам санітарного законодавства, а в разі відсутності відповідних санітарних норм - в обґрунтуванні медичних вимог щодо безпеки об'єкта для здоров'я та життя людини.
Об'єкт державної санітарно-епідеміологічної експертизи - будь-яка діяльність, технологія, продукція та сировина, проекти будівництва, проекти нормативних документів, реалізація (функціонування, використання) яких може шкідливо вплинути на
здоров'я людини, а також діючі об'єкти та чинні нормативні документи у випадках, коли їх шкідливий вплив установлено в процесі функціонування (використання), а також у разі закінчення встановленого терміну дії висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи
Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи - документ установленої форми, що засвідчує відповідність (невідповідність) об'єкта державної санітарно - епідеміологічної експертизи медичним вимогам безпеки для здоров'я і життя людини, затверджується відповідним головним державним санітарним лікарем і є обов'язковим для виконання власником об'єкта експертизи.
Згідно п.3.1 Порядку, державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають об'єкти, визначені в статті 11 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", якщо щодо них раніше не проводилася експертиза і власник об'єкта чи вповноважена ним особа не має діючого позитивного висновку на цей об'єкт.
В силу пункту 4.1. Порядку, виконавцями державної санітарно-епідеміологічної експертизи є установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби України,а в особливо складних випадках (відсутність відповідних санітарних норм, вимог стосовно об'єкта експертизи - критеріїв безпеки, умов використання, гігієнічних та епідеміологічних регламентів тощо, імпортна продукція, продукція спеціального призначення або виготовлена без нормативних документів, затверджених згідно з чинним законодавством України, об'єкти, дослідження яких потребує спеціальних методів, та об'єкти,визначені головним державним санітарним лікарем України тощо) експертиза проводиться комісіями, які утворюються головним державним санітарним лікарем та які вповноважені на відповідний профіль діяльності.
Так, судом встановлено, що Калуське районне управління Держсанепідслужби в Івано-Франківській області є установою Держсанепідслужби у Калуському районі і діє на підставі Положення про Калуське районне управління Держсанепідслужби в Івано-Франківській області, затвердженого наказом Головного управління Держсанепідслужби у Івано-Франківській області від 02.01.2013 року № 152-к.
Пунктом 4.20. даного Положення передбачено, що управління проводить державну санітарно-епідеміологічну експертизу і видає висновки щодо відповідності об'єктів експертизи вимогам санітарного законодавства, обґрунтовує медичні вимоги щодо безпеки об'єкта для здоров'я та життя людини.
Статтею 11 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.1994 р. № 4004-XII (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних дозвільних документів) передбачені об'єкти, які підлягають державній санітарно-епідеміологічній експертизі, це зокрема схеми, передпроектна документація, що стосується районного планування і забудови населених пунктів, курортів тощо. Проекти ж індивідуального житлового будівництва не є об'єктом експертизи.
Згідно протоколу дослідження повітря населених пунктів № 84 - 113 від 18.02.2014 року, на підставі якого видано висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, що оскаржується, концентрація шкідливих речовин в атмосферному повітрі санітарно-захисної зони цеху НіОПСВ ТзОВ "Карпатнафтохім" не перевищує гранично допустимих концентрацій.
Враховуючи вищевикладені правові норми та наявні у справі матеріали, колегія суддів вважає, що Калуське районне управління держсанепідслужби в Івано-Франківській області видаючи Товариству з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-07/11686 для отримання дозволу на викиди забруднених речовин в атмосферне повітря, діяло у відповідності до норм чинного законодавства України. Відповідачем також було складено Протокол державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 8 від 19.02.2014 року. За результатами Державної санітарно-епідеміологічної експертизи відповідач дійшов до висновку, що документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім", за наданим заявником зразком відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції шодо необґрунтованості та безпідставності тверджень позивача щодо незаконності оскаржуваного висновку з мотивів не врахування розміщення приватної індивідуальної житлової будови в санітарно-захисній зоні виробництва ТзОВ "Карпатнафтохім", враховуючи наступне.
Так, відповідно до статті 2 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", законодавство України про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення (санітарне законодавство) базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про охорону здоров'я, цього Закону, законів України "Про захист населення від інфекційних хвороб", "Про протидію захворюванню на туберкульоз", "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення", інших нормативно-правових актів та санітарних норм".
Анілізуючи зміст статті 2 даного Закону, колегія суддів приходить до висновку, що органи та установи Держсанепідслужби у своїй діяльності не керуються містобудівним законодавством та Державними будівельними нормами і правилами, що було вірно враховано судом першої інстанції.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 р. № 3038-VI, управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що перевірка дотримання розмірів санітарно-захисних зон є насамперед компетенцією органів містобудування та архітектури.
Частиною 1 статті 27 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки. Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального(садибного)житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.
Однак, судами на підставі наявних у справі матеріалів встановлено, що проектна документація на будівництво, реконструкцію житлових будинків, господарських будівель та споруд в с. Мостище Калуського району, розташованих в межах санітарно-захисної зони виробництва ТзОВ "Карпатнафтохім", не розроблялась, не погоджувалась, а громадянці ОСОБА_1 будівельний паспорт на забудову її земельної ділянки не видавався, у зв 'язку із забороною будівництва в санітарно-захисній зоні, встановленій для очисних споруд (500 м). Дана обставина встановлена судами на підставі листа Відділу містобудування та архітектури Калуської РДА № 66 від 12.12.2014 року.
Згідно ж положень пункту 5.10 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України № 173 від 19.06.1996 року, У санітарно-захисних зонах не можна допускати розміщення:
- житлових будинків з придомовими територіями, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих,аварійних селищ;
- дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, лікувально-профілактичних та оздоровчих установ загального та спеціального призначення зі стаціонарами, наркологічних диспансерів;
- спортивних споруд, садів, парків, садівницьких товариств;
- охоронних зон джерел водопостачання, водозабірних споруд та споруд водопровідної розподільної мережі.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконними дій Департаменту екології та природних ресурсів Івано-Франківської обласної державної адміністрації щодо видачі дозволу № 2610400000-40 від 04.03.2014 року на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та зобов'язання Департамент екології та природних ресурсів його анулювати, то в даному випадку такі теж не підлягають до задоволення, з огляду на наступні правові норми та встановлені обставини справи.
Так, відповідно до абзацу 5 статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" від 16.10.1992 р. № 2707-XII (в редакції, чинній на момент видачі оскаржуваного дозволу), викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
В силу положень пункту 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року № 302 (далі - Порядок), дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.
Відповідно до п.3 Порядку, дозвіл видається безоплатно на строк не менш як п'ять років:
-суб'єкту господарювання, об'єкт якого відповідно до законодавства належить до першої групи, - Мінприроди за погодженням з Держсанепідслужбою;
-суб'єкту господарювання, об'єкт якого відповідно до законодавства належить до другої або третьої групи, - обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища через дозвільні центри за погодженням з територіальними органами Держсанепідслужби.
Згідно пункту 5 Порядку, суб'єкт господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, для отримання дозволу подає дозвільному центру у письмовій та в електронній формі документи, підготовлені відповідно до затвердженої Мінприроди Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, а також вміщує в місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про намір отримати дозвіл із зазначенням адреси місцевої держадміністрації, до якої можуть надсилатися зауваження громадських організацій та окремих громадян.
Місцеві держадміністрації розглядають зауваження громадських організацій, у разі потреби організовують проведення їх публічного обговорення і протягом 30 календарних днів з дати опублікування інформації про намір суб'єкта господарювання отримати дозвіл повідомляють про це орган, який видав дозвіл (пункт 7 Порядку).
Так, із матеріалів справи вбачається, що в тижневику оголошення "Калуський нафтохімік" № 51 від 28.12.2013 року опубліковано повідомлення, про те, що ТзОВ "Карпатнафтохім" має намір отримати Дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. В даному повідомленні також зазначено, що зауваження щодо отримання Дозволів надсилати протягом 30 днів з дня публікації в Калуську міську раду.
Листом виконавчого комітету Калуської міської ради № 327/0233/15 від 04.02.2014 року повідомлено ТзОВ "Карпатнафтохім", що у виконавчий комітет міської ради зауважень та пропозицій щодо публікації в тижневику оголошення "Калуський нафтохімік" № 51 про намір отримати Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для ТзОВ "Карпатнафтохім" (цехи Втак та НІОПСВ) від громадських організацій та окремих громадян не надходило.
Як наслідок, надавши правову оцінку вищевикладеним законодавчим нормам та наявним у справі матеріалам, колегія суддів вважає, що ТзОВ "Карпатнафтохім" при отриманні оскаржуваного дозволу № 2610400000-40 від 04.03.2014 року було дотримано процедуру і вимоги чинного законодавства України, встановлені для отримання відповідних дозволів. Тому, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими.
Таким чином, вірно застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального права, що були чинні на момент виникнення таких, та надавши юридичну оцінку матеріалам даної справи, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що оскаржувані висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-07/11686 від 19.02.2014 року та дозвіл № 2610400000-40 від 04.03.2014 року на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ґрунтуються на нормах права, прийняті на підставі, у межах та у спосіб передбачений чинним законодавством України, а заявлені позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 р. по справі № 809/3942/14 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя І.В. Глушко
Судді О.О.Большакова
В.Я. Макарик
Ухвала складена в повному обсязі 29.03.2016 року.