14 березня 2016 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Попович О.В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 червня 2015 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-
У березні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Рада» (далі - ТОВ «Рада») звернулося до суду з позовом до
ОСОБА_2, з урахуванням його уточнень, просило стягнути з відповідачки заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 2 215 грн 16 коп., оскільки відповідачка не сплачує своєчасно та в повному обсязі вартість наданих послуг.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду
м. Києва від 04 грудня 2015 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2, на користь ТОВ «Рада» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 2 215 грн 16 коп., а саме: 1 068 грн 72 коп. - сума основного боргу, 104 грн - інфляційна складова, 24 грн 25 коп. - три відсотки річних, 1018 грн 20 коп. - пеня.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно частини 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши касаційну скаргу, ознайомившись із змістом оскаржуваних судових рішень, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Рада» суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті
625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, у встановлених у частині другій статті 625 ЦК України.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України № 6-59цс13 від 30 жовтня 2013 року.
Висновки судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими. Суди вірно визначилися з характером спірних правовідносин, що виникли між сторонами, надали їм належну правову оцінку, застосували норму права, яка застосовується до даних правовідносин.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального й процесуального права, а викладені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, у зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
До касаційної скарги скаржник додає клопотання про зупинення виконання заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від
08 червня 2015 року.
Клопотання підлягає залишенню без розгляду, оскільки відсутні підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 червня 2015 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року.
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 червня 2015 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, відмовити.
Клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 червня
2015 року залишити без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
С у д д я О.В.Попович