29 березня 2016 р. Справа № 876/11462/13
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Рибачука А.І., Качмара В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі, м. Яворів Львівської області на постанову господарського суду Львівської області від 08.08.2013 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Яворівський завод залізобетонних конструкцій» до Державної податкової інспекції у Яворівському районі, м. Яворів Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Яворівському районі від 25.01.2008 року №0000111510/0, №0000101510/0, №0000091510/0, №0000121510/0, №0000131510/0, №0000081510/0, зобов'язання внести відповідні зміни в картки особового рахунку позивача, -
ВАТ «Яворівський завод залізобетонних конструкцій» 18.02.2008року звернувся в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Яворівському районі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Яворівському районі від 25.01.2008 року № 0000111510/0, № 0000101510/0, № 0000091510/0, № 0000121510/0, № 0000131510/0, № 0000081510/0, зобов'язання ДПІ у Яворівському районі внести відповідні зміни в картки особового рахунку ВАТ «ЯЗЗБК», що ведеться ДПІ у Яворівському районі згідно вимог Наказу ДПА від 08.07.05 № 276.
Заявою від 08.08.2013 р. позивач відкликав позовну заяву про зобов'язання внести зміни в картки особового рахунку та просить в цій частині позовну заяву залишити без розгляду.
В позові покликається на те, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
Оскаржуваною постановою господарського суду Львівської області від 08.08.2013 року - задоволено частково.
У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує, тим, що позивачем порушено п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ВАТ «Яворівський завод ЗБК» за період з 30.06.2006 р. по 11.01.2008 р.», на підставі якого, та відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» проведено розрахунок штрафних санкцій.
Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним. Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верхового суду України у справах з щодо застосування вказаної норми права у аналогічних правовідносинах (постанова ВСУ від 01.12.2009 р. у справі 21-1234 во 09; постанова у справі 21-1162во09, та інші), а також правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в інформаційному листі від 20.07.10 р. № 1112/11/13-10.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.
ДПІ у Яворівському районі було проведено перевірки дотримання вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ВАТ «Яворівський завод залізобетонних конструкцій».
За результатами перевірки складено акт № 13/15-1 від 17.01.2008 р. «Про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на прибуток» за 2005 рік по 11-ть місяців 2007 року, на підставі якого, та відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» проведено розрахунок штрафних санкцій та прийнято: - податкове повідомлення-рішення № 0000131510/0 від 25.01.2008 р. про зобов'язання ВАТ «Яворівський завод залізобетонних конструкцій» сплатити штраф за порушення термінів сплати податку на прибуток у розмірі 20% в сумі 785 грн.25 коп.; - податкове повідомлення-рішення № 0000121510/0 від 25.01.2008 р. про зобов'язання ВАТ «Яворівський завод залізобетонних конструкцій» сплатити штраф за порушення термінів сплати податку на прибуток у розмірі 50% в сумі 28 934 грн. 84 коп.
Також, за результатами перевірки складено акт № 12/15-0/05512302 від 17.01.2008 р. «Про результати перевірки дотримання вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ВАТ «Яворівський завод ЗБК» за період з 30.06.2006 р. по 11.01.2008 р.», на підставі якого, та відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» проведено розрахунок штрафних санкцій та прийнято: - податкове повідомлення-рішення № 0000081510/0 від 25.01.2008 р. про зобов'язання ВАТ «Яворівський завод залізобетонних конструкцій» сплатити штраф за порушення термінів сплати плати за землю у розмірі 50% в сумі 4 485 грн. 06 коп.
