29 березня 2016 р. Справа № 876/6169/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Ніколіна В.В., Рибачука А.І.,
за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Підприємства «Харчовик-2» Підволочиської районної громадської організації інвалідів на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року по справі за позовом Підприємства «Харчовик-2» Підволочиської районної громадської організації інвалідів до Управління пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області про скасування вимог про сплату боргу,-
У січні 2012 року Підприємство «Харчовик-2» Підволочиської районної громадської організації інвалідів (надалі - підприємство «Харчовик-2») звернулось з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільскої області (далі - управління ПФУ) про скасування вимоги від 07.06.2011 року № Ю-482 про сплату боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 6298,14 грн. та вимоги від 07.06.2011 року № Ю-482 про сплату боргу зі сплати страхових внесків в сумі 39362,33 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що підприємство є членом Львівського обласного осередку Всеукраїнської громадської організації «Українська спілка інвалідів - УСІ». З 26.05.2008 року підприємство «Харчовик-2» зареєстроване у Підволочиській районній державній адміністрації Тернопільської області та взяте на облік як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. В спірний період позивач здійснював платежі у пільговому розмірі. Вважає, що відповідачем протиправно донараховано позивачеві страхових внесків за 2008-2010 роки на суму 39362,33 грн. і єдиного внеску за 2011 рік.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, підприємство «Харчовик-2» подало апеляційну скаргу, в якій просило оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 травня 2015 року скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не визначено статусу підприємства «Харчовик-2» в період виникнення спірних правовідносин у 2008-2011 роках, що має істотне значення для правильного вирішення справи; не надано оцінки тому, які правові наслідки може мати помилка органу ПФУ у визначенні розміру внесків до сплати; не звернуто уваги на те, що в матеріалах справи вимоги від 07.06.2011 року № Ю-482 складені на суми 39362,33 грн. і 5671,91 грн., а вимога на суму 6298,14 грн. датована 04.10.2011 року.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 26.05.2008 року було засноване підприємство «Харчовик-2» Підволочиською районною громадською організацією інвалідів та з цього ж дня перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області.
Страхові внески і єдиний внесок за 2008-2011 рік підприємство сплачувало за пільговими ставками, а саме в розмірах 4% і 2% відповідно до 20-го числа кожного місяця за звітним.
Відповідно до протоколу засідання президії Львівського обласного осередку всеукраїнської громадської організації «Українська спілка інвалідів - УСІ» від 28.05.2008 р. № 3 Підволочиську районну громадську організацію інвалідів прийнято у члени Львівського обласного осередку всеукраїнської громадської організації «Українська спілка інвалідів - УСІ».
За результатами позапланової перевірки підприємства «Харчовик-2» щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів за період з 26.05.2008 р. по 24.05.2011 р. відповідачем складено акт від 24.05.2011 р. № 37.
Перевіркою встановлено порушення страхувальником статті 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 4.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 (далі - Інструкція про порядок обчислення і сплати страхових внесків), в результаті чого донараховано страхові внески за ставками 33,2% і 4% за 2008-2010 роки на суму 39362,33 грн.
Крім того, встановлено порушення страхувальником частини чотирнадцятої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано єдиний внесок за ставкою 37,18% за січень-березень 2011 року в сумі 6298,14 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем складено дві вимоги за № Ю-482 про сплату боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 6298,14 грн. і страхових внесків в сумі 39362,33 грн.
Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Із змісту ст. 19 Конституції України слідує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Також цим законом, визначаються зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України № 1058-IV підприємство «Харчовик-2» є страхувальником.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України № 1058-IV, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду.
Частиною 2 ст. 20 Закону України № 1058-IV передбачено обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
За приписами ч. 6 ст. 20 Закону України № 1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхової внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суму яких нараховуються страхові внески.
Пунктом 12 ст. 20 вказаного Закону визначено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків, а згідно із пп. 6 п. 2 ст. 17 цього ж Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ч.1, 2 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього ж Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно з ч.3 ст.106 цього Закону, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Органи Пенсійного фонду вправі звернутись до суду з позовом про стягнення недоїмки.
Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VІ) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до статті другої Закону № 2464-VІ виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до ч. 7 та 8 ст. 9 цього ж Закону єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Платники єдиного соціального внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 VІ). У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених ст. 25 Закону № 2464 (ч. 2 ст. 9 Закону № 2464).
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
З матеріалів справи слідує, що підприємство «Харчовик - 2» Підволочиської районної громадської організації інвалідів взяте на облік до Управління Пенсійного фонду 26.05.2008 року.
Як встановлено судом першої інстанції, підприємство «Харчовик - 2» користувалось пільговим розміром відсоткової ставки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування протягом 2008-2010 років та єдиного внеску за січень - березень 2011 року.
В той же час, колегія судів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 2464-VI розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом частини чотирнадцятої статті 8 Закону № 2464-VI, відповідно до положень якої Підприємство сплатило єдиний внесок, єдиний внесок для підприємств та організацій всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариств УТОГ та УТОС, у яких кількість інвалідів становить не менш як 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25 відсотків суми витрат на оплату праці, встановлюється у розмірі 5,3 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно до статті 9 Закону України від 16 червня 1992 року № 2460-XII «Про об'єднання громадян» до всеукраїнських об'єднань громадян належать об'єднання, діяльність яких поширюється на територію всієї України і які мають місцеві осередки у більшості її областей.
З матеріалів справи слідує, що засновником підприємства «Харчовик - 2» є Підволочиська районна громадська організація інвалідів, а не всеукраїнська громадська організація інвалідів.
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що оскільки засновником Підприємства є не всеукраїнська громадська організація інвалідів, а її регіональний осередок, діяльність якого не поширюється на територію всієї України, то Підприємство не може користуватися пільгами, запровадженими для підприємств, що засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 13 січня 2015 року у справі № 21-527а14.
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що «Харчовик-2» Підволочиської громадської організації інвалідів повинно було сплачувати в період до 01.01.2011 року відсоткову ставку фактичних витрат на оплату праці у розмірі 4 відсотки за працюючих інвалідів та 33,2 відсотки за інших працівників, а з 01.01.2011 року - 5,5 відсотки єдиного внеску, оскільки було місцевою громадською організацією, а не місцевим осередком будь-якої всеукраїнської громадської організації інвалідів.
Також про правомірність донарахування відповідачем страхових внесків за 2008-2010 роки в сумі 39362,33грн. та єдиного внеску за січень - березень 2011 року в сумі 6 298,14ргн свідчить ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 року у справі № 2а-1552/11/1970 про скасування рішень про застосування штрафних фінансових санкцій, якою встановлено, що такі донарахування є обґрунтованими (а.с. 149).
Крім цього, у відповідності до ч. 15 ст. 106 Закону України № 1058-IV фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Управлінням пенсійного фонду України в Підволочиському районі обгрунтовано та в межах чинного законодавства винесено вимогу про сплату боргу від 07.06.2011 року № Ю-482 про сплату боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 6298,14 грн. та вимогу від 07.06.2011 року № Ю-482 про сплату боргу зі сплати страхових внесків в сумі 39362,33 грн.
Крім того, колегія суддів зазначає, що при перерахуванні страхових внесків до ПФУ платником є особа, яка сплачує зазначені внески. У зазначеному випадку саме на Підприємство законом покладається відповідальність за повноту і правильність нарахування страхових внесків.
Щодо розбіжностей у сумах та датах зазначених в оскаржуваних вимогах, то колегія суддів зазначає, що зі змісту рішення про застосування штрафних фінансових санкцій № 191 від 24.05.2011 року (а.с. 33) слідує, що на підставі матеріалів документальної перевірки, відповідачем було донараховано позивачеві, а саме 6298,14 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Підприємства «Харчовик-2» Підволочиської районної громадської організації інвалідів залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року у справі № 2а-1970/291/12 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України напротязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: О.Б. Заверуха
Судді: А.І. Рибачук
В.В. Ніколін