ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
30 березня 2016 року № 826/15102/15
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Добрянської Я.І. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу:
за позовом Військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 полковника юстиції ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними дій, бездіяльності, скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Командира військової частини НОМЕР_1 , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог згідно заяви вх. від 07.12.2015 р. №01-5/109587/15 та заяви позивача від 17.12.2015 р., а також ухвали суду про закриття провадження в частині позовних вимог, просить:
1). визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо забезпечення своєчасного перерахування позивачу належного їй грошового забезпечення у зв'язку із звільненням та виключенням зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 наказом командира від 24.07.2015 р. №162 ДСК;
2). скасувати пункт 6 наказу відповідача (по особовому складу) від 24.07.2015 р. №162 ДСК, як протиправний;
3). скасувати пункт 2 наказу відповідача (по особовому складу) від 09.09.2015 р. №197 ДСК, як протиправний;
4). зобов'язати відповідача виплатити позивачу грошове забезпечення із розрахунку у повному розмірі, який вона отримувала за останньою займаною нею штатною посадою - співробітника відділу напрямків Резерву кадрового складу військової частини (за посадою помічника командира військової частини) за період з 08.09.2015 р. по дату виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , якою має бути останній день відпустки.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2015 р. відкрито провадження у справі, та призначено справу до судового розгляду.
Під час судового засідання 01.03.2016 р. позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.
Між тим під час судового розгляду справи представник відповідача позовні вимоги не визнав, просить відмовити у їх задоволенні, стверджуючи про їх необґрунтованість та безпідставність.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
В силу ч. 1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також з'ясувавши позицію судів вищих інстанцій з приводу вирішення аналогічних спірних правовідносин, Окружний адміністративний суд міста Києва,
ОСОБА_1 не вперше звернулась за захистом власних прав та свобод до Окружного адміністративного суду м. Києва, не погоджуючись із діями та рішеннями відповідача Військової частини НОМЕР_1 .
Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.09.2015 р. у справі №826/8791/15 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а зокрема: визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненадання ОСОБА_1 частини невикористаної відпустки за 2015 рік (4 календарних дня) та щорічної основної відпустки за 2015 рік (45 календарних днів) відповідно до графіку відпусток на 2015 рік, а також зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 частину невикористаної щорічної відпустки за 2014 рік (4 календарних дня) та щорічну основну відпустку за 2015 рік (45 календарних днів). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Разом з тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 р. у справі №826/8791/15 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.09.2015 р. скасовано в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо припинення виплати полковнику юстиції ОСОБА_1 з 01.02.2015 надбавки за виконання спеціальних завдань в розмірі 70% посадового окладу помічника командира Військової частини НОМЕР_1 та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 вчинити дії щодо поновлення виплати ОСОБА_1 надбавки за виконання спеціальних завдань в розмірі 70% посадового окладу помічника командира Військової частини НОМЕР_1 з 01.02.2015 по день виключення зі списків особового складу (08.09.2015); прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 в цій частині задоволено.
Також судом апеляційної інстанції визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо припинення виплати полковнику юстиції ОСОБА_1 з 01.02.2015 надбавки за виконання спеціальних завдань в розмірі 70% посадового окладу помічника командира Військової частини НОМЕР_1 по день виключення зі списків особового складу (08.09.2015), а також зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за виконання спеціальних завдань в розмірі 70% посадового окладу помічника командира Військової частини НОМЕР_1 з 01.02.2015 по день виключення зі списків особового складу (08.09.2015); в решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2015 року - залишено без змін.
Так, зокрема, як встановлено судом, у період з 09.12.2011 р. ОСОБА_1 займала військову посаду помічника командира Військової частини НОМЕР_1 . Контракт про проходження військової служби було укладено з нею на 5 років та набрав чинності 03.11.2011 р.
