Справа № 819/217/16
28 березня 2016 р.м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Чепенюк О.В.,
при секретарі судового засідання Порплиці Т.В.,
за участю представника позивача Сурмінського С.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної реєстрації актів цивільного стану Козівського районного управління юстиції у Тернопільській області про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу державної реєстрації актів цивільного стану Козівського районного управління юстиції у Тернопільській області (далі - відділ ДРАЦС Козівського РУЮ, відповідач), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 28 березня 2016 року просив зобов'язати відповідача внести зміни до актового запису про його народження, змінивши відомості про національність батька дитини ОСОБА_2 з “українець” на “поляк” (а. с. 29).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем були виявлені невідповідності в первинному актовому записі про його народження, а саме в написанні відомостей про національність батька, який був поляком. Для внесення відповідних виправлень у первинний актовий запис ОСОБА_1 звертався до відділу ДРАЦС Козівського РУЮ, проте йому було відмовлено, що стало підставою для звернення до суду.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у адміністративному позові, та зазначив, що батько позивача ОСОБА_2 за національністю був поляком. Дотримувався культурних і релігійних традицій, етнічних особливостей поляків, спілкувався польською мовою. Позивача батьки також виховували у дусі польських традицій. Відомості про національність батька позивача “поляк” зазначені у відомостях погосподарської книги № 2 Дмуховецької сільської ради Козівського району Тернопільської області за 1945-1947 роки, а також у військовому квитку ОСОБА_2 , а тому позивач з метою відновлення та збереження свого етнічного польського походження вважає за необхідне внести відповідні відомості про національність батька в актовий запис про народження.
Представник позивача просив позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, проте відповідач подав до суду заяву від 04 березня 2016 року про розгляд справи за відсутності представника відділу ДРАЦС Козівського РУЮ, своєї позиції щодо заявлених позовних вимог не висловив.
Згідно із частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Оскільки відповідач заявив таке клопотання, то адміністративну справу розглянуто та вирішено за відсутності представника відповідача на підставі наявних у ній доказів.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, в тому числі оригінали документів, долучених до позовної заяви, приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що в актовому записі про народження ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), складеному 20 січня 1983 року Козлівською селищною радою Козівського району Тернопільської області за № 03, зазначені відомості про національність його батька ОСОБА_2 “українець”, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження позивача, сформованого 18 березня 2016 року (а. с. 27-28).
Аналогічні відомості зазначені у свідоцтві про народження ОСОБА_1 , повторно виданому 02 червня 2004 року на підставі актового запису, складеного 20 січня 1984 року Козлівською селищною радою Козівського району Тернопільської області за № 03 (а. с. 10).
З письмових пояснень позивача, пояснень представника позивача вбачається, що такі відомості вказані помилково, оскільки в дійсності батько позивача ОСОБА_2 за національністю був поляком.
Судом досліджено інші документи, що містять відомості про ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), такі як, посвідка про народження серії НОМЕР_1 , видана 01 квітня 1946 року на підставі актового запису про народження за № 164, складеного 30 березня 1946 року Козлівським рай бюро ЗАГС Тернопільської області (а. с. 9), а також свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане 30 жовтня 1995 року на підставі актового запису про смерть за № 40, складеного 30 жовтня 1995 року Козлівською селищною радою Козівського району Тернопільської області (а. с. 11). Однак, у таких документах відомості про національність ОСОБА_2 не зазначені та взагалі не передбачені.
Проте, як вбачається з довідки архівного відділу Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області, виданої 23 лютого 2016 року за № 61/01-8, в погосподарській книзі № 2 Дмуховецької сільської ради Козівського району Тернопільської області за 1945-1947 роки числиться за особистим рахунком № НОМЕР_3 господарство ОСОБА_3 , серед членів сім'ї якої значиться син Сурмінський Франек, 1944 року народження, національність “поляк” (а. с. 14, 20-21).
Крім того, в матеріалах справи міститься військовий квиток батька позивача серії НОМЕР_4 , виданий Тернопільським районним військовим комісаріатом Тернопільської області 02 листопада 1963 року, у якому зазначена національність ОСОБА_2 “поляк” (а. с. 13).
Також судом встановлено, що позивач звертався до відділу ДРАЦС Козівського РУЮ із заявою про внесення змін до актового запису про його народження № 03, складеного 20 січня 1984 року Козлівською селищною радою Козівського району Тернопільської області, а саме просив внести зміни до відомостей про національність батька з “українець” на “поляк”. Відповідно до висновку відповідача від 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 відмовлено у внесенні змін до актового запису про народження щодо зміни національності батька дитини через відсутність підтверджуючих документів (а. с. 12). У зв'язку з такою відмовою позивач звернувся до суду.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.
Статтею 3 Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин (ратифікованої Законом України № 703/97-ВР від 09 грудня 1997 року) передбачено, що кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.
Частиною другою статті 300 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно з положеннями статей 1, 3 Закону України “Про національні меншини в Україні” від 25 червня 1992 року № 2494-XII Україна гарантує громадянам республіки незалежно від їх національного походження рівні політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи, підтримує розвиток національної самосвідомості й самовиявлення. Усі громадяни України користуються захистом держави на рівних підставах. При забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин, держава виходить з того, що вони є невід'ємною частиною загальновизнаних прав людини. До національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.
Відповідно до статті 11 Закону України “Про національні меншини в Україні” громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність.
Відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначення засад діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану регулюються положеннями Закону України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану” від 01 липня 2010 року № 2398-VI (далі - Закон № 2398-VІ).
Відповідно до статті 6 Закону № 2398-VІ відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Статтею 9 Закону № 2398-VІ передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті; державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрація акта цивільного стану. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.
Державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них (стаття 13 Закону № 2398-VІ).
Згідно зі статтею 22 Закону № 2398-VІ внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться, зокрема, за заявою особи, щодо якої складено актовий запис, спадкоємців померлого. Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану (частини друга, третя статті 22 Закону № 2398-VІ).
Внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством, відповідно до Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 96/5 від 12 січня 2011 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за №55/18793 (далі - Правила).
У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку (пункт 1.1 Правил).
Відповідно до пункту 2.13.2 Правил, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є постанова адміністративного суду.
Згідно з пунктом 2.16.7 Правил на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, батько позивача ОСОБА_2 за національністю був поляком, що підтверджується довідкою архівного відділу Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області від 23 лютого 2016 року № 60/01-8 (а. с. 14), відомостями із погосподарської книги № 2 Дмуховецької сільської ради Козівського району Тернопільської області за 1945-1947 (а. с. 20-21), а також військовим квитком серії НОМЕР_4 , виданим Тернопільським районним військовим комісаріатом Тернопільської області 02 листопада 1963 року (а. с. 13). У таких документах вказана національність ОСОБА_2 “поляк”.
Таким чином, оскільки в ході судового розгляду справи було встановлено, що національність батька позивача ОСОБА_2 “поляк”, а в актовому записі про народження ОСОБА_1 , складеному 20 січня 1983 року Козлівською селищною радою Козівського району Тернопільської області за № 03, зазначені відомості про національність батька позивача ОСОБА_2 “українець”, то з метою забезпечення реалізації права особи вільно обирати та відновлювати національність суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовної вимоги про зобов'язання відділу ДРАЦС Козівського РУЮ внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_1 № 03 від 20 січня 1984 року, складеного Козлівською селищною радою Козівського району Тернопільської області, змінивши відомості про національність батька дитини ОСОБА_2 з “українець” на “поляк”. Позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 11, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Зобов'язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану Козівського районного управління юстиції у Тернопільській області внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), складеного 20 січня 1984 року Козлівською селищною радою Козівського району Тернопільської області за № 03, змінивши відомості про національність батька дитини ОСОБА_2 з “українець” на “поляк”.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складений 30 березня 2016 року.
Головуючий суддя Чепенюк О.В.
копія вірна
Суддя Чепенюк О.В.