14 березня 2016 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Попович О.В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 липня 2015 року, рішення апеляційного суду м. Києва від 09 грудня 2015 року у справі за позовом комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району м. Києва» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-
Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району м. Києва», (далі - КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району м. Києва») звернувся до суду із указаним позовом, мотивуючи його тим, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1, в якій зареєстровані і проживають та не в повному обсязі сплачують плату за комунальні послуги та послуги за утримання будинку.
Зокрема, судом було винесено судовий наказ від 04 березня 2011 року про стягнення заборгованості, але в подальшому в 2013 році вказаний наказ було судом скасовано, внаслідок чого позивач був вимушений звернутись до суду із цим позовом.
Позивач зазначив, що за час проживання у вказаній квартирі відповідачам надавались комунальні послуги, а саме холодне водопостачання, гаряче водопостачання, користування тепловою енергією, вивезення побутових відходів, водовідведення, газ, а також інші послуги з утримання будинку та прибудинкової території.
До того ж відповідачі щомісяця отримували від позивача рахунки на оплату квартирної плати та комунальних послуг, однак платежі здійснювали не регулярно, внаслідок чого утворився борг, який станом на березень 2011 року складає - 6 897 грн 80 коп.
Оскільки відповідачі у добровільному порядку борг не погашають, позивач вимушений був звернутися до суду за його примусовим стягненням, а також просив суд стягнути інфляційні втрати та 3 % річних.
Враховуючи викладені обставини, позивач просив стягнути з відповідачів на свою користь суму заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з
01 березня 2004 року по 01 березня 2011 року в сумі - 6 897 грн 80 коп.; інфляційні нарахування у розмірі - 9 288 грн 55 коп., 3 % річних в сумі - 1 327 грн 56 коп., а також понесені судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 липня 2015 року позов КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району м. Києва» задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, на користь
КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району м. Києва» суму заборгованості за період з 01 травня 2005 року по 01 березня 2011 року нараховану на основну суму боргу у розмірі - 1 484 грн 92 коп., інфляційні нарахування у розмірі
1 614 грн 11 коп., 3% річних від суми боргу у розмірі 260 грн 08 коп. та судовий збір у розмірі 243 грн 60 коп., а всього 3 602 грн 71 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 09 грудня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь КП «Центру обслуговування споживачів Шевченківського району м. Києва» судового збору в розмірі 243 грн 60 коп. та ухвалено нове рішення в цій частині, яким стягнуто з ОСОБА_2,
ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району м. Києва» судового збору по 121 грн 80 коп.
з кожного.
В іншій частині дане рішення змінено, викладено резолютивну частину таким чином: стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району м. Києва» заборгованість за період з 01 травня 2005 року по 01 березня
2011 року в сумі 1 484 грн 92 коп., нараховані на основну суму боргу інфляційні в розмірі 1 614 грн11 коп.; 3% річних від суми боргу у розмірі 260 грн 08 коп., а всього в розмірі 3 359 грн11 коп.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, скаржник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною 1 статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Ознайомившись із змістом касаційної скарги та оскаржуваними рішеннями, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України) виходив з вимог ст. 625 ЦК України та п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та дійшов вірного висновку про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення боргу за період з 01 березня 2004 року по 01 травня 2005 року.
Разом з тим, за правилами ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
За період з 01 травня 2005 року по 01 квітня 2011 року позовна давність переривалась сплатою відповідачами заборгованості понад нараховані суми чергових платежів, а також судовим наказом Шевченківського районного суду м. Києва
від 04 березня 2011 року. Визначену у цьому наказі заборгованість було стягнуто на користь позивача і вказаний судовий наказ діяв по час його скасування - 29 травня 2013 року.
Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 21 січня 2015 року у справі за № 6-214цс/14.
Таким чином, суди, ухвалюючи оскаржувані рішення, правильно встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували до цих правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, і вирішили справу з дотриманням норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338-341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.
Судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням матеріального права.
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від
08 липня 2015 року, рішення апеляційного суду м. Києва від 09 грудня
2015 року у справі за позовом комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району м. Києва» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали повернути скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Попович