18 лютого 2016 року 10:34Справа № 808/2986/13-а м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі Бабаченко В.С.,
за участю:
представника позивача Шайтанова А.С.,
представника відповідач: Щербини О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС
про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2012 №0000740026,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (далі - позивач, ПАТ «ЗАлК»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2012 року №0000740026.
У судовому засіданні задоволено клопотання представника відповідача про заміну відповідача у справі, а саме - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби на належного відповідача, її правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги адміністративного позову. Вважає, що висновки податківців про порушення позивачем пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.8, пп.138.12.1 п.138.12 ст.138, п.150.1 ст.150, п.3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України щодо завищення ПАТ «ЗАлК» інших витрат (рядок 06 Податкової декларації) у сумі 178 580 101 грн. та завищення витрат операційної діяльності (рядок 05 Податкової декларації) у сумі 28 986 314 грн., в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток (рядок 04 Податкової декларації) за перше півріччя 2012 року на загальну суму 207 566 415 грн., зроблені помилково. Спірне податкове повідомлення - рішення є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню у повному обсязі. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у наданих письмових запереченнях. Зазначив, що в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питання достовірності визначення ПАТ «ЗАлК» податкових зобов'язань по податку на прибуток за перше півріччя 2012 року, відповідно до наданої підприємством податкової декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2012 року встановлено, що ПАТ «ЗАлК», згідно з п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України за підсумком 1 півріччя 2012 року включено до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування відповідно у рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток підприємства від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду у розмірі 241 698 601 грн., яке складається із 25% збитків, отриманих протягом 2-4 кварталів 2011 року. Тобто підприємством враховано у 1-му півріччі 2012 року від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2-4 квартали 2011 року у відповідності із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Податкового Кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» від 24.05.2012 за №4834-VI (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 05 липня 2012 року №5083- VI) до пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України (далі ПКУ), та не враховані встановлені порушення за підсумками документальної позапланової виїзної перевірки за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 (акт №329/26-1/00194122 від 04.09.2012). Вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, а спірне податкове повідомлення - рішення правомірним. Просить у задоволенні позову відмовити.
Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «ЗАлК» з питання достовірності визначення податкових зобов'язань по податку на прибуток за перше півріччя 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки №461/26-0/00194122 від 06.11.2012.
Згідно з висновками акту перевірки, ПАТ «ЗАлК» порушено пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.8, пп.138.12.1 п.138.12 ст.138, п.150.1 ст.150, п.3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України та, як наслідок, ПАТ «ЗАлК»: завищено інші витрати (рядок 06 Податкової декларації) у сумі 178 580 101 грн. та завищено витрати операційної діяльності (рядок 05 Податкової декларації) у сумі 28 986 314 грн., в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток (рядок 04 Податкової декларації) за перше півріччя 2012 року на загальну суму 207 566 415 грн.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивачем подані заперечення від 12.11.2012 №011-843. СДПІ листом №6453/10/26-2 від 19.11.2012 залишила заперечення підприємства без задоволення.
22.11.2012 на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000740026, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за перше півріччя 2012 року у розмірі 207 566 415 грн.
Не погоджуючись з прийнятим податковим органом повідомленням-рішенням №0000740026 від 22.11.2012, ПАТ «ЗАлК» оскаржувало в адміністративному порядку зазначене повідомлення-рішення до Окружної Державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податків державної податкової служби у м.Запоріжжі.
31.01.2013 рішенням про результати розгляду скарги №1535/10/10-233 ОДПС ЦО з ОВПП зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга ПАТ «ЗАлК» без задоволення.
08.02.2013 позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою на податкове повідомлення-рішення №0000740026 від 22.11.2012, а також на рішення про результати розгляду скарг ОДПС ЦО з ОВПП №1535/10/10-233 від 31.01.2013.
Рішенням ДПС України від 01.03.2013 №3252/6/10-2115, яке не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, позивачу відмовлено у задоволенні скарги та залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0000740026 від 22.11.2012.
Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з висновків акту перевірки, прийняте СДПІ рішення мотивоване тим, що в порушення пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.8, пп.138.12.1 п.138.12 ст.138, п.150.1 ст.150, п.3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України ПАТ «ЗАлК»: завищено інші витрати (рядок 06 Податкової декларації) у сумі 178 580 101 грн. та завищено витрати операційної діяльності (рядок 05 Податкової декларації) у сумі 28 986 314 грн., в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток (рядок 04 Податкової декларації) за 1-е півріччя 2012 року на загальну суму 207 566 415 грн.
