про зупинення провадження у справі
29 березня 2016 р. м. ХерсонСправа № 821/305/16
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Кисильової О.Й.,
секретар: Дудар Е.І.,
за участю: позивача - ОСОБА_1,
представника ДСА України - Курдіновської К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Херсонської області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Господарського суду Херсонської області (далі-відповідач-1), Державної судової адміністрації України (далі-відповідач-2, ДСА України), в якому просить визнати протиправною невиплату відповідачем-1 вихідної допомоги у розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою та зобов'язати відповідачів нарахувати та виплатити вищевказану вихідну допомогу.
До початку розгляду справи по суті на обговорення судом поставлено питання про зупинення провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) положень частини третьої, абзацу четвертого та речення першого абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" у взаємозв'язку з положеннями підпункту 5 пункту 2, пункту 17 розділу І, пункту 5 розділу ІІІ Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" стосовно звуження гарантій матеріального забезпечення та соціального захисту суддів у відставці положенням статті 8, частини першої статті 21, частини першої, пунктів 2, 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України.
Позивач в судовому засіданні проти зупинення провадження у справі не заперечувала.
Представник відповідача-2 погодилася із необхідністю зупинення провадження у справі з наведених вище підстав.
Відповідач-1 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи. Головою господарського суду Херсонської області надіслано заперечення проти позову, при цьому клопотання про відкладення чи про розгляд справи за його відсутності відповідач-1 не надіслав.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою Верховної Ради України від 25.12.2014 р. № 59-VIII "Про звільнення суддів" її звільнено з посади судді господарського суду Херсонської області у зв'язку з поданням заяви про відставку. Наказом голови господарського суду Херсонської області від 26.12.2014 р., відповідно до постанови Верховної Ради України, п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України позивача звільнено з посади судді господарського суду Херсонської області 31.12.2014 р. у зв'язку з поданням заяви про відставку та виплатою компенсації за невикористану відпустку. На звернення позивача до відповідачів щодо нарахування та виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат відповідно до ст. 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ОСОБА_1 відмовлено у виплаті зазначеної допомоги, з посиланням на виключення із Закону України "Про судоустрій та статус суддів" на день звільнення позивача статті 136, яка передбачала право судді на отримання вихідної допомоги.
Судом встановлено, що станом на 28.03.2016 р. на розгляді Конституційного Суду України перебуває справа за поданнями Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) положень частини третьої, абзацу четвертого та речення першого абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" у взаємозв'язку з положеннями підпункту 5 пункту 2, пункту 17 розділу І, пункту 5 розділу ІІІ Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" стосовно звуження гарантій матеріального забезпечення та соціального захисту суддів у відставці положенням статті 8, частини першої статті 21, частини першої, пунктів 2, 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України.
В силу вимог Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16.10.1996 р. № 422/96-ВР (далі - Закон № 422/96-ВР), за наслідками розгляду вказаної справи Конституційний Суд України може визнати неконституційними положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів", які в тому числі слугували підставою для відмови позивачу у нарахуванні та виплаті вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат.
Суд відмічає, що невідповідність правових актів Конституції України, порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності, перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті відповідно до ст. 15 Закону України "Про Конституційний Суд України" є підставами для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності правових актів повністю чи в їх окремих частинах.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 61 Закону № 422/96 в разі якщо в процесі розгляду справи за конституційним поданням чи конституційним зверненням виявлено невідповідність Конституції України інших правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодо яких відкрито провадження у справі, і які впливають на прийняття рішення чи дачу висновку у справі, Конституційний Суд України визнає такі правові акти (їх окремі положення) неконституційними.
За приписами ч. 2, 3 ст. 70 Закону № 422/96 у разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку.
Частина 2 статті 73 Закону № 422/96 визначає, що в разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним судом рішення про їх неконституційність.
Таким чином, до повноважень Конституційного Суду України належить перевірка відповідності законів Конституції України, та у випадку визнання їх неконституційним, вони втрачають чинність.
Згідно із ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 року (справа № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Таким чином, Конституційний Суд України за результатами розгляду конституційного подання може визнати окремі положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" такими, що не відповідають Конституції України, а отже правове регулювання суспільних відносин, пов'язаних із нарахуванням і виплатою суддям вихідної допомоги відповідно до цього закону може змінитися.
Тобто, результат розгляду Конституційним Судом України вказаного вище конституційного подання Верховного Суду України може істотно вплинути на прийняття законного та обґрунтованого рішення у даній справі.
Отже, невизначеність у питанні про те, чи відповідають окремі положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Конституції України, унеможливлює розгляд даної адміністративної справи до вирішення справи, яка розглядається Конституційним Судом України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
За таких обставин суд вважає за необхідне зупинити провадження у даній справі до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного судочинства.
Керуючись ст. 156 КАС України, суд, -
ухвалив:
Зупинити провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Херсонської області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії до до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) положень частини третьої, абзацу четвертого та речення першого абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" у взаємозв'язку з положеннями підпункту 5 пункту 2, пункту 17 розділу І, пункту 5 розділу ІІІ Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" стосовно звуження гарантій матеріального забезпечення та соціального захисту суддів у відставці положенням статті 8, частини першої статті 21, частини першої, пунктів 2, 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Кисильова О.Й.