Після призначення на посаду командира Військової частини НОМЕР_1 генерал-майора ОСОБА_2 в 2014 році наказами командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.08.2014 р. №0159 та від 21.08.2014 р. №177ДСК позивача було переведено для подальшого проходження військової служби на посаду співробітника відділу напрямків резерву кадрового складу.
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 02.02.2015 р. №22 ДСК з 01.02.2015 р. ОСОБА_1 встановлено надбавку за безпосереднє виконання спеціальних завдань із забезпечення державної безпеки у розмірі 0% на підставі рапорту начальника резерву кадрового складу за рішенням заступника командира військової частини-директора 1 департаменту від 31.01.2015 р.
29.04.2015 р. позивач подала начальнику відділу напрямків резерву кадрового складу Військової частини НОМЕР_1 рапорт про надання невикористаної щорічної відпустки за 2014 рік тривалістю 4 календарних дні та щорічної основної відпустки за 2015 рік тривалістю 45 календарних днів з 30.04.2015 р.
Відповідно до пункту 4 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29 квітня 2015 року №90 ДСК ОСОБА_1 вважається такою що вибуває 30 квітня 2015 року для проходження військово-лікарської комісії.
Згідно з п. 26 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.06.2015 р. №117 ДСК призупинено виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 з 25 травня 2015 року за самовільне залишення військової частини або місця служби строком понад 10 діб.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.08.2014 р. №177/ДСК ОСОБА_1 переведено для подальшого проходження служби до резерву кадрового складу Військової частини НОМЕР_1 .
За рапортом начальника резерву кадрового складу Військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2015 р. наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 02.02.2015 р. №22 ДСК відповідно до пункту 5.3 Інструкції №150 ДСК полковнику юстиції ОСОБА_1 , співробітнику відділу напрямків резерву кадрового складу, встановлено надбавку за безпосереднє виконання спеціальних завдань із забезпечення державної безпеки у розмірі 0%, у зв'язку із тим, що покладання відповідних обов'язків із виконання спеціальних завдань у 2015 році на позивача не передбачалось.
На підставі наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 21.07.2015 р. №69Р, рапорту полковника юстиції ОСОБА_1 від 22.07.2015 р. (вх. № 2563/7 від 22.07.2015 р.) з рішенням тимчасово виконуючого обов'язки за невакантною посадою командира військової частини від 22.07.2015 р. командиром військової частини НОМЕР_1 (ВЧ НОМЕР_1 ) (по стройовій частині) прийнято наказ від 24.07.2015 р. №162 ДСК, згідно п. 6 якого:
- полковника юстиції ОСОБА_1 , яка перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 (колишнього співробітника відділу напрямків Резерву кадрового складу), звільнену наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 21 липня 2015 року № 69Р з військової служби у відставку за пунктом "б" (за станом здоров'я) відповідно до частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з 24 липня 2015 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направити для зарахування на облік до Печерсько-Голосіївського об'єднаного районного у м. Києві військового комісаріату;
- виплатити полковнику юстиції ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні з військової служби за 22 повних календарних роки служби, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (зі змінами);
- виплатити полковнику юстиції ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 4 календарних дні щорічної основної відпустки за 2014 рік у розмірі 1196 гривень 60 копійок та за 45 календарних днів щорічної основної відпустки за 2015 рік у розмірі 13461 гривні 75 копійок.
В той же час на підставі наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 21.07.2015 р. № 69Р, рапорту полковника юстиції ОСОБА_1 від 22.07.2015 р. (вх. № 2563/7 від 22.07.2015 р.), доповіді заступника командира військової частини НОМЕР_1 з рішенням командира військової частини НОМЕР_1 від 08.09.2015 р. (вих. № 222/7/1351 від 09.09.2015 р.) командиром військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) 09.09.2015 р. прийнято наказ №197 ДСК, згідно до п. 2 якого пункт 6 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.07.2015 р. №162ДСК викласти в новій редакції: « 6. Полковник юстиції ОСОБА_1 , яка перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 (колишній співробітник відділу напрямків Резерву кадрового складу, призначена за посадою помічника командира військової частини НОМЕР_1 ), звільнена наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 21 липня 2015 року № 69Р з військової служби у відставку за пунктом "б" (за станом здоров'я) відповідно до частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з 25 липня 2015 року вибуває у щорічну основну відпустку за 2015 рік тривалістю 45 календарних днів без врахування святкових та неробочих днів по 08 вересня 2015 року.
