іменем україни
21 січня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Мостової Г.І.,
суддів: Ізмайлової Т.Л.,
Карпенко С.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Селянського фермерського господарства «Риск» Згурівського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Відділ Держземагентства у Згурівському районі Київської області, про визнання договору оренди землі недійсним, за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на рішення Згурівського районного суду Київської області від 04 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 12 серпня 2015 року,
У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Селянського фермерського господарства «Риск» (далі - СФГ «Риск») про визнання договору оренди землі недійсним.
На обґрунтування вимог ОСОБА_4 посилалася на те, що 01 вересня 2010 року між її батьком ОСОБА_5 та відповідачем підписано договір оренди землі № 95, який набирає чинності після підписання та державної реєстрації (п. 37 договору). 06 листопада 2012 року договір зареєстрований відділом Держкомзему у Згурівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 32219000400200, тобто є вчиненим з цього моменту відповідно до ст. ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі», які були чинними до 01 січня 2013 року. ОСОБА_5 передав відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що розташована на території Турівської сільської ради Згурівського району Київської області та належала йому на праві приватної власності на підставі державного акта на право власності на землю, серії НОМЕР_2, виданий на підставі рішення 12 сесії 23 скликання Турівської сільської ради Згурівського району Київської області від 30 грудня 2000 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 05 березня 2001 року № 485. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 лютого 2014 року № 17315787, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, її площа 3,51 га. ІНФОРМАЦІЯ_1 року батько позивача помер. Відкрита спадкова справа № 57216302. Родинні відносини між позивачем та померлим підтверджується, тому позивач вважав, що має право подати позов про визнання договору недійсним. Відповідно до заповіту позивач є єдиним спадкоємцем. Спірний договір є недійсним у зв'язку із відсутністю в ньому обов'язкових умов: кадастрового номера, строків передачі земельної ділянки в оренду, розміру пені за несвоєчасну сплату орендної плати, умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Крім того, додатки до договору не містять плану або схеми земельної ділянки, що передається в оренду, кадастрового плану земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлення земельних сервітутів і акта визначення меж у натурі, тому позивач просила визнати недійсним вказаний договір оренди землі.
Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 04 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 12 серпня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 до СФГ «Риск» про визнання договору оренди землі недійсним відмовлено.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - порушує питання про скасування оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Судами встановлено, що позивач є спадкоємцем за заповітом ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Спадкова справа відкрита. Позивач у встановленому порядку подала заяву про прийняття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно на час розгляду справи не отримала (а. с. 71-88).
01 вересня 2010 року між ОСОБА_5 та СФГ «Риск» в особі ОСОБА_6 укладений договір оренди землі № 95, а саме: ОСОБА_5 передав у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 3,51 га, яка знаходиться на території Турівської сільської ради (п. п. 1, 2), нормативна грошова оцінка якої складала 47 926 грн 40 коп. (п. 3), терміном на 10 років (п. 5). Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5 % від нормативної оцінки земельної ділянки на рік. Обчислення орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 6) та вноситься до 31 грудня поточного року (п. 7). У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі, погодженому за згодою двох сторін, в процентах до несплаченої суми за кожний день прострочки (п. 9). Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 37), завірений підписами сторін та зареєстрований у відділі Держкомзему у Згурівському районі 06 листопада 2012 року за № 322190004002400 (а. с. 90).
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
У той же час, за змістом ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Хоч і отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296ЦКє правом, а не обов'язком спадкоємця, однак без його отримання вирішення питання про порушення прав позивача оспорюваним договором у такому випадку є передчасним.
Отже, у справі про визнання недійсним договору оренди землі з указаних підстав, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що без свідоцтва про право на спадщину вирішувати питання: чи дійсно порушуються права орендодавця у зв'язку із відсутністю в договорі оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'ясувати, у чому саме полягає порушення його законних прав є передчасним.
За таких обставин підстав для скасування рішення Згурівського районного суду Київської області від 04 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 12 серпня 2015 року немає.
Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Згурівського районного суду Київської області від 04 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 12 серпня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді: Т.Л. Ізмайлова
С.О. Карпенко