іменем україни
24 лютого 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Мостової Г.І.,
суддів: Кадєтової О.В.,
Кузнєцова В.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про захист прав споживача, встановлення факту та визнання договору частково недійсним, за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року,
У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті») про захист прав споживача, встановлення факту та визнання договору частково недійсним.
На обґрунтування вимог позивач посилався на те, що 27 серпня 2013 року між ним та відповідачем укладений кредитний договір № 50010329, відповідно до умов якого ним було отримано від відповідача у тимчасове користування грошові кошти в розмірах: кредит - 208 655 грн 46 коп., додатковий кредит - 68 365 грн 45 коп. терміном на 60 місяців з поверненням коштів до 15 серпня 2018 року. Відповідно до рахунку-фактури від 04 березня 2015 року № 00246311 відповідач виставив йому рахунок-фактуру на оплату 550 грн штрафу та 39 грн 72 коп. пені в розмірі 10 % річних від не вчасно сплаченої суми. Вважав такі дії відповідача не правомірними, оскільки попередні оплати ним було здійснено в розмірах понад встановлених графіком погашення платежів. Просив визнати, що сума кредиту за кредитним договором від 27 серпня 2013 року № 50010329, укладеним між ним та відповідачем, яка підлягає поверненню до 15 серпня 2018 року становить 208 655 грн 45 коп.; визнати, що сума додаткового кредиту за кредитним договором від 27 серпня 2013 року № 50010329, укладеним між ним та відповідачем, яка підлягає поверненню до 15 серпня 2018 року становить 68 364 грн 45 коп.; визнати, що повернення суми кредиту за кредитним договором від 27 серпня 2013 року № 50010329, укладеним між ним та відповідачем, здійснюється в національній валюті України згідно графіка погашення кредиту до кредитного договору від 27 серпня 2013 року з використанням еквівалента 8,1370 грн/дол США та сукупна вартість повернутого кредиту не може перевищувати 208 655 грн 45 коп.; визнати, що повернення суми додаткового кредиту за кредитним договором від 27 серпня 2013 року № 50010329, укладеним між ним та відповідачем, здійснюється в національній валюті України згідно графіка погашення кредиту до кредитного договору від 27 серпня 2013 року № 50010329 з використанням еквіваленту 8,1370 грн/дол США та сукупна сума повернутого кредиту не може перевищувати 68 364 грн 45 коп.; визнати недійсним п. 1.3.1 загальних умов кредитування (додаток до кредитного договору від 27 серпня 2013 року № 50010329, укладеного між ним та відповідачем) в частині здійснення розрахунку щомісячного платежу з повернення кредиту та додаткового кредиту згідно графіка погашення кредиту до кредитного договору від 27 серпня 2013 року.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Порше Мобіліті» про захист прав споживачів, встановлення факту та визнання договору частково недійсним відмовлено.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - порушує питання про скасування оскаржуваних рішень судів із ухваленням нового рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що 27 серпня 2013 року між ОСОБА_2, з однієї сторони, та ТОВ «Порше Мобіліті», з другої сторони, укладений кредитний договір № 50010329, поручителем за договором є ОСОБА_4
Відповідно до умов кредитного договору позивачу був наданий кредит у розмірі 208 655 грн 46 коп. зі сплатою 9,9 % річних строком на 60 місяців та додатковий кредит у розмірі 68 365 грн 45 коп. на тих же умовах. Грошові кошти, що складалися з особистих коштів позивача та наданого кредиту у розмірі 208 655 грн 46 коп. були перераховані на розрахунковий рахунок «Порше Інтер Авто Україна», як оплата за автомобіль марки «Golf VII».
Кредитний договір між сторонами складається з кредитного договору, графіка погашення кредиту, загальних умов кредитування.
Протягом серпня 2013 року - лютого 2015 року позивачем у повному обсязі сплачувалися рахунки-фактури, виставлені відповідачем.