В акті перевірки зазначено, що при визначенні об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності, позивачем не враховано встановленого порушення актом документальної позапланової виїзної перевірки №329/26-1/00194122 від 04.09.2012, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток від усіх видів діяльності за перше півріччя 2012 року у сумі 207 566 415грн. Допущена помилка, з огляду відсутності у ПАТ «ЗАлК» податкових зобов'язань звітного періоду, не призвела до заниження податкового зобов'язання.
Також, відповідно до акту перевірки №461/26-0/00194122 від 06.11.2012: відповідно до наданої підприємством податкової декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2012 року (реєстраційний №9047660082 від 09.08.2012) встановлено, що ПАТ «ЗАлК», згідно п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, за підсумком 1 півріччя 2012 року включено до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування відповідно у рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток підприємства від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду у розмірі 241 698 601 грн., яке складається із 25% збитків, отриманих протягом 2-4 кварталів 2011 року. Тобто підприємством враховано у першому півріччі 2012 року від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2-4 квартали 2011 року у відповідності із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Податкового Кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» від 24.05.2012 за №4834-VI (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 05 липня 2012 року №5083- VI) до пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України (далі - ПКУ), та не враховані встановлені порушення за підсумками документальної позапланової виїзної перевірки за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, актом перевірки №329/26-1/00194122 від 04.09.2012.
Пунктом 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень ПКУ із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Податкового Кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» від 24.05.2012 за №4834-VI (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 05 липня 2012 року №5083- VI), визначено, що пункт 150.1 статті 150 ПКУ застосовується у 2012 році з урахуванням наступного.
Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше станом на 1 січня 2012 року є від'ємне значення (з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 податковий рік), то сума цього значення підлягає включенню до витрат: звітних (податкових) періодів, починаючи з 1 півріччя і наступних звітних періодів 2012 року у розмірі 25% суми такого від'ємного значення.
У разі, якщо 25% суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних податкових періодах.
При врахуванні встановленого порушення актом документальної позапланової виїзної перевірки №329/26-1/00194122 від 04.09.2012, значення рядка 06.5 податкової декларації з податку на прибуток підприємства «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду» повинно становити 63 118 500 грн., значення рядка 05.1 податкової декларації «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» повинно становити 166 365 063 грн. та відповідно витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 04 податкової декларації) за 1-е півріччя 2012 року повинні становити 307 978 624 грн.
Як вбачається з акту перевірки №329/26-1/00194122 від 04.09.2012, останнім встановлено порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР із внесеними змінами та доповненнями, пп. 14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 743 306 718 грн., у тому числі: за півріччя 2009р. на суму 277 512 208 грн.; за 3 квартали 2009р. на суму 338 649 394 грн.; за 2009 рік на суму 381 544 805 грн.; за 1 квартал 2010р. на суму 428 243 843 грн.; за півріччя 2010р. на суму 477 337 909 грн.; за 3 квартали 2010р. на суму 238 360 631 грн.; за 2010 рік на суму 287 059 682 грн.; за 1 квартал 2011р. на суму 616 460 892 грн.; за 2 квартал 2011 року на суму 640 020 273 грн.; за 2-3 квартал 2011 року на суму 698 295 954 грн.; за 2-4 квартал 2011 року на суму 714 320 404 грн.; за 1 квартал 2012 року на суму 743 306 718 грн.
Відповідно, актом перевірки №329/26-1/00194122 від 04.09.2012 встановлено завищення валових витрат, витрат операційної діяльності у зв'язку з реалізацією продукції за цінами, нижчими за собівартість на загальну суму 593 990 999 грн., у т.ч.:
- на порушення п.1.32 ст.1; п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (із змінами та доповненнями) ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» за період з 01.04.2009 року по 31.03.2011 року завищено валові витрати, а саме: до складу валових витрат віднесено витрати на виготовлення продукції, яка в подальшому реалізовувалась покупцям за цінами, нижчими її повної собівартості, що для цілей оподаткування відповідно до вказаного Закону не може бути визнано як господарська діяльність, у сумі 467 145 173 грн.;
- на порушення пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України підприємством ПАТ «ЗАлК» завищено витрати операційної діяльності та, відповідно витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, на суму збитків, отриманих від реалізації продукції за цінами, нижчими за собівартість, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства за перевіряємий період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року на загальну суму 97 859 512 грн.;
- на порушення пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України підприємством ПАТ «ЗАлК» завищено витрати операційної діяльності та, відповідно витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, на суму збитків, отриманих від реалізації продукції за цінами, нижчими за собівартість, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства за перевіряємий період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року на загальну суму 28 986 314 грн.
Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, із змінами та доповненнями (далі - Закон від 28.12.1994 №334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п. 1.32 ст.1 вказаного Закону - «господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередньо участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою».
Враховуючи вказані вимоги Закону від 28.12.1994 №334/94-ВР, платники податків мають право відносити до складу валових доходів та валових витрат суми коштів, що пов'язані з веденням господарської діяльності таких платників, тобто з діяльності, направленої на отримання доходу.
На виконання п.1.43 ст.1 Закону від 28.12.1994 №334/94-ВР: «Інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначених термінів», значення терміну «доход» вказаний в п. 1.32, перевіркою використовується у значенні визначеним Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87 та зареєстрованого в Міністерств юстиції України 21.06.1999р за №391/3684, із змінами та доповненнями, та Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №15 «Доход», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290 та зареєстрованого в Міністерств юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, зі змінами та доповненнями.
Відповідно до вимог п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1: «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87, визначено, що дохід - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
Власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.
Активи - ресурси контрольовані підприємством, в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод в майбутньому.
Господарська операція документується первинними документами та знаходить відображення в повному обсязі в бухгалтерському обліку.
Враховуючи вищевказане, перевіркою здійснено висновок, що збільшення власного капіталу є обов'язковою вимогою для віднесення витрат до валових згідно з податковим обліком.
В результаті реалізації продукції за цінами, нижчими за собівартість її виготовлення, відбувається зменшення такої складової власного капіталу, як активи (в розмірі собівартості продукції) та збільшення активів на суму грошових коштів отриманих від продажу продукції власного виробництва. Проведення такої діяльності призводить не до росту, а до зменшення власного капіталу на різницю між собівартістю виготовлення продукції та ціною її продажу.
На думку перевіряючих, витрати, що перевищують доходи (збитки) не можуть бути враховані в податковому обліку, так як операція не відповідає основному принципу господарської діяльності (п.1.32 ст.1 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями), тобто не призводить до отримання прибутку.
Підпунктом 14.1.27. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з пп.14.1.36 п. 14.1 п.14 Податкового кодексу України: «господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами».
Відповідно до пп.14.1.84. п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України: «інші терміни для цілей розділу III використовуються у значеннях, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та національними і міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку».
Згідно з п.4 П(С)БО №3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за №397/3690:
- доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період;
-прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати;
- збиток - перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV із змінами і доповненнями визначено, що економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.
Перевіркою зроблено висновок, що при реалізації продукції за цінами, нижчими за собівартість, підприємством здійснюється діяльність, що не має на меті отримання економічних вигод, тому така діяльність не направлена на отримання доходу, а отже, і витрати, які здійснюються для провадження такої діяльності, не пов'язані з господарською діяльністю в розумінні пп.14.1.36 п.14.1 п.14 Податкового кодексу України.
На підставі акту про результати позапланової виїзної перевірки ПАТ «ЗАлК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 №329/26-1/00194122 від 04.09.2012 СДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.09.2012 №0000460026, відповідно до якого ПАТ «ЗАлК» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2012 року у розмірі 743 306 718 грн.
Позивач не погодився з висновками, зробленими податківцями у акті перевірки №329/26-1/00194122 від 04.09.2012 та оскаржив податкове повідомлення-рішення від 14.09.2012 №0000460026 у судовому порядку.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2013 року у справі №808/2737/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2014, адміністративний позов задоволено. Рішення суду першої інстанції обґрунтовані тим, що невизнання права підприємства на самостійне визначення методики проведення розрахунку та використання іншого методу, на підставі якого відповідачем були зроблені необґрунтовані висновки щодо завищення або заниження показників у рядку 04.2 Декларацій за період д 01.04.2009 по 31.03.2011, не відповідають діючому законодавству.
Також, судами першої та апеляційної інстанцій зроблено висновок, що законні підстави для висновків відповідача про заниження позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 на суму 25988185грн., завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 на суму 20662574грн., завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2012 р. у розмірі 359152грн., завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2012 року у розмірі 743306718грн. на час перевірки були відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Крім того, суд вважає, що зазначені вище висновки податківців, зроблені в акті перевірки №461/26-0/00194122 від 06.11.2012, є необґрунтованими, з огляду на наступне:
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: «валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності».
Як зазначалося вище, пунктом 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що «господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою».
Отже, зв'язок - здійснення витрат з господарською діяльністю залежить не від факту отримання доходу, а від того, чи спрямована така діяльність на отримання доходу. При цьому в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» не зазначено, що під господарською діяльністю визначається тільки та діяльність, в результаті здійснювання якої цей дохід фактично отриманий у відповідному періоді.
Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить визначення такого терміну, як «дохід». В той же час Закон про прибуток оперує таким поняттям, як «валовий дохід». Згідно п.4.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: «валовий дохід - це загальна сума доходу платника податків від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) впродовж звітного періоду у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі як на території України, її континентальному шельфі, виключній морський економічній зоні, так і за її межами». Тобто, п.4.1. Закону визначає, що у випадку продажу товарів, дохід виникає незалежно від того, за якою ціною реалізуються товари, а тому така операція повністю відповідає визначенню терміну «господарська діяльність».
Крім того, норми п.6.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вказують, що від'ємне значення об'єкту оподаткування є можливим; таке від'ємне значення підлягає включенню до складу валових витрат наступних періодів; факт від'ємного значення об'єкту оподаткування ніяким чином не вказує на необхідність коригування (зменшення) валових витрат звітного періоду.
Якщо витрати здійснюються з метою забезпечення діяльності, спрямованої на отримання доходу, такі витрати мають бути віднесені до складу валових витрат платника податків. При цьому в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» не визначено, що дохід повинен бути отриманий у періоді здійснення витрат, пов'язаних з отриманням такого доходу, а також, що загальний розмір отриманого доходу має перевищувати загальний розмір валових витрат.
Процес придбання товарів, робіт, послуг для виробництва та продажу готової продукції є підтвердженням факту ведення господарської діяльності. А отримані збитки у звітному періоді не зазначають, що підприємство не отримує прибуток у наступних періодах. Таким чином, товари, які пов'язані із збитковими продажами, також придбані для їх використання у господарській діяльності.
Отже, суд вважає, що позивачем не було порушено положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, а саме п.5.1 ст.5, які зазначають, що «валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності», та, відповідно, положень пп. 14.1.27. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України які зазначають, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Використання податківцями при перевірці норм Положень (стандартів) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, № 15«Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290, вважаємо неправомірними з наступних обставин.
У п.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що податкова звітність засновується на даних бухгалтерського обліку. Але оподатковуваний прибуток та прибуток «бухгалтерський» не є тотожними поняттями. В Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР зазначається тільки поняття «об'єкт оподаткування» - прибуток, визначений шляхом зменшення сум скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань.
Пунктом 134.1.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток з джерелом його виникнення з України та за її межами, визначений шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, розрахованих згідно ст.135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного періоду, визначених відповідно ст.138-143 цього Кодексу, з врахуванням правил, встановлених ст.152 цього Кодексу. Тобто термін «фінансовий результат» в податковому обліку для цієї ситуації не застосовується.
У п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР визначено вичерпний перелік обмежень по віднесенню витрат підприємства до складу валових, тобто витрат, які не можуть зменшувати об'єкт оподаткування. В даному пункті не зазначені витрати, пов'язані з перевищенням собівартості продукції понад ціною її реалізації. В п.5.3.9 цього Закону зазначено лише одне обмеження, яке несе спільний характер - валові витрати повинні бути підтверджені документально. В ході перевірки підприємством були надані документи, які підтверджують витрати, що пов'язані з формуванням собівартості реалізованої продукції.
У ст.139 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік обмежень по віднесенню витрат, які не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. У цій статті не зазначаються витрати, пов'язані з перевищенням собівартості продукції понад ціною її реалізації. В п. 139.1.9 вказано лише одне обмеження, яке несе спільний характер - витрати повинні бути підтверджені відповідними первинними документами.
Судом встановлено, що в ході перевірки підприємством були надані первинні документи, які підтверджують витрати, що пов'язані з формуванням собівартості реалізованої продукції.
Згідно з п.5.11. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР заборонено встановлювати додаткові обмеження по віднесенню витрат до складу валових, за винятком вказаних у Законі про оподаткування прибутку. У акті перевірки не приведено як доказ порушення податкового законодавства перелік первинних документів, які свідчать про порушення підприємством вимог податкового законодавства.
Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР не встановлено додаткових обмежень щодо включення витрат підприємства до складу валових.
Отже, враховуючи вищевикладене, у податковому обліку у періоді з 01.04.2009 по 31.03.2011 «бухгалтерський» від'ємний фінансовий результат (збиток) не відображається, валові витрати не підлягають коригуванню, а сума доходу, отримана від продажу продукції за договірними цінами, абсолютно виправдано включається до валового доходу.
