29 березня 2016 р. Справа № 876/6748/14
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Старунського Д.М., Качмара В.Я.,
участю секретаря Кіри Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 23.04.2014року звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області , Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області , у якому просить суд: - визнати протиправними дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області та Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області у публічно-правових відносинах, щодо злісного умисного невиконання службовими особами рішень ухвал та постанов суду, що набрали законної сили, які злісно та навмисно перешкоджають їх виконанню та злісно ухиляються у виплачені надбавки на утриманця, незважаючи на законні рішення суддів першої, апеляційної та касаційної інстанцій та виконавчого листа від 04.04.2013 року по справі №461/2096/13а виданого Галицьким районним судом м. Львова про стягнення заборгованості з боржника ГУПФУ у Львівській області на його користь з 01.01.2013 року по 30.06.2014 року, завданої громадянину ОСОБА_1 бездіяльністю державних органів, чим порушені його законні права, свободи та інтереси; - зобов'язати Державну виконавчу службу Головного управління юстиції у Львівській області виконати свій обов'язок по стягненню за період з 01.01.2013 року по даний час і до 30.06.2014 року з Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області на підставі виконавчого листа №461/2096/13а від 10.12.2013 року, виданого Галицьким районним судом м. Львова по ВП №41430749 від 17.01.2014 року існуючої заборгованості та надбавки на утриманця та сплатити її ОСОБА_1
Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 року позовну заяву - задоволено частково.
У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує, тим, що Відповідно до ч. 1,2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження " державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові від 17.01.2014 ВП №41430749 про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до 24.01.2014 та зазначає, що при невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.
Згідно із ч. 1 ст.27 вказаного Закону, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. Відповідно до ст.6 Закону України "Про виконавче провадження " державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулось до державного виконавця з проханням відкласти провадження виконавчих дій у відповідності до ч.1 ст.35 Закону України "Про виконавче провадження " та надати реальний строк для виконання рішення суду, у зв'язку з несвоєчасним надходженням постанови про відкриття виконавчого провадження та позбавленням можливості виконати рішення суду у строк зазначений у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч1 ст.35 Закону України "Про виконавче провадження " за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.
Тобто, враховуючи ч.1 ст.35 Закону України "Про виконавче провадження " лише постановою державного виконавця надається строк для самостійного виконання вищезазначеного рішення суду. Однак, державним виконавцем залишено поза увагою наведене.
Відповідно до ст.28 Закону "Про виконавче провадження" в залежності від наявності строку для добровільного виконання судового рішення визначається стягнення виконавчого збору.
Таким чином, державний виконавець, починаючи примусове виконання рішення, обов'язково повинен пересвідчитися: по-перше, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження; по-друге, чи здійснені ним дії, спрямовані на його добровільне виконання. Отже, обов'язок державного виконавця з'ясувати обставину отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження передує вчиненню будь-яких дій стосовно примусового виконання рішення.
Законодавчо встановлена процедура поновлення строку добровільного виконання рішення не надає державному виконавцю право застосовувати заходи примусового виконання рішення у разі несвоєчасного отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження.
Тому, головним управлінням ПФУ у Львівській області оскаржено постанову від 17.01.2014 ВП №41430749 про відкриття виконавчого провадження.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 14.04.2014 у справі №461/1335/14-а позов головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до головного управління юстиції у Львівській області, управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій протиправними та скасування постанови задоволено.
Визнано протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області Шестака О. В. при винесенні постанови від 17.01.2014 року про відкриття виконавчого провадження ВП №41430749. Скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області Шестака О. В. від 17.01.2014 року про відкриття виконавчого провадження ВГІ №41430749.
В оскаржуваній постанові зазначено, що суд критично оцінює доводи відповідача-1 щодо скасування Галицьким районним судом м. Львова постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.01.2014 ВП №41430749, оскільки відповідачем-1 не надано суду копії зазначеної постанови з відміткою про набрання законної сили.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження " після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.
У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Державний виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.
Згідно наданих суду матеріалів виконавчого провадження судом встановлено, що державним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 41430749 по виконанню постанови Галицького районного суду м. Львова у справі № 461/2096/13-а вчинено всю сукупність дій визначених у ст.75 Закону України "Про виконавче провадження ", що спрямовані на примусове виконання постанови у справі № 461/2096/13-а.
