Справа № 819/2472/13-a
01 жовтня 2015 р.м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:
Головуючого судді : Шульгача М.П.,
при секретарі: Музиці О. М.,
за участю:
представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан - ОСОБА_4 - ОСОБА_4" до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто ОСОБА_4» звернулося в суд з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми “Р” від 9 жовтня 2013 року №0006652201 та №0006662201.
Представники позивача в обґрунтування позовних вимог пояснили, що вважають безпідставним висновок податкового органу щодо завищення податкового кредиту у зв'язку з порушенням порядку заповнення податкових накладних, а саме в зв'язку з тим, що в єдиному державному реєстрі податкових накладних цифровий підпис на квитанції не відповідають підпису уповноваженої особи зазначеної в податковій накладній.
Свою позицію в цій частині представники позивача обґрунтували тим, що поскільки податкові накладні були зареєстровані в ЄРПН, відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України, та у Позивача відсутні підстави для подання заяви із скаргою на ТОВ “Хюндай Мотор Україна”, а також для не включення податкових накладних до складу податкового кредиту.
Щодо встановлених податковим органом порушень податкового законодавства та визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств, представники ТОВ «Богдан-Авто ОСОБА_4» пояснили, що оскільки позивач отримував позику у встановленому порядку від фінансової установи, він мав право відносити до складу валових витрат проценти, сплачені за такою позикою у відповідних періодах відповідно до вимог підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України.
Просять в позові задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, проти позову заперечив, посилаючись на те, що оспорювані податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства.
Так, податковий орган вважає, що не можна включати до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, отриманих від контрагентів та складених з порушеннями, а саме: невідповідністю цифрового електронного підпису та підпису на податкових накладних, виданих контрагентами.
Крім того, представники відповідача зазначили, що позивачем не оподатковано податком на прибуток безповоротну фінансову допомогу в сумі 4313633 грн., отриману від ТОВ “Компанія з управління активами “Фюжн Капітал Партнер”, яке діє від імені та за рахунок ПАТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Богдан Капітал” на підставі договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду, яке не є фінансовою установою, та в такий спосіб безпідставно до валових витрат віднесено сплачені відсотки за отриманою безповоротною фінансовою допомогою в сумі 645 694 грн.
З врахуванням викладеного представник податкового органу просив відмовити в задоволенні позову.
Крім пояснень представників сторін, судом також досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем, відповідачем, а також витребувані з ініціативи суду.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти:
З 20 серпня по 10 вересня 2013 року Тернопільською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ “Богдан-Авто ОСОБА_4” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 16 травня 2011 року по 30 червня 2013 року, валютного та іншого законодавства за аналогічний період, результати перевірки записано в акті від 17 вересня 2013 року, №858/22-01/37601435.
Відповідно до висновків акту перевірки Тернопільською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення, що є предметом оскарження у даній справі, а саме:
- № НОМЕР_1 форми Р від 09.10.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання податку на прибуток на суму 806246 грн., в т.ч. за основним платежем - 645694 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями - 160552 грн.;
- № НОМЕР_2 форми Р від 09.10.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання податку на додану вартість на суму 475236,25 грн., в т.ч. за основним платежем - 380189 грн., та штрафними (фінансовими) (санкціями - 95047,25 грн.
В акті перевірки зазначено, що податкові накладні видані ТОВ “Хюндай Мотор Україна”, а саме: № 2450 від 27.03.2012; № 2152 від 20.04.2012; № 926 від 09.04.2012; № 927 від 09.04.2012; № 2295 від 23.04.2012; № 3088 від 27.04.2012; № 123 від 04.05.2012; № 2692 від 29.05.2012.; № 1428 від 15.06.2012.; № 2403 від 26.06.2012; № 2688 від 27.07.2012; № 218 від 04.07.2012; № 219 від 04.07.2012; № 2394 від 27.08.2012; № 1095 від 12.09.2012; № 1372 від 14.09.2012; № 484 від 04.10.2012; № 804 від 09.10.2012; № 3299 від 31.10.2012; № 930 від 12.11.2012, оформлені з порушенням вимог абз. 9 п.п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу в частині накладення електронного підпису при їх реєстрації в реєстрі податкових накладних, а саме - електронний цифровий підпис, що накладено на вищенаведених податкових накладних при їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних належить одній особі, а підпис, яким скріплено податкові накладні при видачі їх покупцю, належить іншій.
