21 березня 2016 р. м. Вінниця
Справа № 802/149/16-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ, позивач) з адміністративним позовом до фізичної особи ОСОБА_1 (далі - ФО ОСОБА_1, відповідач) про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що ФО ОСОБА_1 є платником податків, зборів і на даний час має заборгованість перед бюджетом з податку на доходи фізичних осіб в сумі 18051,43 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте, подав через канцелярію суду клопотання за вх. № 5190 від 18.03.2016 про розгляд справи без його участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання також не з'явився. Копію ухвали від 22.02.2016 про відкриття провадження в справі та призначення до розгляду та повістку направлено судом на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві та відповідає адресі, зазначеній в довідці, отриманій з адресного бюро ( а.с. 16 ). Проте на адресу суду повернулись конверти з судовою кореспонденцією з відміткою відділення поштового зв'язку: "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до частини 11 статті 35 КАС України вважається, що у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Отже, судом вжито всіх залежних від нього заходів для повідомлення відповідача належним чином про дату, час і місце розгляду справи, для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.
Частиною 6 ст. 128 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи те, що від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та немає необхідності заслухати свідка чи експерта у справі, суд, відповідно до вказаної частини 6 статті 128 КАС України, прийняв рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Вінницькою ОДПІ проведено документальну позапланову перевірку ФО ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти, нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.
За результатами проведеної перевірки складено акт №99/1701 від 26.01.2015 (а.с.11-12).
На підставі вищезазначеного акту перевірки Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення №0000111701 від 16.03.2015 на загальну суму 18051,43 грн., з яких 14441,15 грн. - основний платіж та 3610,28 грн. - штрафні санкції (а.с. 10).
Крім того, з метою погашення податкового боргу Вінницькою ОДПІ направлено відповідачу за адресою місця реєстрації податкову вимогу форми "Ф" № 2161-23 від 23.09.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням (а.с. 7). Однак, у визначений Законом термін відповідач вказану у вимозі заборгованість не сплатила, як і не оскаржила вимогу в адміністративному або в судовому порядку.
Як видно з матеріалів справи, внаслідок порушення податкового законодавства щодо сплати податків та зборів у встановлені законом терміни, за відповідачем станом на день звернення до суду з даним позовом рахується заборгованість перед бюджетом в загальній сумі 18051,43 грн., що також підтверджується обліковою карткою платника ( а.с. 14 ).
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі -ПК України), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Порядок оформлення результатів перевірок та прийняття рішення про визначення грошових зобов'язань регламентований ст.86 Податкового кодексу України.
Положеннями п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що, якщо сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 57 Податкового кодекс України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Як встановлено судом, відповідач не здійснював процедур адміністративного чи судового оскарження вищезазначених рішень контролюючого органу.
У відповідності з п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Відповідно до п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Стаття 67 Конституції України встановлює, що платник податків зобов'язаний вчасно й у повному розмірі сплачувати податки. З метою реалізації обов'язків платника податків законодавчі акти встановлюють строки сплати податків.
Враховуючи вищевикладені положення законодавства, а також те, що вказана у позовній заяві сума заборгованості підтверджується належними доказами, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 21000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до бюджету кошти в сумі 18051,43 грн. (вісімнадцять тисяч п'ятдесят одна гривня 43 коп.).
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна