28 березня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
суддів:Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г., Мартинюка В.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Новоград-Волинського промислово-економічного технікуму про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулута за час затримки видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди, зобов'язання провести розрахунок та притягнення посадових осіб до матеріальної відповідальності, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 27 жовтня 2015 року,
У червні 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що він з 31 серпня 1978 року працював викладачем спеціальних дисциплін у Новоград-Волинському промислово-економічному технікумі (далі - НВПЕТ). З листопада 2012 року по травень 2015 року він не працював, оскільки йому були створені неналежні умови праці, мало місце порушення його прав та гідності з боку директора технікуму.
18 травня 2015 року наказом директора № 52-к його було звільнено з роботи на підставі до п. 4 ст. 40 КЗпП України, як такого, що тривалий час без поважних причин не з'являється на роботі з 01 листопада 2012 року. Вважає такі дії відповідача неправомірними, а наказ незаконним, у зв'яку з чим з урахуванням змін до позовної заяви, остаточно просив: визнати незаконним наказ про його звільнення від 18 травня 2015 року № 52-к; поновити його на роботі; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та за час затримки видачі трудової книжки (з листопада 2012 року по травень 2015 року); відшкодувати моральну шкоду в розмірі 30 000 гривень; зобов'язати відповідача провести з ним розрахунок із зазначених в наказі від 18 травня 2015 року № 52-к сум, з урахуванням індексації за несвоєчасну виплату та притягнути до матеріальної відповідальності посадових осіб НВПЕТ, винних у його незаконному звільненні.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 27 жовтня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.
Встановивши, що позивач з листопада 2012 року з власної ініціативи припинив виконувати покладені на нього трудовим договором обов'язки викладача НВПЕТ, у зв'язку з чим наказом від 13 листопада 2012 року № 101-к йому призупинено нарахування та виплату заробітної плати з листопада 2012 року. Наказом від 18 травня 2015 року № 52-к позивача звільнено із займаної посади на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з 01 листопада 2012 року.
Наказом № 63-к від 01 липня 2015 року скасовано наказ від 18 травня 2015 року № 52-к та одночасно звільнено позивача із займаної посади на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, вимог про оскарження якого позивачем не заявлено, у зв'язку з чим cуд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для поновлення позивача на роботі.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, зобов'язання провести виплату грошової винагороди та лікарняних, а також відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що заявлені позивачем вимоги не підтвердженні належними доказами, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в цій частині.
Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 27 жовтня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І.М.Завгородня Ю.Г. Іваненко В.І. Мартинюк