Суд з таким висновком податкового органу не погоджується виходячи з наступного:
Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Якщо надіслані податкові накладні сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З оглянутих в судовому засіданні податкових накладних вбачається, що в них були заповнені усі необхідні реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 ПК України, вони пройшли реєстрацію в єдиному реєстрі податкових накладних, а тому у позивача не було підстав для подання скарг на постачальника товару.
Суд вважає, що відповідач прийшов до помилкового висновку, що електронний цифровий підпис, що накладається на податкову накладну при її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, та підпис, що скріплює цю податкову накладну при її видачі покупцю, повинні належати одній і тій особі, якій делеговано право підпису податкових накладних, оскільки такий висновок, ґрунтується на вибірковому посиланні на частини норм Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. N 1246 (далі по тексту - Порядок №1246).
Згідно п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 N 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за N 1333/20071 (далі - Порядок №1379) усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.
Згідно п.7 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до Державної податкової служби здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та проводиться їх реєстрація. Відповідно до п.8 Порядку № 1246 для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування та її реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна. Відповідно до п.9 Порядку № 1246 наявність помилок у податковій накладній є причиною відмови у прийнятті податкової накладної .
Аналізуючи Порядок № 1246 повністю, а не вибірково, як це робить Відповідач, суд приходить до висновку, що надсиланням квитанції Державна податкова служба підтверджує, що вона перевірила електронний цифровий підпис на податковій накладній, податкова накладна не містить помилок та вважається прийнятою. Тобто, податкові накладні, складені із дотриманням усіх обов'язкових реквізитів, передбачених ст. 201 ПК України. Окрім цього, підтвердженням факту прийняття податкових накладних до Єдиного реєстру податкових накладних, є квитанції в електронному вигляді у текстовому форматі.
Таким чином, в судовому засіданні не встановлено порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 ПК України, а тому висновок Тернопільської ОДПІ про заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 380189 грн. є безпідставним.
В судовому засіданні встановлено, що ТОВ “Богдан - ОСОБА_4” (Позичальник) було укладено договори позики з ТОВ “Компанія з управління активами “Фюжн Кепітал Партнерз” (Позикодавець), яке діє від імені та за рахунок ПАТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Богдан Кепітал” на підставі Договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду №1/КУА-11 від 01.06.2011 року, на загальну суму 4 313,6 тис.грн., а саме:
1) № П-57/11 від 20.10.2011р., сума позики становить 1131000,00 грн. Відповідно до п.п. 2.2 Договору, Позичальник сплачує Позикодавцю проценти в розмірі 18,00 % річних за кожен день користування позикою з дати зарахування грошових коштів на рахунок Позичальника. Грошові кошти були отримані на рахунок ТОВ “Богдан - ОСОБА_4” згідно банківської виписки від 20.10.2011р. № 59.
2) № П-62/11 від 24.10.2011р., сума позики становить 80000,00 грн. Відповідно до п.п. 2.2 Договору, Позичальник сплачує Позикодавцю проценти в розмірі 18,00 % річних за кожен день користування позикою з дати зарахування грошових коштів на рахунок Позичальника. Грошові кошти були отримані на рахунок ТОВ “Богдан - ОСОБА_4” згідно банківської виписки від 24.10.2011р. №231.
3) № П-75/11 від 23.11.2011р., сума позики становить 45000,00 грн. Відповідно до п.п. 2.2 Договору, Позичальник сплачує Позикодавцю проценти в розмірі 18,00 % річних за кожен день користування позикою з дати зарахування грошових коштів на рахунок Позичальника. Грошові кошти були отримані на рахунок ТОВ “Богдан - ОСОБА_4” згідно банківської виписки від 23.11.2011р. №251.