Відтак суд вважає, що відповідачем-2 доведено правомірність своїх дій та, позивачем не доведено протиправної бездіяльності Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він як відповідач заперечує адміністративний позов. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання такого обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали, а у разі невиконання вимоги суду - " суд вирішує справу на основі наявних доказів " (ч.4, ч.6 статті 71 КАС України).
Судом встановлено, та не заперечувалося сторонами, що 04.04.2013 року Галицьким районним судом м. Львова винесено постанову у справі № 461/2096/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області про визнання лій протиправними та зобов'язання вчинити дії. Згідно вказаної постанови визнано протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області щодо припинення виплати надбавки до пенсії на утриманця до закінчення навчання в навчальному закладі та зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області продовжити виплату надбавки до пенсії на утриманця - сина ОСОБА_3, у відповідності до п. "а" ст.. 16 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", до закінчення ОСОБА_3 навчального закладу, тобто до 30.06.2014 року. Постанова набрала законної сили 22.10.2013 року та 10.12.2013 року видано виконавчий лист у справі.
Постановою державного виконавця від 17.01.2014 року відкрито виконавче провадження № 41430749 по виконанню зазначеного вище рішення. Постанова скерована для виконання Головному управлінню пенсійного фонду України у Львівській області.
Відтак судом встановлено, та не заперечувалося сторонами, що відповідачу 1 було відомо про рішення Галицького районного суду м. Львова у справі № 461/2096/13-а яке набрало законної сили та перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Л/о.
Відповідно до Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства ( частина перша статті 55, частина п'ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).
Згідно з частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом..
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Розглядаючи дану справу, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відтак враховуючи вищенаведене судом не беруться до уваги заперечення відповідача -1 щодо ненадання позивачем передбачених Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій та щодо скерування відповідачем -1 запитів до Червоноградського професійного гірничо-будівельного ліцею щодо підтвердження періодів навчання сина позивача, оскільки ці фактичні обставини не впливають на виконання рішення, що набрало законної сили.
Крім цього суд критично оцінює доводи відповідача -1 щодо скасування Галицьким районним судом м. Львова постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.01.2014 року ВП №41430749, оскільки відповідачем -1 не надано суду копії зазначеної постанови з відміткою про набрання законної сили. Крім цього даний факт не спростовує набрання законної сили рішенням у справі № 461/2096/13-а та фактичне невиконання вказаного рішення відповідачем -1.
Відтак враховуючи вищенаведене суд приходить до переконання про підставність позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиконання постанови у справі № 461/2096/13-а.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача-2 по виконанню рішення у справі № 461/2096/13-а та зобов'язання стягнути за період з 01.01.2013 року по даний час і до 30.06.2014 року з Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області на підставі виконавчого листа №461/2096/13а від 10.12.2013 року, виданого Галицьким районним судом м. Львова по ВП №41430749 від 17.01.2014 року існуючої заборгованості та надбавки на утриманця та сплатити її ОСОБА_1 судом встановлено наступне.
Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно постанови Галицького районного суду м. Львова у справі № 461/2096/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області про визнання лій протиправними та зобов'язання вчинити дії визнано протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області щодо припинення виплати надбавки до пенсії на утриманця до закінчення навчання в навчальному закладі та зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області продовжити виплату надбавки до пенсії на утриманця - сина ОСОБА_3, у відповідності до п. "а" ст.. 16 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", до закінчення ОСОБА_3 навчального закладу, тобто до 30.06.2014 року. Відтак в даному випадку має місце виконання рішення за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії.
Виконання даної категорії рішень регламентується Главою 7 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема ст. 75.
Згідно ст.. 75 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.
У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Державний виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.
Згідно наданих суду матеріалів виконавчого провадження судом встановлено, що державним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 41430749 по виконанню постанови Галицького районного суду м. Львова у справі № 461/2096/13-а вчинено всю сукупність дій визначених у ст.75 Закону України "Про виконавче провадження", що спрямовані на примусове виконання постанови у справі № 461/2096/13-а.
Відтак суд вважає, що відповідачем-2 доведено правомірність своїх дій, та, позивачем не доведено протиправної бездіяльності Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.
постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 року у справі № 813/3120/14 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий В.В. Ніколін
Судді Д.М. Старунський
В.Я. Качмар