У Х В А Л А іМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2016 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючогоМартинюка В.І., суддів:ика відповідача Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,Парінової І.К., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 05 листопада 2015 року, в с т а н о в и л а: У листопаді 2014 року позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обгрунтування, що 18 травня 2009 року між ним та Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк» або банк) укладено договір № НОМЕР_10 (вклад «Депозит VІР»), за умовами якого він передав банку грошові кошти у розмірі 20 000 доларів США на строк до 18 травня 2010 року з процентною ставкою за користування вкладом 12,5 % річних. Для внесення суми вкладу банк відкрив йому депозитний рахунок № НОМЕР_2. Того ж дня між сторонами укладено договір № НОМЕР_8 (вклад «Депозит VІР»), відповідно до умов якого він передав банку грошові кошти у розмірі 100 000 гривень терміном до 18 травня 2010 року з процентною ставкою за користування вкладом - 22 % річних. Для внесення суми вкладу банк відкрив депозитний рахунок № НОМЕР_1. 11 лютого 2014 року між сторонами укладено договір банківського вкладу (вклад «Стандарт на 12 мес.») № НОМЕР_5, за яким він передав банку грошові кошти у розмірі 17 000 доларів США терміном до 11 лютого 2015 року з процентною ставкою за користування вкладом - 10% річних. Для внесення суми вкладу банк відкрив особовий рахунок № НОМЕР_11 . Крім того, між сторонами укладено три договори банківського карткового рахунку: договір № НОМЕР_9 від 10 березня 2009 року на відкриття карткового рахунку № НОМЕР_4 (VisaPlatinum, строк дії до 03/14), рахунок № НОМЕР_6 (Master CardGold, строк дії до 02/17) та рахунок № НОМЕР_3 (Internet-Servise). Позивач зазначив, що з березня 2014 року відповідачем на всій території України заблоковано можливість вільно користуватися та розпоряджатися його власними коштами, розміщеними на вказаних рахунках та вкладах банку. Він неодноразово звертався до саll-центру, співробітників банку, відповідальних за обслуговування його карток, однак отримував відповіді про неможливість обслуговування рахунків та карток клієнтів, відкритих у відділеннях банку в Автономній Республіці Крим. 30 квітня 2014 року ним на ім'я голови правління ОСОБА_7 направлена вимога розблокувати доступ до рахунків та вкладів за вищезазначеними договорами та перевести їх на обслуговування до відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» за адресою: АДРЕСА_1, однак відповідь надана не була. 27 серпня 2014 року він звернувся до відповідача із заявами про розірвання договорів депозитного вкладу від 18 травня 2009 року № НОМЕР_10, № НОМЕР_8 та від 11 лютого 2014 року № НОМЕР_5. Датою отримання коштів було вказано 01 вересня 2014 року, у зв'язку з чим вважав, що відповідач зобов'язаний був повернути кошти депозитних вкладів та проценти за їх користування 01 вересня 2014 року, однак свого обов'язку не виконав. Крім того, 27 серпня 2014 року він звернувся до банку із заявами про закриття поточних рахунків № № НОМЕР_4 (Visa Platinum, строк дії до 03/14), рахунок № НОМЕР_6 (Master Card Gold, строк дії до 02/17) та рахунок № НОМЕР_3 (Internet-Servise) та виплату залишку коштів на рахунку, однак відповідач не виконав обов'язку щодо видачі коштів. Вважає, що договори депозитного вкладу від 18 травня 2009 року № НОМЕР_10, № НОМЕР_8 та від 11 лютого 2014 року № НОМЕР_5 є розірваними з 01 вересня 2014 року, а договір на відкриття карткового рахунку № НОМЕР_4 (Visa Platinum, строк дії до 03/14), договір на відкриття картки № НОМЕР_6 (Master Card Gold, строк дії до 02/17) та договір на відкриття інтернет картки № НОМЕР_3 (Internet-Servise) - з 27 серпня 2014 року. Посилаючись на те, що грошові кошти за вкладами не повернуті, просив суд розірвати договори банківських вкладів від 18 травня 2009 року і від 11 лютого 2014 року, повернути йому суми вкладів з нарахованими відсотками в загальному розмірі 2 177 795 гривень 62 копійки та 172 057,36 доларів США, пеню та три відсотки річних в тому числі: - за договором № НОМЕР_10 суму вкладу у розмірі 20 000 доларів США, проценти за користування вкладом - 13760,27 доларів США, пеня - 77 732,88 доларів США та три проценти річних - 212,97 доларів США; - за договором № НОМЕР_8 суму вкладу у розмірі 406 257 гривень 10 копійок, проценти за користування вкладом - 86 950 гривень 15 копійок, пеня - 1 117 537 гривень 83 копійки, інфляційні нарахування - 25 644 гривні 15 копійок, три проценти річних - 3 061 гривня 75 копійок; - за договором № НОМЕР_5 суму вкладу у розмірі 17 000 доларів США, проценти за користування вкладом - 1300,55 доларів США, пеня - 41 973,36 доларів США та три проценти річних - 114,99 доларів США; - за договором № НОМЕР_9 на відкриття карткового рахунку № НОМЕР_4 суму коштів - 65 978 гривень 09 копійок, пеню - 160 326 гривень 76 копійок, інфляційні нарахування - 3 542 гривні 76 копійок та три проценти річних - 439 гривень 25 копійок. - за договором на відкриття картки № НОМЕР_6 суму коштів на рахунку 83 355 гривень 63 копійки, пеню - 202 554 гриві 18 копійок. інфляційні нарахування - 4 475 гривень 86 копійок та три проценти річних - 554 гривні 94 копійки; - за договором про відкриття інтернет-картки № НОМЕР_3 суму коштів на рахунку - 4 904 гривні 14 копійок, пеню - 11 917 гривень 06 копійок інфляційні нарахування - 263 гривні 33 копійки та три проценти річних 32 гривні 64 копійки. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 23 червня 2015 року позовні вимоги у частині розірвання договорів: від 11 лютого 2014 року № НОМЕР_5 (вклад «Стандарт на 12 мес.»), від 10 березня 2009 року № НОМЕР_9 на відкриття карткового рахунку № НОМЕР_4 (VisaPlatinum), № НОМЕР_6 (MasterCardGold), № НОМЕР_3 (INTERNET-SERVISE); стягнення коштів за вказаними договорами залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України. Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 23 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 05 листопада 2015 року, позов задоволено. Ухвалено розірвати договір № НОМЕР_7 (Вклад «Депозит VІР») від 18.05.2009 року, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6; Розірвано договір № НОМЕР_8 (Вклад «Депозит VІР») від 18.05.2009 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_6 за договором № НОМЕР_7 (Вклад «Депозит VІР») від 18.05.2009 року суму вкладу - 20 000 дол. США, процентів за користування вкладом - 13760,27 дол. США, пені - 77 732,88 дол. США,, три проценти річних - 212,97 дол. США. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_6 за договором № НОМЕР_8 (Вклад «Депозит VІР») від 18.05.2009 року суму вкладу - 406 257,10 грн., процентів за користування вкладом - 86 950,15 грн., пені 1 117 537,83 грн., інфляційних нарахувань - 25 644,15 грн., три проценти річних - 3 061,75 грн. У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем не виконані умови депозитних договорів щодо повернення коштів, а тому дійшов висновку про наявність правових підстав для їх розірвання, стягнення сум депозитних вкладів та нарахованих відсотків. Крім того, суди дійшли висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені за договорами банківських вкладів на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», а також трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань на підставі ст. 625 ЦК України. Проте з такими висновками судів погодитись не можна. Статтями 213, 214 ЦПК Українипередбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Проте повністю з такими висновками судів погодитись не можна з огляду на таке. Судами встановлено, що 18 травня 2009 року між сторонами укладено договір № НОМЕР_7 (вклад «Депозит VІР»), сума вкладу за яким становить 20 000 доларів США строком на 12 місяців, з 18 травня 2009 року по 18 травня 2010 року включно. Процентна ставка за договором становить 12,5 % річних. За умовами договору № НОМЕР_8 (вклад «Депозит VІР»), укладеного між сторонами 18 травня 2009 року, сума вкладу становить 100 000 гривень, строком на 12 місяців, з 18 травня 2009 року по 18 травня 2010 року, включно. Процентна ставка за договором становить 22 % річних. На підтвердження внесення коштів на депозит банк видав клієнту електронну ощадну книжку. Відповідно до п. 2 вказаних договорів для внесення суми вкладу банк відкривав клієнту депозитний рахунок (за договором № НОМЕР_7 номер депозитного рахунку НОМЕР_2, за договором № НОМЕР_8 номер депозитного рахунку НОМЕР_1). Відповідно до ч. 1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Аналогічна вимога закріплена у Положенні про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за № 1256/8577. Пунктом 1.4 даного Положення передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Таке ж положення передбачено у п. 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженій постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція). Згідно з п. 1.1 Інструкції банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, а за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні рахунки). Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору. Дійшовши висновку, що відповідачем порушено умови договорів банківського вкладу, суд першої інстанції при цьому застосував до спірних правовідносин норми ст. ст. 1066, 1068, 1074, 1075 ЦК України, які регулюють відносини за договором банківського рахунка, у зв'язку з чим визначений судом порядок стягнення коштів за договорами банківських вкладів є помилковим. Крім того, відповідно до п. 2 спірних договорів нарахування відсотків за вкладами починається з дня, наступного за днем находження коштів, і здійснюється за кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів у році за відсотковою ставкою, визначеною таблицею 1. Виплата суми нарахованих відсотків здійснюється банком в строки, визначені періодом нарахування відсотків. Клієнт має право отримати нараховані відсотки не раніше першого банківського робочого дня, наступного за датою укладення договору, за цілу кількість періодів нарахування, минулих з моменту укладення договору. Протягом строку вкладу проценти не нараховуються, крім випадків зарахування їх на депозитний рахунок. Виплата відсотків за вкладом здійснюється шляхом зарахування на рахунок відсотків за вкладом, зазначених у таблиці 1, або шляхом видачі готівки в касі банку, день повернення вкладу в період нарахування відсотків не включається. За змістом п. 7 договорів у випадку, коли в строк не пізніше дня закінчення строку вкладу клієнт не заявив банку