Після закінчення щорічної основної відпустки з 08 вересня 2015 року виключити полковника юстиції ОСОБА_1 зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направити для зарахування на військовий облік до Печерсько-Голосіївського об'єднаного районного у м. Києві військового комісаріату.
Виплатити полковнику юстиції ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні з військової служби за 23 повних календарних роки служби, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (зі змінами).
Виплатити полковнику юстиції ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 4 календарних дні щорічної основної відпустки за 2014 рік у розмірі 1196 гривень 60 копійок».
Відтак, не погоджуючись із рішеннями та діями відповідача, та вважаючи їх такими, що порушують права та законні інтереси позивача, за їх захистом позивач звернулася із цим позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства з приводу даного спору, а також заслухавши пояснення представника відповідача та оглянувши позицію судів вищих інстанцій з приводу аналогічних спорів, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції), військовослужбовці, звільнені зі строкової військової служби в запас або у відставку, забезпечуються відповідним обмундируванням за переліком, установленим Міністерством оборони України, проїзними документами до місця проживання, харчуванням на час перебування в дорозі, грошовою допомогою в розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці строкової військової служби за їх бажанням можуть бути звільнені в запас у власному цивільному одязі.
Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України (ч. 9).
Військовослужбовці, які набули права на пенсію за вислугу років, а також ті, що є ветеранами війни або учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і до досягнення встановленого граничного віку їх перебування на військовій службі залишилося п'ять і менше років, на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби з підстав, передбачених пунктами "в" частин шостої та сьомої цієї статті (ч. 10).
Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів (військовозобов'язані Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України) для взяття на військовий облік (ч. 11).
Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулювання питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі та визначення відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби, визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 10.12.2008 № 1153/2008 (в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції) (далі по тексту - Положення).
Пунктом 234 Положення передбачено, що перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення.
Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обгрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.
Заперечення військовослужбовців щодо розрахунку вислуги років військової служби розглядаються командирами (начальниками) військових частин перед оформленням документів для звільнення з військової служби. Спірні питання щодо заліку вислуги років окремих періодів служби для призначення пенсії розглядаються спеціальною комісією Міністерства оборони України.
Порядок проведення розрахунку вислуги років визначається Міністерством оборони України.
Так, наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 р. №260 (в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція №260).
Вказана Інструкція визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби (п. 1.1).
Згідно до п. 1.2 Інструкції №260 грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.
Пунктом 1.3 Інструкції №260 передбачено, що грошове забезпечення згідно з цією Інструкцією виплачується:
1.3.1. Військовослужбовцям, які займають посади, передбачені штатами та штатними розписами (далі - штати) у апараті Міністерства оборони України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини).
1.3.4. Військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників) (далі - перебувають у розпорядженні), а також які звільнені від посад без зарахування у розпорядження, у тому числі у зв'язку зі скороченням штатних посад (далі - звільнені від посад).
Військовослужбовцям, тимчасово прикомандированим до інших військових частин, грошове забезпечення в цих військових частинах виплачується, якщо прикомандирування дозволено Міністром оборони України, його першим заступником та заступниками, начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України, командувачами видів Збройних Сил України відповідно до повноважень (п. 1.4).
Таким чином, аналіз наведених законодавчих норм права, із врахуванням при цьому доводи сторін, а також наявних у справі матеріалів, дає підстави для висновку про необґрунтованість доводів позивача, які спростовуються обставинами встановленими під час розгляду справи та матеріалами справи, що в свою чергу свідчить про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Також згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищенаведене в сукупності та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська