Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
про закриття провадження в адміністративній справі
12 листопада 2015 року Справа № П/811/1970/15
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ
до ОСОБА_1
про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі,
До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернувся Харківський національний університет внутрішніх справ (далі - позивач, ХНУВС) з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому просив стягнути з відповідача на користь Харківського національного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з утриманням особи у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, в сумі 14351,08 грн.
З огляду на неприбуття у судове засідання сторін, належно повідомлених про дату, час та місце розгляду справи та на подання представником позивача клопотання про розгляд справи без його участі (а.с. 52), на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Разом з тим, 12 листопада 2015 року через відділ документального забезпечення суду відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі, мотивоване тим, що позовні вимоги Харківського національного університету внутрішніх справ фактично спрямовані на відшкодування шкоди, спричиненої невиконанням ОСОБА_1 договірних зобов'язань, а тому такий спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства (а.с. 59).
Вирішуючи подане відповідачем клопотання, суд виходить з такого.
29 серпня 2011 року між відповідачем, ХНУВС та МВС України у Кіровоградській області укладено тристоронній договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (а.с.14-15).
Серед іншого, пунктом 2.3.6. Договору передбачено, що в разі звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, зазначеними у пункті 3 Договору, відповідач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.
Відповідно до пункту 3.2 Договору однією з підстав відшкодування фактичних витрат на підготовку є відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.
Так, Наказом УМВС України в Кіровоградській області від 25 лютого 2015 року №75 о/с ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ згідно з підпунктом «ж» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ - за власним бажанням (а.с.13).
Отже, вищенаведені обставини і стали підставою для звернення навчального закладу до суду в порядку адміністративного судочинства з даним позовом про стягнення витрат, які пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України особи, звільненої у подальшому із органів внутрішніх справ.
Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України (далі - Порядок) затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року № 313 "Про затвердження порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України".
Відповідно до статті 1 Порядку визначено механізм відшкодування особами, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України прирівнюється до проходження військової служби, витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі:
- дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни;
- відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.
Згідно зі статтею 3 Порядку витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням Міністерства внутрішніх справ України та особою.
Сторонами такого договору є: виконавець - навчальний заклад, замовник - головне управління або управління Міністерства внутрішніх справ України, особа - курсант.
Відповідно до частини першої статті Порядку у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати стягнення їх здійснюється в судовому порядку.
Отже, спір у справі, яка розглядається, випливає з договірних правовідносин, а договірні правовідносини між сторонами, однією з яких є фізична особа, регулюються Цивільним кодексом України.
Так, зокрема, згідно з частиною першою статті ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У відповідності до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
У свою чергу, згідно з частинами першою, другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів відносяться спори щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень у сфері публічно-правових відносин.
Вжитий у Кодексі адміністративного судочинства України термін "суб'єкт владних повноважень" означає: орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Частиною третьою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
При цьому, частина друга статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України містить застереження, згідно з яким вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Аналіз наведених норм у їх системному зв'язку дає підстави для висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди, яка була завдана лише суб'єктом владних повноважень, а також такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності останнього. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
У свою чергу, суд зазначає, що доводи позивача стосовно того, що дану справу слід розглядати в порядку адміністративного судочинства із посиланням на норми законодавства про проходження публічної служи в міліції є необґрунтованими з огляду на таке.
У відповідності до статті 9 Закону України «Про міліцію» на курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, в тому числі викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права та обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.
Згідно з пунктом 6.8 Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 лютого 2008 року №62 «Про затвердження Положення про вищі навчальні заклади МВС», початком проходження служби в органах внутрішніх справ уважається дата, зазначена в наказі про зарахування на навчання до навчального закладу.
Тобто, навчаючись у вищому навчальному закладі МВС, особа проходить публічну службу в міліції.
Отже, суд не спростовує того, що питання, які стосуються проходження такою особою публічної служби, прийняття на публічну службу та звільнення з неї дійсно вирішуються в порядку адміністративного судочинства.
Проте, спірні відносини між сторонами не стосуються питань проходження, звільнення або прийняття відповідача на публічну службу, адже вони виникли після звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за власним бажанням та фактично є відшкодуванням шкоди.
Таким чином, відносини з приводу відшкодування шкоди не пов'язані із проходженням відповідачем публічної служби, а виникли на деліктній основі, а відтак, з урахуванням їх приватно - правового характеру, мають бути вирішені в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 157 статтями 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Клопотання відповідача задовольнити.
Закрити провадження в адміністративній справі № П/811/1970/15 за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі, в сумі 14351,08 грн.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги в 5-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду ОСОБА_2