29 березня 2016 р. м. Чернівці Справа № 824/151/16-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лелюка О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Кіщук О.І.,
позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника відповідача Коваки В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Сумського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання нечинним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до начальника Сумського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання нечинним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, від 25 лютого 2016 року, складеного Тво начальником 4-го відділення ІПС впс "Конотоп" Сумського прикордонного загону лейтенантом ОСОБА_4 відносно нього та вважати це рішення недійсним (нечинним); зобов'язати відповідача не чинити йому перешкоди у праві виїзду за межі України в порядку передбаченому чинним законодавством.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду на 29 березня 2016 року.
В судовому засіданні 29 березня 2016 року до початку розгляду справи по суті позовних вимог поставлено на обговорення питання щодо підсудності цієї справи Чернівецькому окружному адміністративному суду.
При цьому судом роз'яснено особам, які з'явились в судове засідання, положення статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачена територіальна підсудність адміністративних справ.
У зв'язку з цим, позивач - ОСОБА_1 вказав, що дана справа може бути розглянута Сумським окружним адміністративним судом.
Представник відповідача не заперечував щодо передачі цієї справи на розгляд до іншого адміністративного суду за належністю.
Відтак, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Кодексом адміністративного судочинства України передбачена предметна (стаття 18), територіальна (стаття 19) та інстанційна (стаття 20) підсудність адміністративних справ.
За правилами підсудності визначається той адміністративний суд, якому належить розглянути справу, який має відповідні повноваження на розгляд такої справи.
Підсудність як процесуальний інструмент - це визначення компетентного суду в структурі адміністративних судів, якому належить розглянути адміністративну справу.
Як вбачається з даної позовної заяви, позивачем є фізична особа, відповідач - суб'єкт владних повноважень, предмет оскарження - правовий акт індивідуальної дії відповідача стосовно позивача.
Відповідно до частини першої та другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
Отже, за змістом наведених процесуальних норм, за загальним правилом адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, а якщо предметом оскарження є, зокрема, правовий акт індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, прийнятий стосовно конкретної фізичної особи, то адміністративна справа вирішуються за вибором позивача або адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до частини першої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Згідно статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово; реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла; довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи.
Статтею 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.
Таким чином, місце перебування та місце проживання фізичної особи підлягає реєстрації, тобто внесенню інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа особи із зазначенням адреси житла, у встановленому законом порядку.
Відповідно до наявних у справі матеріалів (копії паспорту ОСОБА_1, довідки Турятської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 29 лютого 2016 року №301), з оглянутого в судовому засіданні оригіналу паспорту ОСОБА_1 та згідно його пояснень судом встановлено, що зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_1; в АДРЕСА_2 позивач проживає без реєстрації.
Відповідач - начальник Сумського прикордонного загону Державної прикордонної служби України знаходиться в м. Суми.
За таких обставин та беручи до уваги наведені положення закону, суд приходить до висновку про те, що за правилами територіальної підсудності адміністративних справ дана справа має вирішуватись адміністративним судом або за місцезнаходженням відповідача, тобто Сумським окружним адміністративним судом, або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання фізичної особи-позивача, тобто Луганським окружним адміністративним судом.
Пунктом 3 частини першої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження у справі з'ясувалося, що справа територіально підсудна іншому суду.
Оскільки після відкриття провадження у цій справі з'ясувалось, що справа територіально підсудна іншому суду, зважаючи на те, що в судовому засіданні на запитання суду позивач вказав про можливість розгляду справи Сумським окружним адміністративним судом, то суд відповідно до правил територіальної підсудності адміністративних справ за вибором позивача вважає за необхідне передати дану справу на розгляд до суду, належного розглядати цю справу, за місцезнаходженням відповідача, а саме: до Сумського окружного адміністративного суду.
Згідно частини восьмої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.
Керуючись статтями 19, 22, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України,
Передати справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Сумського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання нечинним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії на розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя О.П. Лелюк
Ухвала у повному обсязі складена 30 березня 2016 року.