Умовами вказаного кредитного договору передбачено, що усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному відповідно до п. 1.3 загальних умов кредитування.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із п. 1.1 загальних умов кредитування компанія зобов'язалася надати позичальнику кредит у сумі, визначеній у кредитному договорі, в українських гривнях. В кредитному договорі сторони встановили еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, прийнятній для сторін.
Пунктом 1.3 загальних умов кредитування зазначено, що сторони погодили, що кошти у повернення кредиту позичальником відображають справедливу вартість кредиту на момент його видачі та забезпечують отримання компанією очікуваної станом на дату сплату таких коштів суми на основі діючого обмінного курсу валюти, як це погоджено сторонами у кредитному договорі.
Відповідно до п. 1.3.1 договору розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту та додаткового кредиту, визначено у гривні на день укладенні кредитного договору у графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів в іноземній валюті; вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у кредитному договорі. Позитивне або від'ємне значення різниці, яка виникла внаслідок зміни обмінного курсу іноземної валюти на момент виставлення рахунку та обмінного курсу, який діяв на день укладення кредитного договору, по відношенню до основної суми боргу та суми процентів, вказаних у графіку погашення кредиту, враховується як коригування суми процентів, що підлягає сплаті відповідно до умов цього кредитного договору (п. 1.3.1).
Крім того, згідно з положень кредитного договору, сторони погодили, що розмір платежів розраховується шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями ПАТ «Креді Агріколь Банк».
Пунктом 1.3.2 кредитного договору встановлено, що відповідач має право вимагати, щоб платежі у погашення кредиту були розраховані за обмінним курсом за безготівковими операціями іншого банку, замість обмінного курсу банку, вказаного вище. Відповідач повинен повідомити позивача про свій намір щодо такої зміни за 7 робочих днів до дати відповідного платежу, який має бути сплачений позивачем.
Отже, умовами договору чітко встановлено, що при здійсненні розрахунку платежу застосовується курс ПАТ «Креді Агріколь Банк», який був погоджений сторонами.
За таких обставин правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що умовами кредитного договору визначено порядок сплати кредиту, в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, а тому доводи позивача про витребування від нього відповідачем більшої суми коштів не відповідають дійсним обставинам справи та умовам укладеного договору.
Також колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що положення ст. ст. 524, 533 ЦК України не містять заборони на визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти, оскільки такі відповідають правовій позицій, викладеній у постановах Верховного Суду України від 02 липня 2014 року та 07 жовтня 2014 року.
Крім цього правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач шляхом підписання кредитного договору погодився з усіма умовами договору, а також і з валютними ризиками, які виникають через застосування до еквівалентів платежів в іноземній валюті чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, і такі не можуть бути підставою для визнання окремих положень договору недійсними.
Висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності у ТОВ «Порше Мобіліті» повноважень надавати господарську діяльність з надання фінансових послуг з кредитування фізичних та юридичних осіб відповідають наведеним ними нормам матеріального права, доводи скарги в цій частині висновків судів не спростовують.
Правильними є висновки судів про те, що положення кредитного договору не мають таких ознак несправедливих умов договору як надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця, оскільки відповідно до п. 1.1 загальних умов кредитування позивач та відповідач погодили, що відповідач зобов'язується надати позивачу кредит у сумі, визначеній у кредитному договорі, в українських гривнях, факт отримання кредиту сторонами не заперечувався, при цьому жодна з умов кредитного договору не передбачає можливості відповідача змінювати умови договору на власний розсуд, тому доводи скарги про те, що існує істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків сторін колегією суддів не приймаються.
Разом з тим, доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог та фактично усунувся від розгляду заявлених позивачем позовних вимог про визнання сум кредиту, що підлягають поверненню та про визнання, що повернення сум кредиту здійснюється у гривні з використанням еквіваленту 8,1370 грн за долар США, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції, спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень.
Отже, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді: О.В. Кадєтова
В.О. Кузнєцов