24 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/2523/15
Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Лук'янчук О.В.,
судді -Градовського Ю.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 січня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Територіального управління ДСА України в Миколаївській області та Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої заробітної плати, -
У серпні 2015 року ОСОБА_4 (надалі - позивач) звернулась до суду з позовом до Територіального управління ДСА України в Миколаївській області (надалі - відповідач-1, ДСА), Кабінету Міністрів України (надалі - відповідач-2, КМ України), в якому з урахуванням уточнень від 16.11.2015 року, просила:
- визнати неправомірними дії ДСА щодо ненарахування та невиплати заробітної плати за період з 26.10.2014 року по 31.12.2014 року в розмірі, передбаченому Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26.10.2014 року), та за період з 28.03.2015 року відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції від 28.03.2015 року);
- зобов'язати ДСА здійснити перерахунок і виплату позивачу заробітної плати починаючи з 26.10.2014 року по 31.12.2014 року в розмірі, передбаченому ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26.10.2014 року), та за період з 28.03.2015 року і в подальшому відповідно до ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції від 28.03.2015 року).
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та Закону України «Про судоустрій та статус суддів» її оклад, як помічника судді, починаючи з 26.10.2014 року повинен становити 30% від окладу судді місцевого суду з застосуванням коефіцієнту 1,3. Проте на вказану дату її посадовий оклад не був змінений та становив 1218,00 грн. відповідно не були змінені пропорційно й інші нарахування.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.01.2016 року в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 працює на посаді помічника судді Ленінського районного суду м. Миколаєва з 17.09.2010 року. Посада помічника судді місцевого суду відноситься до 5 категорії посад державних службовців.
Як вбачається з розрахункових листів, з 28.03.2015 року позивачу нараховується та виплачується заробітна плата з урахуванням посадового окладу в розмірі мінімальної заробітної плати - 1218,00 грн..
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що територіальне управління як розпорядник (одержувач) коштів Державного бюджету України здійснював управління бюджетними асигнуваннями та реалізацію бюджетних зобов'язань та платежів за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет, оскільки нарахування та виплата заробітної плати позивачу за період з 26.10.2014 року по 31.12.2014 року, виходячи з розміру посадового окладу в 1218,00 грн., здійснена відповідно до норм закону, що регулюють оплату праці працівників апаратів судів, зокрема Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», Закону України «Про державну службу» та постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну службу» (надалі - Закон №3723) державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
При цьому, Законом України «Про судоустрій та статус суддів» (надалі - Закон №2453) визначені правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, визначено систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлено систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів.
Відповідно до ст.33 Закону №3723 (в редакції чинній до 29.03.2015 року) оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю. Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків. Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю. Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших, передбачених цим Законом гарантій, пільг і компенсацій.
Підпунктом 59 п.5 Розділу XII Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII в редакції від 14.10.2014 року (надалі - Закон №1697 від 14.10.2014 року) було внесено зміни до ч.1 ст.144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» шляхом її доповнення абзацом другим щодо встановлення розмірів посадових окладів працівників апаратів судів.
Отже, відповідно до ч.1 ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (зі змінами внесеними Законом №1697 від 14.10.2014 року) розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади.
При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Закон №1697 в редакції від 14.10.2014 року було опубліковано в газеті "Голос України" №206 (5959) від 25.10.2014 року, тобто зміни до ч.1 ст.144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» набрали законної сили 26.10.2014 року.
Таким чином, починаючи з 26.10.2014 року законодавчо визначено розмір посадового окладу працівника апарату суду, який становить не менше 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду для працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, з коефіцієнтом 1,3 для працівників посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців.
З 01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 року №80-VIII, пунктом 9 Прикінцевих положень якого установлено наступне:
- Кабінетом Міністрів України затверджується особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2015 рік;
- норми і положення ч.3 ст.69, ст.129, ч.1 ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Так, 02.03.2015 року внесено зміни до п.9 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік», якими визначено, що норми і положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що починаючи з 01.01.2015 року державою законодавчо визначено можливість застосування положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у тому числі в частині посадового окладу працівників апарату суду, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Крім того, Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», який набрав чинності 29.03.2015 року, затверджено нову редакцію Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідно до якого матеріальне, побутове забезпечення та соціальний захист працівників судової системи визначаються ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до положень ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») встановлено матеріальне, побутове забезпечення та соціальний захист працівників судової системи, зокрема ч.1 даної статті визначено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються Законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади.
При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Наведене положення не передбачає повноважень Кабінету Міністрів України щодо регулювання розміру посадових окладів працівників апарату судів.
Згідно із пп.2 п.13 Перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності Законом має привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» набрав чинності 29.03.2015 року, тобто після набрання сили Законом України «Про державний бюджет України на 2015 рік».