про повернення вкладу, договір продовжується ще на один строк, зазначений у таблиці 1. Договір продовжується неодноразово без явки клієнта. При цьому обчислення нового строку вкладу починається з дня, наступного за датою закінчення попереднього строку вкладу. При продовженні договору розрахунок відсотків на кожний новий строк вкладу здійснюється за відсотковою ставкою, діючою в банку для продовжених депозитних вкладів даного найменування і строку на день закінчення попереднього строку вкладу, без укладення додаткових угод до даного договору. Проценти за черговий строк вкладу нараховуються на суму вкладу з урахуванням довкладів, передбачених п. п. 2, 3 договору. Наступне продовження договору здійснюється в такому ж порядку. Так, за домовленістю сторін відсоткова ставка за договором від 18 травня 2009 року № НОМЕР_7 становить 12,5 % річних, за договором № НОМЕР_8 - 22 % річних. Крім того, як вбачається з матеріалів справи 10 вересня 2013 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору № НОМЕР_8, відповідно до якої процента ставка за договором становить 18 % річних, період нарахування за вкладом - 1 місяць. Вирішуючи спір, суд першої інстанції не перевірив, чи відповідає наведений позивачем розрахунок відсотків умовам п. п. 2, 7 договорів та, стягуючи відсотки за договорами банківських вкладів, не врахував, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог (п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»). Крім того, стягуючи з відповідача 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором № НОМЕР_7 у валюті кредиту - доларах США, суд першої інстанції не врахував наступне. Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня, яка є законним платіжним засобом на території України (ч. 1 ст. 192 ЦК України). Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192 ЦК України) Такими випадками є ст. 193, ч. 4 ст. 654 ЦК України, Закони України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Як роз'яснено у абз. 2, 3 п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення» у мотивувальній частині слід рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»). Таким чином, суд може стягнути в іноземній валюті лише суму банківського вкладу та відсотки, тоді як 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання стягуються в іноземній валюті з переведенням в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, що було залишено поза увагою суду першої інстанції, який в порушення ст. 214 ЦПК України стягнув з відповідача суму 3 % річних за договором № НОМЕР_7 в іноземній валюті, без перерахунку у національну валюту України. Щодо позовних вимог про розірвання договорів банківських вкладів, слід зазначити наступне. Підстави для зміни або розірвання договору передбачені положеннями ст. 651 ЦК України. Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Вирішуючи спір в частині позовних вимог про розірвання договорів банківських вкладів, суд першої інстанції не з'ясував, які істотні порушення, допущені сторонами оспорюваних договорів, є підставою для їх розірвання, з урахуванням того, що вони укладені на погоджених сторонами умовах. Зокрема, п. 16 договорів передбачено, що сторони мають право достроково розірвати договір відповідно до чинного законодавства, повідомивши про це іншу сторону за два банківських дня до дня розірвання договору. При розірвання договору за ініціативою клієнта до закінчення строку, зазначеного у таблиці 1 даного договору, у клієнта виникає обов'язок повернути банку суму нарахованих відсотків, враховуючи суму фактично нарахованих відсотків. В такому випадку банк здійснює нарахування на суму вкладу за ставкою вкладу «за вимогою» за фактичний строк користування вкладом і виплачує клієнту суму вкладу і суму відсотків за ставкою вкладу «за вимогою». Суму надлишково сплачених клієнту відсотків клієнт доручає банку утримати із суми вкладу. Сума нарахованих відсотків за цілу кількість років, минулих з моменту укладення договору, виплачується в повному обсязі. Суд першої інстанції не перевірив умови та порядок розірвання договорів, передбачених п. 16, та помилково застосувавши положення ч. 1 ст. 1075 ЦК України, відповідно до якої договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час, дійшов передчасного висновку про задоволення позову в цій частині. Крім того, стягуючи з відповідача на користь позивача пеню на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», а також 3 % річних і інфляційні витрати відповідно до ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції не з'ясував, чи не є це подвійним застосуванням штрафних санкцій. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на вказані порушення уваги не звернув, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги та помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді суду необхідно встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, з'ясувати характер спірних правовідносин та закон, який підлягає застосуванню, і ухвалити законне і обґрунтоване рішення. Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 05 листопада 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий В.І. Мартинюк Судді: І.М. Завгородня Ю.Г. Іваненко І.К. Парінова О.В. Ступак Судді: О.І. Євтушенко І.М. Завгородня В.І. Мартинюк