4) № П-91/11 від 28.11.2011р., сума позики становить 150000,00 грн. Відповідно до п.п. 2.2 Договору, Позичальник сплачує Позикодавцю проценти в розмірі 18,00 % річних за кожен день користування позикою з дати зарахування грошових коштів на рахунок Позичальника. Грошові кошти були отримані на рахунок ТОВ “Богдан - ОСОБА_4” згідно банківської виписки від 28.11.2011р. №267.
5) № П-98/11 від 05.12.2011р., сума позики становить 100000,00 грн. Відповідно до п.п. 2.2 Договору, Позичальник сплачує Позикодавцю проценти в розмірі 18,00 % річних за кожен день користування позикою з дати зарахування грошових коштів на рахунок Позичальника. Грошові кошти були отримані на рахунок ТОВ “Богдан - ОСОБА_4” згідно банківської виписки від 05.12.2011р. №98.
6) № П-112/11 від 20.12.2011р., сума позики становить 25000,00 грн. Відповідно до п.п. 2.2 Договору, Позичальник сплачує Позикодавцю проценти в розмірі 18,00 % річних за кожен день користування позикою з дати зарахування грошових коштів на рахунок Позичальника. Грошові кошти були отримані на рахунок ТОВ “Богдан - ОСОБА_4” згідно банківської виписки від 20.12.2011р. №270.
7) № П-27/12 від 18.01.2012р., сума позики становить 50000,00 грн. Відповідно до п.п. 2.2 Договору, Позичальник сплачує Позикодавцю проценти в розмірі 18,00 % річних за кожен день користування позикою з дати зарахування грошових коштів на рахунок Позичальника. Грошові кошти були отримані на рахунок ТОВ “Богдан - ОСОБА_4” згідно банківської виписки від 18.01.2012р. №312.
8) № П-31/12 від 21.01.2012р., сума позики становить 37000,00 грн. Відповідно до п.п. 2.2 Договору, Позичальник сплачує Позикодавцю проценти в розмірі 18,00 % річних за кожен день користування позикою з дати зарахування грошових коштів на рахунок Позичальника. Грошові кошти були отримані на рахунок ТОВ “Богдан - ОСОБА_4” згідно банківської виписки від 24.01.2012р. №307.
9) № П-100/12 від 18.04.2012р., сума позики становить 650000,00 грн. Відповідно до п.п. 2.2 Договору, Позичальник сплачує Позикодавцю проценти в розмірі 18,00 % річних за кожен день користування позикою з дати зарахування грошових коштів на рахунок Позичальника. Грошові кошти були отримані на рахунок ТОВ “Богдан - ОСОБА_4” згідно банківської виписки від 18.04.2012р. №357.
10) № П-112/12 від 19.04.2012р., сума позики становить 34800,00 грн. Відповідно до п.п. 2.2 Договору, Позичальник сплачує Позикодавцю проценти в розмірі 18,00 % річних за кожен день користування позикою з дати зарахування грошових коштів на рахунок Позичальника. Грошові кошти були отримані на рахунок ТОВ “Богдан - ОСОБА_4” згідно банківської виписки від 19.04.2012р. № 376.
11) № П87-БК/13 від 04.06.2013р., сума позики становить 1907277,00 грн. Відповідно до п.п. 2.2 Договору, Позичальник сплачує Позикодавцю проценти в розмірі 18,00 % річних за кожен день користування позикою з дати зарахування грошових коштів на рахунок Позичальника. Грошові кошти були отримані на рахунок ТОВ “Богдан - ОСОБА_4” згідно банківської виписки від 04.06.2013р. №701.
12) № П127-БК/13 від 27.06.2013р., сума позики становить 103556,00 грн. Відповідно до п.п. 2.2 Договору, Позичальник сплачує Позикодавцю проценти в розмірі 18,00 % річних за кожен день користування позикою з дати зарахування грошових коштів на рахунок Позичальника. Грошові кошти були отримані на рахунок ТОВ “Богдан - ОСОБА_4” згідно банківської виписки від 27.06.2013р. №758.
Станом на 30.06.2013р. ТОВ “Богдан - ОСОБА_4” повернуло позику в сумі 1 151,0 тис. грн. позичальнику.