Таким чином, Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» чітко визначено право працівника апарату суду на заробітну плату, не нижчу від визначеної Законом, а саме не менше 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду для працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, з коефіцієнтом 1,3 для працівників посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що і Закон України «Про державний бюджет України на 2015 рік» і Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» є спеціальними нормативно-правовими актами, якими визначено механізм фінансування оплати праці працівників апарату суду та розміри заробітної плати відповідно. Проте, колегія суддів вважає правильним з часу набрання законної сили Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» застосовувати саме його норми, оскільки при рівнозначних нормативно-правових актах він є актом, який прийнятий Верховною Радою України та набрав законної сили по даті пізніше ніж Закон України «Про державний бюджет України на 2015 рік». Будь-яких посилань в Законі України «Про забезпечення права на справедливий суд» щодо застосування його норм з урахуванням обмежень, які містить Закон України «Про державний бюджет України на 2015 рік», не міститься.
Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що законодавчого механізму реалізації права працівника апарату суду заробітної плати в розмірі, передбаченому Законом України «Про прокуратуру» немає, так як не внесені відповідні зміни до Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» №268 від 09.03.2006 року, у зв'язку з тим, що, закони України мають вищу юридичну силу аніж постанови Кабінету Міністрів України, а також, у зв'язку з тим, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з Прикінцевими і перехідними положеннями Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» Кабінету Міністрів України було доручено у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити в межах своїх повноважень перегляд та скасування нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
На виконання зазначених вимог, постановою КМ України від 02.09.2015 року №644 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів». Зокрема, у схемі посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів місячний посадовий оклад було визначено як коефіцієнт від місячного посадового окладу судді місцевого суду. Разом із тим було передбачено, що у 2015 році місячний посадовий оклад застосовується з урахуванням 50-відсоткового зменшення; інші виплати працівникам апарату судів, передбачені цією постановою, здійснюються виключно в межах фонду оплати праці суду. Зазначені зміни були опубліковані та набрали чинності 09.09.2015 року.
Таким чином, у період з набрання чинності 29.03.2015 року Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» до набрання чинності 09.09.2015 року змінами до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268, розмір посадового окладу працівника суду повинен був обчислюватись відповідно до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» у розмірі не менше 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду для працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, з коефіцієнтом 1,3 для працівників, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців.
Крім того, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Статтею 8 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, у рішенні від 24 липня 2014 року №38677/06 «Будченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що є втручанням у право заявника за ст.1 Першого протоколу до Конвенції та порушенням цієї статті у зв'язку з відмовою заявнику через не існування механізму реалізації відповідного законодавчого положення.
У п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) вказано про те, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчувати виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чине правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Крім того, в цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не приймає до уваги аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими посилання відповідача на те, що він не повинен був враховувати положення Закону №1697 від 14.10.2014 року, якими внесено зміни до ч.1 ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», через те, що відсутнє відповідне бюджетне призначення таких видатків в бюджеті.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що Постанова Кабінету Міністрів «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» №268, якою визначено розмір посадового окладу посади позивача, є підзаконним нормативно-правовим актом.
Оскільки Законом України «Про судоустрій і статус суддів», який має вищу юридичну силу у порівнянні із Постановою Кабінету Міністрів України №268, закріплено інший розрахунок розміру посадового окладу посади позивача, ніж у Постанові Кабінету Міністрів України №268, то колегія суддів дійшла висновку про те, що до спірних правовідносин мають застосовуватись саме норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з урахуванням змін, які внесені на підставі Закону України «Про прокуратуру» та змін які внесені на підставі Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд».
Колегія суддів звертає увагу на те, що жодних обмежень, які закріплені на рівні закону, щодо нарахування розміру посадового окладу працівника апарату суду у відповідності до Закону України «Про прокуратуру» та Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», якими внесено зміни до ч.1 ст.144 та ст.147 Закону України «Про судоустрій ті статус суддів» за період з 26.10.2014 року по 31.12.2014 року та з 29.03.2015 року, не встановлено.
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що згідно до положень ст.142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, діяльності здійснює Державна судова адміністрація України.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про оплату праці» визначено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України в межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Статтею 5 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що організація оплати праці здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних документів.
Таким чином, враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачу неправомірно бала не нарахована та не виплачена заробітна плата за період з 26.10.2014 року по 31.12.2014 року включно на підставі ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції чинній з 26.10.2014 року) та за період з 29.03.2015 року по 08.09.2015 року на підставі ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»).
Такий висновок відповідає позиції Вищого адміністративного суду, яка викладена в Довідці щодо результатів вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у спорах щодо визначення розміру заробітної плати працівників апарату судів, положення якої згідно з п.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 05.02.2016 року №3 рекомендовані суддям адміністративних судів для врахування під час ухвалення рішень у справах даної категорії.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а також враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову частково.
Керуючись ст.195, ст.197, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 січня 2016року - скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_4 до Територіального управління ДСА України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої заробітної плати - задовольнити частково.
Визнати дії Територіального управління ДСА України в Миколаївській області в частині не нарахування та невиплати ОСОБА_4 заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудень 2014 року включно відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року) та за період з 29 березня 2015 року по 09 вересня 2015 року, відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») - неправомірними.
Зобов'язати Територіального управління ДСА України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_4 перерахунок та виплату заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудень 2014 року включно відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року) та за період з 29 березня 2015 року по 09 вересня 2015 року, відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу, а також з врахуванням вже виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя:К.В. Кравченко
Суддя: Суддя: О.В. Лук'янчук Ю.М. Градовський