м. Вінниця
28 березня 2016 р. Справа № 802/162/16-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Віятик Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Середюка Миколи Анатолійовича
позивача: Лимар А.В., Загоруйко І.І.
відповідача: Євчук Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Козятинському районі Вінницької області
до: Козятинського районного відділу управління МВС України у Вінницькій області
про: стягнення капіталізованих платежів у розмірі 736916,32 грн., -
16.02.2016 відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Козятинському районі Вінницької області (далі - Фонд, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просить стягнути з Козятинського районного відділу управління МВС України у Вінницькій області (далі - Козятинський РВ УМВС України у Вінницькій області) відповідач) капіталізовані платежі в сумі 736916,32 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 06.11.2015 відповідач перебуває в процесі припинення юридичної особи без правонаступника, відтак повинна провести капіталізацію платежів для продовження сплати страхових виплат особам, які мають на них відповідне право. Зокрема, потерпіла ОСОБА_5, яка працювала в Козятинському районному відділі управління МВС України у Вінницькій області та отримала інвалідність першої групи внаслідок нещасного випадку на виробництві, має право на щомісячне отримання страхових виплат. Сума платежів, які підлягають капіталізації для розрахунку щомісячних страхових виплат, становить 736916,32 грн. 29.12.2015 на адресу відповідача Фондом було направлено вимогу № 01-255 про сплату капіталізованих платежів, яка залишена без задоволення. Відтак, позивач змушений звертатись до суду про стягнення таких коштів в судовому порядку.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення адміністративного позову заперечила з підстав, викладених у наданих суду письмових запереченнях, посилаючись на те, що процедуру капіталізації платежів можна проводити виключно щодо підприємств, визнаних банкрутом, тоді як Козятинський РВ УМВС України у Вінницькій області є платоспроможною юридичною особою, яка ліквідується. Крім того, сума, яка визначена Фондом, відповідно до розрахунку потреби капіталізації коштів станом на 20.12.2015 є необґрунтованою, оскільки при її розрахунку використовувалась таблиця середньої очікуваної тривалості життя по Україні за 2014 рік.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити з огляду на таке.
Відповідач Козятинський РВ УМВС України у Вінницькій області зареєстрований як страхувальник у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Козятинському районі Вінницької області, а тому згідно з вимогами чинного законодавства повинен сплачувати страхові виплати потерпілим особам внаслідок нещасного випадку на виробництві або особам, які втратили працездатність внаслідок професійної діяльності.
Відповідно до Акту № 1 від 17.07.2012 (а.с. 20-23) із працівником Козятинського РВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_5 стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, у зв'язку з чим постановою Фонду № 0203/424/424.1/31 від 27.01.2013 (а.с. 17) потерпілій призначено суму щомісячної страхової виплати з 27.01.2015.
Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 23.02.2016 Козятинський РВ УМВС України у Вінницькій області перебуває в процесі припинення юридичної особи.
Таким чином, оскільки Козятинський РВ УМВС України у Вінницькій області ліквідується як юридична особа без правонаступника, позивач звернувся до її ліквідаційної комісії з вимогою про сплату капіталізованих платежів в сумі 736916,32 грн., розрахованих для виплати ОСОБА_5 на підставі інформації Державної служби статистики України про смертність та середню очікуваність тривалості життя в Україні на 2014 рік.
Однак, вказані вимоги Фонду залишені без виконання, що стало підставою для звернення позивача у суд.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 1105-XIV).
Основними принципами державного соціального страхування в силу положень ст. 3 Закону № 1105-XIV є, зокрема: обов'язковість страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав; обов'язковість фінансування Фондом витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 15 Закону № 1105-XIV роботодавець як страхувальник зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом.
За змістом статей 4, 5 цього Закону № 1105-XIV Фонд - це некомерційна самоврядна організація, яка провадить збір та акумулювання страхових внесків.
Водночас згідно з п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону № 1105-XIV джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю затверджений постановою КМ України № 765 від 06.05.2000 року (далі - Порядок).
Як стверджує відповідач, передбачена зазначеним вище Порядком процедура капіталізація платежів може бути проведена виключно щодо підприємств, визнаних банкрутом, в той час як Козятинський РВ УМВС України у Вінницькій області є платоспроможною юридичною особою, що ліквідується.
Проте суд зауважує, що згідно із ст. 112 ЦК України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.
