Справа: № 382/1553/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Бурзель Ю.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
29 березня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області про визнання протиправними дій, зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області на постанову Яготинського районного суду Київської області від 23 лютого 2016 року,
ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області, в якому просив визнати неправомірним рішення комісії по розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою пенсій Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області №3083/04-07 від 26 червня 2015 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, визнати за ним право на пільгову пенсію та зобов'язати відповідача призначити йому пенсії за віком на пільгових умовах, включивши стаж роботи на посаді тракториста за період з 1983 року по 31 березня 2001 року, з дня звернення із заявою про призначення пенсії відповідно до пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Постановою Яготинського районного суду Київської області від 23 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірним спірне рішення відповідача та зобов'язано його призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, включивши стаж роботи з 21 березня 1985 року по 31 березня 2001 року в колгоспі імені Бондаренка, реорганізованого у КСП імені Бондаренка, правонаступником якого є ТОВ імені Бондаренка, з дня звернення до Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області із заявою про призначення пенсії відповідно до пункту «в» статіт1 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - 30 березня 2015 року. У решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.
Суд першої інстанції дійшов висновку про достатність підстав для призначення позивачу пільгової пенсії.
З таким висновком суду не можна не погодитися.
Оскільки постанова суду першої інстанції оскаржується лише відповідачем, колегія суддів не переглядає судове рішення в межах залишених без задоволення вимог позивача.
Колегією суддів установлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, після досягнення 55-річного віку, 30 березня 2015 року звертався до Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Проте, рішенням відповідача від 26 червня 2015 року №3083/04-07 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії з огляду на недостатність пільгового стажу за роботу на посаді тракториста. Із цього рішення слідує, що відповідач визнав загальний трудовий стаж позивача у розмірі 30 років 6 місяців і 24 дні, а також пільговий стаж роботи в період з 01 квітня 2001 року по 30 жовтня 2006 року, що складає 5 років 0 місяців і 21 день (стаж роботи на посаді тракториста в Дочірньому підприємстві товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест Україна»).
Відповідач заперечує щодо віднесення до пільгового стажу роботи позивача в колгоспі імені Бондаренка (КСП імені Бондаренка, ТОВ імені Бондаренка) з 21 березня 1985 року по 31 березня 2001 року, оскільки трудова книжка заявника не містить за вказаний період записів про переведення та зарахування його на посаду тракториста, а містить лише записи про роботу трактористом та записи щодо виконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням відповідача, позивач звернувся у суд із даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, мають чоловіки, які працюють трактористами-машиністами, безпосередньо зайнятими у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Із трудової книжки позивача вбачається, що у 1976 році його було прийнято в члени колгоспу імені Бондаренка.
Згідно довідки Сільськогосподарського товариства імені Бондаренка вих. №41 від 26 березня 2015 року, 10 березня 1993 року колгосп імені Бондаренка реорганізовано у КСП імені Бондаренка, яке, у свою чергу, 16 лютого 2000 року реорганізовано у ТОВ імені Бондаренка.
Відповідно до даних трудової книжки, у зв'язку із вказаною реорганізацією позивача 10 березня 1993 року прийнято в КСП імені Бондаренка, а 16 лютого 2000 року - в ТОВ імені Бондаренка.
31 березня 2001 року позивач був звільнений з ТОВ імені Бондаренка за власним бажанням, а починаючи з 01 квітня 2001 року - прийнятий на роботу в ДП «Богданівське».
Трудова книжка позивача містить записи про те, що, починаючи з 1985 року (під час роботи в колгосп імені Бондаренка, а також в товариствах, які є правонаступниками цього колгоспу) позивач працював трактористом. Крім того, в книжці зазначені обсяги трудової участі позивача у громадському господарстві, в тому числі виконання її річного мінімуму.
Колегія суддів звертає увагу на те, що трудова книжка позивача дійсно не містить записів про переведення та зарахування його на посаду тракториста, так само як і записів про те, що позивач був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції, та не в повній мірі відповідає вимогам Інструкцій про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, що були затверджені постановою Держкомпраці СССР від 20 липня 1974 року № 162, та спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58.
Однак, наявність вказаних недоліків трудової книжки не спростовує необхідності віднесення періоду роботи позивача з 21 березня 1985 року по 31 березня 2001 року на посаді тракториста до пільгового стажу, оскільки, відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, позивачем надано довідку СТОВ імені Бондаренка від 22 лютого 2016 року №15, якою підтверджується те, що позивач працював в колгоспі імені Бондаренка на посаді тракториста-машиніста, зокрема, у вказаний період, і що він був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного польового періоду у рослинництві або на протязі календарного року в тваринництві.
Зазначена довідка оформлена належним чином, в установленому порядку не визнана недійсною, її фіктивність не встановлена рішенням компетентного органу.
Окрім того, листом від 05 лютого 2016 року №05-08/262 Держана інспекція сільського господарства в Київській області підтвердила, що 21 березня 1985 року ОСОБА_2 отримав посвідчення тракториста-машиніста ІІІ класу, серії НОМЕР_1
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем не доведено у відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірності відмови позивачу в зарахуванні періоду роботи в колгоспі імені Бондаренка та товариствах, які були його правонаступниками, з 21 березня 1985 року по 31 березня 2001 року на посаді тракториста до пільгового стажу.
Таким чином, виходячи із того, що загальний трудовий стаж позивача перевищує 30 років, а пільговий стаж за період роботи на посаді тракториста з 21 березня 1985 року по 31 березня 2001 року, а також з 01 квітня 2001 року по 30 жовтня 2006 року є більшим за 20 років, позивач має право на призначення пенсії відповідно до пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення даного позову.
Доводи апеляційної скарги не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи, а тому підстав для скарги колегією суддів не вставлено.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області залишити без задоволення.
Постанову Яготинського районного суду Київської області від 23 лютого 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддя О.Є. Пилипенко
суддяС.Б. Шелест
Головуючий суддя Глущенко Я.Б.
Судді: Шелест С.Б.
Пилипенко О.Є.