Згідно свідоцтва Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку ПАТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Богдан-Капітал” включений до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів 02 березня 2009 року.
Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.
Згідно Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку “Про затвердження Порядку формування та ведення державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів” №296 від 14.07.2004року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 2 серпня 2004 р. за № 957/9556 цей Порядок визначає умови включення до державного реєстру фінансових установ професійних учасників фондового ринку та корпоративних інвестиційних фондів, що надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, видачу свідоцтв про включення до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, унесення відповідних змін до системи реєстру та заміну цих свідоцтв. Пунктами 1.2., 1.3. та 1.5. Порядку встановлено, що державний реєстр фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів (далі - Реєстр), - це перелік адміністративної інформації про фінансові установи, що формується та узагальнюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) згідно з вимогами цього Порядку як система збору, накопичення та обліку відомостей про ці установи. Свідоцтво про включення до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, форма якого встановлена додатком 1 до цього Порядку (далі - Свідоцтво), - документ установленого зразка, який засвідчує факт набуття професійним учасником фондового ринку або корпоративним інвестиційним фондом статусу фінансової установи шляхом унесення інформації про нього до Реєстру. Дія цього Порядку поширюється на професійних учасників фондового ринку, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, що входять у перелік фінансових послуг, визначений статтею 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Пунктом 6 частини 1 даної статті встановлено, що фінансовими послугами вважаються послуги з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.
За таких обставин, суд вважає, що ПАТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Богдан-Капітал” є фінансовою установою відповідно до вимог Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” і має право надавати позики, визначені у підпункті 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Доводи відповідача про те, що ПАТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Богдан-Капітал” не є фінансовою установою, оскільки не зареєстрований у національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, суд вважає безпідставними.
Згідно пункту 2 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України “Про затвердження Положення про Державний реєстр фінансових установ” № 41 від 28.08.2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 вересня 2003 року за № 797/8118 дія цього Положення поширюється на всіх юридичних осіб (крім банків, професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування в частині їхньої діяльності на фондовому ринку, фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державного казначейства України та державних цільових фондів) незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" надають одну чи декілька фінансових послуг, державне регулювання діяльності з надання яких належить до компетенції Нацкомфінпослуг. Статтею 21 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо ринку банківських послуг та діяльності з переказу коштів - Національним банком України; щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів (деривативів) - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється відповідно до цього Закону та інших законів України. Системний аналіз даних правових норм свідчить про те, що фінансові послуги можуть надавати не тільки фінансові установи, які зареєстровані у національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а й інші фінансові установи, які зареєстровані у встановленому порядку Національним банком України та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Крім того, вищенаведені обставини доводяться інформацією викладеною в листі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 13 лютого 2014 року №1337/11-9 (а.с.184-185).
Оскільки позивач отримував позику у встановленому порядку від фінансової установи, він мав право відносити до складу валових витрат проценти, сплачені за такою позикою у відповідних періодах відповідно до вимог підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України. Цим підпунктом встановлено, що до складу інших витрат відносяться фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).
Крім того, як вбачається з акту перевірки відповідач визнав отримані позивачем за договорами позики кошти безповоротною фінансовою допомогою. Однак суд вважає, що такі висновки суперечать фактичним обставинам справи та вимогам підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, який визначає безповоротну фінансову допомогу як: суму коштів, передану платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; суму безнадійної заборгованості, відшкодовану кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; суму заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основну суму кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також суму процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги. Згідно договорів позики надані за ними кошти підлягають поверненню у визначені договорами строки (пункт 4 договорів т. 1 а.с. 90-99), а тому не можуть підпадати під визначення безповоротної фінансової допомоги.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що доводи відповідача про порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.257, 14.1.267 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.10 статті 137, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України є безпідставними.
Виходячи з вище наведеного суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити.
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ч.1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 159-163 КАС України, ст. 56, 198 , 201 ПК України,-
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області форми "Р" від 9 жовтня 2013 року №0006652201 та №0006662201.
Повернути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто ОСОБА_4" 2 294 грн. сплаченого судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Шульгач М. П.
копія вірна
Суддя Шульгач М. П.