В силу вимог ст. 1205 ЦК України у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.
Змістовний аналіз наведених норм, а також положень Закону № 1105-XIV дає підстави вважати, що капіталізація платежів здійснюється у всіх випадках ліквідації юридичної особи, а не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута.
Аналогічна правова позиція узгоджується із судовою практикою Верховного Суду України (постанова від 26.06.2012 року) та ухвалою Вищого адміністративного суду України (ухвала від 09.03.2016), за якими вимоги Порядку поширюються і на правовідносини щодо стягнення заборгованості по капіталізації платежів з підприємств, які ліквідуються поза процедурою банкрутства.
Водночас пунктом 5-1 Порядку встановлено, що у вимогах відповідного Фонду до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутства, зазначається сума, визначена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації. При цьому суми платежів, капіталізованих відповідно до зазначених вимог у процесі ліквідації підприємства-банкрута, перераховуються ліквідатором робочому органу виконавчої дирекції Фонду, у якому підприємство перебуває на обліку.
Отже, для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідовані, кошти до Фонду сплачуються страхувальником згідно з вищевказаним Порядком.
Відповідно до п. 1 Порядку капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів.
Пунктом 2 Порядку визначено порядок розрахунку щодо кожного платежу, що підлягає капіталізації.
У відповідності до вимог п. 3 Порядку капіталізація платежів, передбачених підпунктами 1-5 пункту 2 цього Порядку, розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.
Судом встановлено, що сума платежів, яка підлягає капіталізації в розмірі 736916,32 грн., підтверджується розрахунком потреби в капіталізації коштів Козятинського РВ УМВС України у Вінницькій області, що виплачуватимуться потерпілій особі.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що голові ліквідаційної комісії Козятинського РВ УМВС України у Вінницькій області згідно з п. 5-1 Порядку направлялась вимога № 01-255 від 29.12.2015 про сплату капіталізованих платежів, яка однак не була виконана.
Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що Козятинський РВ УМВС України у Вінницькій області є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок Державного бюджету та не є суб'єктом підприємницької діяльності, тому не має обов'язку відшкодовувати капіталізовані платежі, оскільки чинним законодавством України передбачено, що юридичні особи у разі їх ліквідації не звільняються від фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків шляхом внесення капіталізованих платежів.
Згідно з ч. 9 ст. 111 ЦК України виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 112 ЦК України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.
Відтак, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи покриття витрат по сплаті капіталізованих платежів повинно здійснюватись у першу чергу задоволення вимог кредиторів та в порядку, передбаченому цивільним законодавством.
Щодо посилання представника позивача на необґрунтованість суми капіталізованих платежів визначеної Фондом, суд зазначає наступне.
29.02.2016 Фонд звернувся до начальника Головного управління статистики у Вінницькій області з листом щодо надання інформації стосовно середньої очікуваної тривалості життя чоловіків та жінок в Україні за 2015 рік з метою розрахунку потреби в капіталізації коштів у 2015 році. На вказаний запит, заступником начальника Головного управління статистики у Вінницькій області, 03.03.2016 надано відповідь, в якій зазначено, що згідно плану державних статистичних спостережень термін оприлюднення показників середньої очікуваної тривалості життя чоловіків та жінок в Україні за 2015 рік є третя декада липня 2016 року.
Таким чином, суд вважає, що Фондом правомірно використано таблицю середньої очікуваної тривалості життя по Україні за 2014 рік при розрахунку щомісячних страхових виплат, які підлягають капіталізації з Козятинського РВ УМВС України у Вінницькій області.
В силу положень ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 71 КАС України), а згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене вимоги позивача стосовно стягнення з Козятинського РВ УМВС України у Вінницькій області капіталізованих платежів суд вважає обґрунтованими і такими, що підтверджуються матеріалами справи, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача-суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Козятинського районного відділу управління МВС України (22100, Вінницька область, Козятинський район, м. Козятин, вул. Героїв Майдану, 30, код ЄДРПОУ 08670772) на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Козятинському районі Вінницької області (22100, Вінницька область, м. Козятин, вул. Винниченка, 56, код ЄДРПОУ 25937601, р/р 37178001000861 в ГУДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015) капіталізовані платежі в сумі 736916,32 грн. (сімсот тридцять шість тисяч девятсот шістнадцять грн. 32 коп).
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна