ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
29 березня 2016 року № 826/27380/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрянської Я.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу та додані до неї матеріали:
за позовом ОСОБА_1,
до відповідача Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва,
третя особа Управління Державної казначейської служби України у Святошинському районі м. Києва,
про зобов'язання вчинити дії,
Позивач ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Управління Державної казначейської служби України у Святошинському районі м. Києва, в якому просить суд зобов'язати відповідача повернути сплачений збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 10 613,05 грн. (десять тисяч шістсот тринадцять грн. 05 коп.).
Позов обґрунтовано тим, що позивач звільнена від сплати збору згідно з п. 9 ст. 1 Закону України від 26.06.1997 р. №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №400/97) як особа, що придбала житло вперше. Позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення помилково сплаченого збору, у задоволенні якої відповідачем відмовлено, з огляду на що позивач просить стягнути вказані кошти в судовому порядку.
Під час судового засідання 17.03.2016 р. заявлені позовні вимоги позивачем підтримано у повному обсязі.
Відповідач та третя особа до судового засідання 17.03.2016 р. не з'явились, повноважних представників не скерували, про причини неявки суд не повідомили, заперечень та/або інших письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог до суду не надходило.
З огляду на зазначені вище обставини суд прийшов до висновку про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ОСОБА_1 12.11.2015 уклав Публічним акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "САНТІМ", від імені та в інтересах якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія управління активами "Інвест-Консалтинг" оговір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Договір було посвідчено нотаріусом Сербіною Наталією Петрівною та зареєстровано в реєстрі за № 47454569, відповідно до положеннями п. 3 договору продаж зазначеної квартири вчиняється за ціною 1 043 650, 75 грн.
Відповідно до квитанції № 34 від 12.11.2015 позивачем з операції придбання нерухомого майна сплачено пенсійний збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 %, що становить 10 613,05 грн. Як пояснила під час судового розгляду справи позивач, вищезазначене нерухоме майно (житло) вона придбала вперше.
27.11.2015 позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва із заявою у якій просив повернути помилково сплачені кошти у вигляді збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості у розмірі 1 % від вартості нерухомого майна, а саме 10 613,05 грн.
Листом від 08.12.2015 р. №20878/04 УПФ повідомив позивачу про відсутність законних підстав для повернення зазначених коштів у зв'язку із ненаданням доказів придбання житла вперше.
Відтак, вважаючи вказане рішення УПФ протиправним та таким, що порушує законні права та інтереси позивача, за їх захистом ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства з приводу даного спору, а також заслухавши пояснення представника відповідача та беручи до уваги позицію судів вищих інстанцій з приводу аналогічних спорів, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.
Так, згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначено положеннями Закону України від 26.06.1997 р. №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №400/97).
У відповідності до пункту 9 статті 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ, організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Згідно пункту 151 Порядку №1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 153 Порядку №1740, передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
У листі Міністерства юстиції України і Пенсійного фонду України від 13.12.1999 №34-1712/1851 №06/6472 роз'яснено, що враховуючи відсутність на сьогоднішній день в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та, відповідно, органу, компетентного видавати довідки на підтвердження обставини первинного придбання житла, тимчасово до надання Конституційним Судом України офіційного тлумаченням норми п. 9 ст. 1 згаданого Закону в частині встановлення механізму звільнення громадян, що вперше придбавають житло, від сплати збору, нотаріус може прийняти в якості документа, що підтверджує вказану пільгу, довідку органу Пенсійного фонду України.
В той же час, ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 р. №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем на підтвердження придбання зазначеного нерухомого майна вперше надано копія витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 12.11.2015 року, який свідчить про те, що єдиним зареєстрованим за позивачем на праві власності об'єктом нерухомості є квартира, за придбання якої ним сплачено спірний пенсійний збір.
Оскільки відповідач відмовляючи позивачу у поверненні спірного пенсійного збору діяв як суб'єкт владних повноважень, саме на нього покладається обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, такі докази не містяться у матеріалах справи та не надані уповноваженими представникам Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва, на відміну від позивача, яким повністю доведено підстави і обґрунтування позовних вимог, як того вимагає частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до статті 3 Закону № 400/97-ВР платники збору, визначені пунктами 6, 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.
Згідно підпункту 7 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, Казначейство України здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Згідно додатку до постанови Кабінету міністрів України від 16 лютого 2011 року № 106 "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету", контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 "Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна" покладений на Пенсійний фонд України.
Частиною 2 статті 72 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV закріплено правило, згідно з яким кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються відповідно до частини першої статті 73 цього Закону на виплату пенсій, надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду України; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду України.
Відповідно до п. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З урахуванням вищевикладеного суд вбачає за необхідне вийти за межі позовних вимог, оскільки позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, а саме заявлено вимогу про зобов'язання відповідача повернути сплачений збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 10 613,05 грн. (десять тисяч шістсот тринадцять грн. 05 коп.), а в свою чергу збір, помилково зарахований до спеціального фонду державного бюджету внаслідок сплати особою, яка не є суб'єктом цього збору, не підлягає стягненню із контролюючого органу - Пенсійного фонду України, оскільки такий спосіб відновлення порушеного права суперечить встановленому законодавством порядку повернення помилково сплачених чи зарахованих до бюджету обов'язкових платежів, а тому помилково сплачений збір ОСОБА_1 у розмірі 10 613,05 грн. підлягає стягнення саме з Державного бюджету України.
Таким чином, беручи до уваги встановлені за результатами дослідження наявних у справі доказів обставини, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до вимог ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Також згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищенаведене в сукупності та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 10 613,05 грн. (десять тисяч шістсот тринадцять грн. 05 коп.) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні на підставі договору купівлі-продажу від 12.11.2015 року квартири за адресою: АДРЕСА_1
3. Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі місті Києва суму сплаченого судового збору у розмірі 551, 20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна грн. 20 коп.).
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська