14 березня 2016 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Попович О.В., розглянувши касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» - Наконечної Альони Вікторівни на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 червня 2015 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про захист прав споживачів та повернення банківського вкладу, -
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк»), та просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за строковим договором банківського вкладу у розмірі 5 998,99 доларів США, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між ними 24 липня 2013 року було укладено договір банківського вкладу, відповідно до умов якого ПАТ КБ «Приватбанк» відкрив ОСОБА_3 банківський рахунок, на який позивач здійснив вклад у загальній сумі 5 998,99 доларів США. Вирішивши достроково повернути банківський вклад, позивач неодноразово звертався до Банку з відповідною вимогою, однак відповідач відмовив йому у поверненні банківського вкладу, чим порушив його права.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.
Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь позивача заборгованість за строковим договором банківського вкладу у розмірі 5 998,99 доларів США, а також судовий збір на користь держави в сумі 1298 грн. 18 коп.
У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно частини 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши касаційну скаргу, ознайомившись із змістом оскаржуваних судових рішень, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, на підставі на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України) виходив з вимог ст. ст. 1058-1060 ЦК України.
У порушення вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 30 грудня
1998 року № 566, Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174, а також вимог ч. 2 ст. 27, ст. ст. 58, 59,64 ЦПК України,
ПАТ КБ «ПриватБанк» не надало суду доказів, які б свідчили про те, що між позивачем та відповідачем не укладався зазначений договір банківського вкладу, не надходили грошові кошти до банку, а також доказів на підтвердження припинення відповідних зобов'язань у зв'язку з його виконанням.
Таким чином, оскільки стороною укладених договорів банківського вкладу є ПАТ КБ «ПриватБанк», то згідно з чинним законодавством, яке регулює цей вид правовідносин, зобов'язання за дійсними договорами має виконувати саме ПАТ КБ «ПриватБанк» як юридична особа, а не автономна некомерційна організація «Фонд захисту вкладників».
Ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє відповідача від виконання обов'язків по укладених і дійсних договорах.
Висновки судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими. Суди вірно визначилися з характером спірних правовідносин, що виникли між сторонами, надали їм належну правову оцінку, застосували норму права, яка застосовується до даних правовідносин.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального й процесуального права, а викладені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, у зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» - Наконечної Альони Вікторівни на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 червня 2015 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про захист прав споживачів та повернення банківського вкладу, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Попович