Окрім цього, за результатами перевірки складено акт № 14/15-0/05512302 від 18.01.2008 р. «Про результати перевірки дотримання вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ВАТ «Яворівський завод ЗБК» за період з 30.06.2006 р. по 24.12.2007 р.», на підставі якого, та відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» проведено розрахунок штрафних санкцій та прийнято: - податкове повідомлення-рішення № 0000111510/0 від 25.01.2008 р. про зобов'язання ВАТ «Яворівський завод залізобетонних конструкцій» сплатити штраф за порушення термінів сплати податку на додану вартість у розмірі 10% в сумі 1 376 грн. 52 коп.; - податкове повідомлення-рішення № 0000101510/0 від 25.01.2008 р. про зобов'язання ВАТ «Яворівський завод залізобетонних конструкцій» сплатити штраф за порушення термінів сплати податку на додану вартість у розмірі 20% в сумі 5 907 грн. 35 коп.; - податкове повідомлення-рішення № 0000091510/0 від 25.01.2008 р. про зобов'язання ВАТ «Яворівський завод залізобетонних конструкцій» сплатити штраф за порушення термінів сплати податку на додану вартість у розмірі 50% в сумі 34 473 грн. 92 коп.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи платіжних доручень позивача по платі за землю, по податку на прибуток, по податку на додану вартість, облікових карток по платі за землю, по податку на прибуток, по податку на додану вартість, а також податкових декларацій з податку на додану вартість, декларацій з податку на прибуток підприємства, податкових розрахунків земельного податку, за якими проводилась перевірка податковим органом, ВАТ «Яворівський завод залізобетонних конструкцій» сплату відповідних видів податків виконано своєчасно та в повному обсязі. Проте податковим органом проведено зарахування зазначених вище грошових коштів, сплачених до бюджету у вигляді поточних платежів, в погашення податкового боргу за попередні періоди.
Відповідно до пункту 1.2. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III (далі Закон № 2181), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, податкове зобов'язання платника податків - це зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Пунктом 1.3 вказаного Закону визначено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Згідно з п.п.3.1.1 п. 3.1 ст.3 Закону № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.
Разом з тим нормами п. 16.3.3 ст. 16 Закону № 2181-ІІІ податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п. 1.3 Закону включає суму пені), на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу, або якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.
Зазначене свідчить про те, що податковий орган має право розподіляти лише суми, які надійшли та направлені на погашення податкового боргу, а не сплачені позивачем поточні податкові зобовязання, а тому підстави для розподілу сплачених сум відсутні.
Також, відповідно до п. 20.1 ст. 20, п. 21.1 ст. 21 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціатором переказу може бути платник, ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.
Відповідно до п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.
Реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів одержувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками (п. 3.8 вищезазначеної Інструкції).
Отже, із наведених правових норм вбачається, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства належить виключно платнику.
Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який на період виникнення спірних відносин був спеціальним законом з питань оподаткування і який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, було визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед заходів відсутній такий, як зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, а відтак податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначеного платником податків.
Підпунктом 7.7. ст.7 Закону № 2181, що визначає принцип рівності бюджетних інтересів, передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Разом з тим, ні вказана норма, ні в цілому Закон не визначає повноваження саме податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податків.
Таким чином, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним. Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верхового суду України у справах з щодо застосування вказаної норми права у аналогічних правовідносинах (постанова ВСУ від 01.12.2009 р. у справі 21-1234 во 09; постанова у справі 21-1162во09, та інші), а також правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в інформаційному листі від 20.07.10 р. № 1112/11/13-10.
Зокрема, у постанові Верховного Суду України "Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення" № 21-1162во09 від 08.12.2009р. зазначено, що у податкового органу відсутнє право самостійно змінювати призначення платежу.
Таким чином, заявлений позов підлягає задоволенню, оскільки податковим органом допущено порушення вимог п.п.7.1.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та неправомірно проведено зарахування останнім сплачених грошових коштів в оплату податкового боргу без погодження з платником податків.
Згідно із ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на вищенаведене, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Яворівському районі Львівської області від 25.01.2008 року №0000111510/0, №0000101510/0, №0000091510/0, №0000121510/0, №0000131510/0, №0000081510/0 є протиправним та їх слід скасувати.
Щодо позовної вимоги зобов'язати ДПІ у Яворівському районі внести відповідні зміни в картки особового рахунку ВАТ «ЯЗЗБК», що ведеться ДПІ у Яворівському районі згідно вимог Наказу ДПА від 08.07.05 № 276, то в цій частині позовну заяву слід залишити без розгляду відповідно до п.5 ч.1 ст.155 КАС України, у зв'язку із надходженням клопотання позивача про відкликання позовної заяви в цій частині.
А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі, м. Яворів Львівської області - залишити без задоволення.
постанову господарського суду Львівської області від 08.08.2013 року у справі № 18/75А - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий В.В. Ніколін
Судді А.І. Рибачук
В.Я. Качмар