У акті перевірки приведено дані, які не обгрунтовані нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), та мають суб'єктивний та необгрунтований вигляд:
У Податковому кодексі України не встановлено додаткових обмежень щодо включення витрат підприємства до складу податкових. Отже, коли на думку податкового органу, треба коригувати (зменшувати) витрати по збитковим операціям, то необхідно визначити, які саме витрати необхідно зменшити. Відповідно норм Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати» до бухгалтерської собівартості враховуються:
- прямі матеріальні витрати;
- прямі витрати на оплату праці;
- інші прямі витрати;
- перемінні загально - виробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
У акті перевірки не визначено, які саме вищевказані витрати неправомірно включені підприємством до складу собівартості.
Таким чином, У Податковому кодексі України не міститься норм, згідно яких здійснення підприємницької діяльності засвідчується отриманням прибутку та не зазначено порядок коригування витрат, який застосовано у акті перевірки: зменшення суми витрат на різницю між ціною реалізації продукції та її повною собівартістю. Обчислення податку на прибуток вище приведеним методом суперечить вимогам діючого податкового законодавства.
Перевіркою зроблено висновки, що збільшення власного капіталу, є обов'язковою вимогою для віднесення витрат до податкових згідно з податковим обліком. Також у акті перевірки визначено, що за податковим законодавством витрати, що перевищують доходи (збитки) не можуть бути враховані у податковому обліку, оскільки операція не відповідає основному принципу господарської діяльності (п.1.32 ст.1 Закону №334), тобто не призводить до отримання прибутку. Податковий кодекс України не має норм, згідно яких збільшення власного капіталу є обов'язковою вимогою для віднесення витрат до податкових згідно з податковим обліком.
На підставі викладеного, суд вважає, що висновок податківців стосовно того, що за податковим законодавством витрати, що перевищують доходи (збитки) не можуть бути враховані у податковому обліку, оскільки операція не відповідає основному принципу господарської діяльності, є особистою думкою перевіряючих, не підтвердженою нормами Податкового кодексу. Обов'язковою умовою для віднесення вартості отриманих запасів, послуг та інших витрат до складу податкових витрат є саме їх фактичне подальше використання у власній господарській діяльності підприємства, а не їх вартості.
Також, Господарський кодекс України розкриває поняття «господарська діяльність» в п.1 ст.3., а саме: «діяльність суб'єктів господарювання у сфері загального виробництва, направлена на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг вартісного характеру, котрі мають цінову визначеність». Згідно з абзацом 5 п.1 ст.4 Господарського кодексу України, фінансові відносини за участю суб'єктів господарювання, які виникають в процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, не є предметом регулювання цього кодексу. Отже, норми Господарського кодексу України не можуть бути використані при аналізі податкових правовідносин.
В свою чергу органи податкової служби повинні керуватися п.14.1.36 п.14.1 п.14 Податкового кодексу України. Термін «господарська діяльність», викладений у ГКУ, з правової точки зору не слід використовувати в цілях оподаткування. Поняття, викладені в Податковому кодексі України та Господарському кодексі України, не кореспондують одне з одним.
Таким чином, на думку суду, перевіркою зроблено необгрунтований висновок про порушення підприємством п.1.32 ст.1, п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, при цьому у акті перевірки не приведено переліку певних витрат, які включено підприємством до складу витрат помилково з порушенням норм діючого законодавства.
Згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий дохід визначається виходячи із рівня договірних цін на товари, або не нижче, ніж рівень звичайних цін, що діють на дату продажу, у випадках, передбачених нормами вказаного Закону.
Згідно з п.135.4 Податковго.кодексу України дохід від операційної діяльності признається у розмірі договірної (контрактної-) вартості, але не менше суми компенсації, отриманої в будь-якій формі, у тому числі при зменшенні зобов'язань. Згідно п.14.1.71 Податкового кодексу «звичайна ціна» - ціна товарів (робіт, послуг), яка визначена сторонами договору, коли інше не встановлено чинним Кодексом. Коли не доказано протилежне, враховується, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Згідно п.8 Перехідних положень підрозділу 10 Податкового кодексу до 01.01.2013 року застосовується пункт 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-В.
У цьому Законі, визначення терміну «звичайна ціна» визначається перш за все як ціна продажу, встановлена сторонами договору. Вона повинна відпвідати рівню справедливих ринкових цін ідентичних товарів, що склалися на ринку. Інші варіанти визначення звичайних цін, передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», також орієнтовані на ціни, які можуть фігурувати у взаєминах покупця і продавця. Норма про те, що звичайна ціна має дорівнювати (або бути вищою) собівартості, у Законі відсутня.
Згідно з п.1.20.3. Закону про прибуток «для товарів (робот, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визначається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні».
Згідно з п.1.20.8. Закону про прибуток «обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган в порядку, встановленому законом». При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися иа норми абзацу першого підпункту 1.20.1. даного пункту («якщо даним пунктом не встановлене інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін»).
Перевищення собівартості продукції та товарів, реалізованих ПАТ «ЗАлК», над ціною їх реалізації пов'язано виключно з діючими економічними та ринковими факторами.
Слід зауважити, що при формуванні ціни на алюмінієву продукцію ПАТ «ЗАлК» використовувались офіційні котирування Лондонської Біржі Металів на алюміній, що не спростовується відповідачем та згадується у актах податкових перевірок.
Щодо завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду внаслідок порушень, викладених в акті перевірки від 21.04.2009 №59/08-08/00194122 на загальну суму 120 873 916 грн., суд зазначає наступне.
Проведеною перевіркою, відображеного показника за 2009 рік встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.9 «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду» внаслідок порушень, викладених в Акті перевірки від 21.04.2009 №59/08-08/00194122, на загальну суму 120 873 916 грн. Перевіркою встановлено, що в порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР та відповідно до п.1.32 Закону ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» у вересні 2008р. та 4 кварталі 2008р. завищено суму валових витрат на суму витрат, не пов'язаних з веденням господарської діяльності підприємства, у розмірі 120 873 916 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за 2008 рік на загальну суму 319,0 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 120 873 916 грн.
У подальшому ПАТ «ЗАлК» при заповненні Декларацій з податку на прибуток підприємства не враховувало порушення, встановлене актом планової виїзної перевірки №59/08-08/00194122 від 21.04.09, а також актами невиїзних документальних перевірок №91/08-08/00194122 від 10.06.09, №130/08-08/00194122 від 10.09.09, №13/08-08/00194122 від 08.12.09, №85/08-08/00194122 від 17.03.10, №228/08-08/00194122 від 2S.06.10, №322/08-08/00194122 від 05.10.10, №409/08- 08/00194122 від 21.12.10, №83/08-08/00194122 від 08.04.11, №171/08-08/00194122 від 18.07.11, №224/08-08/00194122 від 21.10.11, №15/08-08/00194122 від 11.01.12, в результаті чого ПАТ «ЗАлК» завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток. Допущена помилка, з огляду відсутності у ПАТ «ЗАлК» податкових зобов'язань звітних періодів, не призвела до заниження ним податкового зобов'язання за результатами зазначених перевірок.
Податкові повідомлення-рішення, прийняті за вищенаведеними актами, ПАТ «ЗАлК» оскаржені до суду в порядку, визначеному чинним законодавством України.
Суд вважає, що зазначені вище висновки зроблено з порушенням норм діючого законодавства України, з огляду на наступне.
Підприємство не погодилось з висновками, зробленими у акті планової виїзної перевірки №59/08-08/00194122 від 21.04.09 з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.07 по 31.12.08 (подано заперечення від 23.04.09 за №11-382), з висновками, зробленими актами невиїзних документальних перевірок №91/08- 08/00194122 від 10.06.09, №130/08-08/00194122 від 10.09.09р„ №83/08-08/00194122 від 08.12.09, №85/08-08/00194122 від 17.03.10, №228/08-08/00194122 від 29.06.10, №322/08-08/00194122 від 05.10.10, №409/08-08/00194122 від 21.12.10, №83/08-08/00194122 від 08.04.11, №171/08- 08/00194122 від 18.07.11, №224/08-08/00194122 від 21.10.11, №15/08-08/00194122 від 11.01.12 (подані заперечення та ініційовані процедури адміністративного та судового оскарження).
Акт перевірки - це документ, який складається податковими органами при виявленні порушень податкового, валютного та іншого законодавства за результатами проведення перевірок. Акт перевірки не є документом, який підлягає оскарженню у суді, оскільки акт не є юридичною формою рішень податкових органів, таким чином акт перевірки не є офіційним письмовим документом, який підтверджує визначені правові наслідки та носить обов'язковий характер для платників податків. Акт перевірки є лише підставою для того, щоб податковий орган прийняв рішення - визначати податкові зобов'язання та штрафні санкції, чи ні. Прийняті на підставі акта перевірки повідомлення-рішення або рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є офіційними письмовими документами, які мають визначені правові наслідки для платників податків та обов'язковий характер.
