28 березня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
суддів:Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г., Мартинюка В.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна», регіонального менеджера підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» Харківського регіону ОСОБА_5, генерального директора підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» ОСОБА_6 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі і виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» на рішення апеляційного суду Харківської області від 10 листопада 2015 року,
У березні 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обгрунтування, що на підставі наказу Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ - Україна» від 14 листопада 2008 року № 547-к його призначено на посаду старшого оператора АЗС № 21-01. Наказом від 23 липня 2012 року № 615-к переведено на посаду начальника АЗС № 21-03 Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ - Україна» (далі - ПІІ «Лукойл-Україна»), назва якого змінена на Підприємство з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» (далі - ПІІ «АМІК Україна») на підставі наказу від 13 травня 2015 року.
В ході проведення перевірки роботи начальника АЗС № 21-03 на предмет відповідності посадовій інструкції та регламенту встановлено, що 13 січня 2015 року він був відсутній на робочому місці без поважної причини, у зв'язку з чим на підставі наказу від 04 березня 2015 року № 201-к його звільнено із займаної посади за прогул на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. Вважає, що при розірванні трудового договору відповідач допустив грубі порушення норм трудового законодавства, зокрема, вважає безпідставним висновок про те, що 13 січня 2015 року ним був здійснений прогул, оскільки журнал обліку явки співробітників на роботу не ведеться, явка на роботу, а також переміщення співробітників на протязі робочого дня жодним чином не фіксуються. Його робочий день пов'язаний з необхідністю вирішення постачально-побутових питань, а також з органами податкової інспекції, статистичного управління, пожежної інспекції, укладення договорів, здача звітів, тощо. Крім того, вважає безпідставним посилання комісії на запис відеоспостереження за 13 січня 2015 року, оскільки такі записи використовуються для забезпечення безпеки роботи АЗС, а також посилання на службову записку та письмові пояснення співробітників АЗС, у зв'язку з тим, що 05 лютого 2015 року службова записка була відсутня, і датована лише 17 лютого 2015 року, а письмові пояснення датовані 10 і 27 лютого 2015 року.
Вважає висновки комісії, яка проводила перевірку його роботи, не мають жодних правових наслідків, оскільки відсутні дані щодо підстав її утворення та мети її роботи.
Посилаючись на те, що він отримав заробітну плату за січень 2015 року в повному обсязі, в табелі обліку робочого часу за 13 січня 2015 року проставлений повний восьмигодинний робочий день, наказ про звільнення за фактом прогулу винесений 04 березня 2015 року, тобто зі спливом місячного строку з дати виявлення цієї обставини, що є порушенням ст. 148 КЗпП України, на дату звернення з позовом до суду з ним не було проведено остаточного розрахунку, не видано трудову книжку у встановлений законом строк, що є порушенням ст. 4 КЗпП України.
Крім того, власником в особі генерального директора ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» ОСОБА_6 розірвано з ним трудовий договір без попередньої згоди первинної профспілкової організації ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна», що є порушенням п. 4 ст. 40, ст. 43 та ст. 247 КЗпП України, а згода первинної профспілкової організації ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» на його звільнення від 22 травня 2015 року не має юридичної сили, оскільки в порушення ст. 43 КЗпП України, його не викликали на засідання первинної профспілкової організації, і вказане питання розглянуто за його відсутності.
На підставі викладеного, просив суд скасувати наказ № 201-к від 04 березня 2015 року про його звільнення, поновити на роботі на посаді начальника АЗС № 21-03 з 04 березня 2015 року та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 березня 2015 року по день ухвалення судового рішення.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 липня 2015 року позов залишено без задоволення.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 10 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Скасовано наказ генерального директора підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» № 201-к від 04 березня 2015 року.
Поновлено ОСОБА_4 на посаді начальника АЗС № 21-03 у м. Харкові.
Стягнуто з підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 березня 2015 року до 10 листопада 2015 року у розмірі 26 184 гривні 03 копійки.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 3177 гривень 63 копійки допущено до негайного виконання.
Вирішено питання про стягнення судового збору.
У касаційній скарзі ПІІ «АМІК Україна» просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем не надано доказів на підтвердження здійснення позивачем прогулу 13 січня 2015 року.
Встановивши, що 13 січня 2015 року згідно табелю обліку робочого часу позивач знаходився на робочому місці, апеляційний суд вважав звільнення позивача на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України безпідставним, у зв'язку з чим дійшов обгрунтованого висновку про поновлення його на роботі із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» відхилити.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 10 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І.М. Завгородня
Ю.Г. Іваненко В.І. Мартинюк