Отже: зменшення збитків ПАТ «ЗАлК», визначених у акті перевірки №59/08-08/00194122 від 21.04.09, не є донарахуванням податкових зобов'язань з податку на прибуток, тому відповідно п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковими зобов'язаннями є зобов'язання платника податків сплатити у бюджет визначену суму грошових коштів. В акті перевірки №59/08-08/00194122 від 21.04.09 не встановлені зобов'язання ПАТ «ЗАлК» по сплаті до бюджету податку на прибуток підприємств. За результатами вказаної перевірки встановлено лише завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування, з яким підприємство не погодилось. Вичерпаний перелік документів, які мав оскаржити платник податків у зв'язку з проведенням перевірки податковим органом у перевіряємому періоді, вказано в п.п.5.2.2. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». В цьому Законі не вказано серед документів, які підлягають оскарженню, такі документи, як акт перевірки. Діючим податковим та іншим законодавством не передбачено зобов'язання врахування підприємством у податкової звітності з податку на прибуток підприємства сум зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, встановленого за наслідками лише акта перевірки податкового органу, за висновками якого підприємство не погодилось.
Таким чином, суд вважає, що підприємство позивача правомірно враховувало у Декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік у рядку 04.9 «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду» суму збитків 120 873 916 грн., викладених в Акті перевірки від 21.04.2009. №59/08-08/00194122.
Щодо завищення скоригованого валового доходу за період з 01.04.2009 по 31.03.2011 на суму 2 850 412 грн. (показник рядку 01.2 Декларацій «приріст балансової вартості запасів» за 1 квартал 2011р.), завищення валових витрат за період з 01.04.2009 по 31.03.2011 на суму 34 500 893 грн., (показник рядку 04.2 Декларацій «убуток балансової вартості запасів» за 2009 рік) та заниження валових витрат за період з 01.04.2009р. по 31.03.2011р. на суму 3 208 678,0 грн. (показник рядку 04.2 Декларацій «убуток балансової вартості запасів» за 2010 рік), суд зазначає наступне.
Перевіркою встановлено, що в порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.97 №283/97-ВР підприємством:
- завищено показник у рядку 01.2 Декларації «приріст балансової вартості запасів» за 1 квартал 2011р. у сумі 2 850 412,0 грн.;
- завищено показники у рядку 04.2 Декларацій «убуток балансової вартості запасів» у сумі 34 500 893,0 грн., у тому числі по періодам: півріччя 2009 р. - 25 249 652 грн., 3 квартали 2009 р. - 33 463 813 грн., 2009 рік-34 500 893 грн.;
- занижено задекларовані ПАТ «ЗАлК» показники у рядку 04.2 Декларацій «убуток балансової вартості запасів» у сумі 3 208 678,0 грн., у тому числі по періодам: 1 квартал 2010р. - 1 175 330 грн., півріччя 2010р.-614613 грн., 3 квартали 2010р. - 1 627 436 грн., 2010р.-3 208 678 грн.
Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР із внесеними змінами та доповненнями, «платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.
У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.».
З метою реалізації п. 5.9 Закону у додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року N 143, узгодженого рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 31 березня 2003 року N 06-10/239 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 року за N 271/7592, передбачено Таблицю 1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів», яка заповнюється на підставі пункту 5.9 Закону та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року N 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за N 751/4044 (далі - П(С)БО 9).
Згідно з п.6. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» для цілей бухгалтерського обліку запаси включає:
сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб;
незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів;
готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року Виробничі і матеріальні витрати - це вартість ресурсів, інвестованих в оборот, або, в термінах П(С) БО 16, це «зменшення активів, за умови, що його розмір може бути достовірно визначений». В мить, коли активи (наприклад, запаси) стають матеріальною складовою продукту діяльності, який, у свою чергу, реалізується покупцям, ці активи вичерпують свій потенціал, тобто потенційні економічні вигоди від їх використовування стають реальністю. Конкретна одиниця виробничих запасів не може приносити вигоду більше одного разу, тому що вона повністю перетвориться в інший актив - готову продукцію.
Для проведення перерахунку балансової вартості запасів використовуються дані бухгалтерського обліку матеріальних цінностей, відображених за відповідними рахунками щодо обліку запасів.
Щодо запасів в незавершеному виробництві та готовій продукції, то тут мають місце особливості, які полягають в тому, що порівнюються залишки по рахунках 23, 25, 26 не в повних їх сумах відображених в Головній книзі, а лише в частині матеріальних витрат в цих залишках.
При передачі матеріалів у виробництво, в незавершеному виробництві і при оприбутковуванні готової продукції виникає необхідність ведення аналітичного обліку матеріальної складової в собівартості, для чого в бухгалтерському обліку використовуються такі первинні документи, як калькуляції, виробничі звіти, інші документи.
Як вбачається з наданих до перевірки матеріалів, до 01.04.2011 підприємство ПАТ «ЗАлК» здійснювало податковий облік приросту (убутку) балансової вартості сировини, матеріалів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання), які включаються до складу валових доходів або витрат відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/97-ВР, із змінами та доповненнями, як за самостійно розрахованою підприємством методикою, так і в частині матеріальної складової.
Методика проведення розрахунку вартості запасів у залишках незавершеного виробництва та готовій продукції діючими у період чинності Закону про прибуток законодавчими актами не була установлена. Тому платники податків самостійно обирали методику розрахунку з наступним послідовним використанням порядку у період діяльності підприємства.
Відповідно до п. 6 розділу наказу «Про організацію бухгалтерського обліку і облікову політику підприємства» № 2/а від 03.01.2007р. ведення обліку приросту (убутку) вартості матеріальних ресурсів, передбаченого Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р. здійснювалось: у залишках основного виробництва, напівфабрикатів, ТМЦ власного виробництва та готовій продукції - по кожному найменуванню прямим рахунком; у залишках допоміжного виробництва - пропорційно фактичній сумі прямих матеріальних витрат.
Відповідно до п. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999, підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства.
ПАТ «ЗАлК» було самостійно визначено методику та порядок розрахунку матеріальної складової у залишках незавершеного виробництва та готовій продукції. Ця методика передбачає врахування вартості запасів у залишках за фактичною вартістю матеріальних витрат.
Разом з тим, перевіряючими цей аспект не було враховано і проведено розрахунок вартості запасів у залишках незавершеного виробництва та готової продукції за іншою методикою. Методика, якою користувались перевіряючі, базується на методі «дольової участі» (відсотка) матеріальних витрат у загальній сумі витрат на виробництво. Використання методу «дольової участі» потребує врахування особливостей виробничого процесу. Так, для проведення достовірного розрахунку обов'язково необхідно враховувати вартість запасів у залишках незавершеного виробництва та готовій продукції на початок періоду, оскільки кожне виробництво має свої особливості (матеріаломісткість, виробничий цикл и т.д.). Якщо не дотримуватись цих вимог, похибка між таким розрахунком та розрахунком, який базується на фактичних витратах, буде занадто велика.
Фактично перевіряючими при розрахунку не були враховані залишки на початок періоду, що спричинило виникнення розбіжностей, які, на думку перевіряючих, привели до перекручення суми валових витрату період з 01.04.2009 по 31.03.2011.
Як було зазначено вище, методику розрахунку ПАТ «ЗАлК» було вибрано самостійно, що не суперечило діючому на той момент законодавству, ця методика використовувалась безперервно, що дозволяло включати у декларації про прибуток підприємства достовірні суми.
Таким чином, суд вважає, що дії перевіряючих щодо невизнання права підприємства на самостійне визначення методики проведення розрахунку та використання іншого методу, на підставі якого перевіряючими були зроблені висновки щодо завищення або заниження показників у рядку 04.2 Декларацій за період з 01.04.2009 по 31.03.2011, не відповідають діючому законодавству.
Перевіряючими самостійно було зменшено вартість запасів станом на 01.01.2009: за розрахунками підприємства - 103 347 тис. грн., на думку перевіряючих - 40 429 тис. грн. Тобто різниця становить 62 918 тис. грн., яку слід було б врахувати у витратах 2008 року.
Проте такі коригування проведені перевіряючими з порушенням ст. 102 Податкового кодексу України, відповідно до якої контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.
Таким чином, згідно із діючим законодавством перевіряючі мали право провести коригування вартості залишків запасів станом на 31.07.2009, а коригування залишків на початок періоду станом на 01.01.2009 не можуть бути проведені.
Також слід зауважити, що вартість запасів у незавершеному виробництві та готовій продукції станом на 01.01.2009 у розмірі 103 347 тис. грн. була підтверджена перевіряючими у акті планової виїзної перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.12.2008 від 21.04.2009 № 59/08-08/00194122.
На підставі вищевикладеного, суд вважає доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не переконливими.
Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1, ч.2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку про відсутність податкового правопорушення з боку позивача, у зв'язку з чим спірне рішення є необґрунтованим та таким, що підлягають скасуванню.
Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 94, 158 - 163, 167 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 22.11.2012 №0000740026, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС відносно Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (код ЄДРПОУ 00194122) судовий збір у розмірі 2259 (дві тисячі двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 59 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Л.О. Нестеренко