28 березня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
суддів:Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г., Мартинюка В.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Пироговський Сергій Володимирович, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Юрченко Інна Петрівна, про визнання заповіту недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 02 червня 2015 року,
У листопаді 2010 року позивач звернулася до суду з даним позовом, зазначивши в його обгрунтування, що її батько - ОСОБА_8 був власником двохкімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 60,8 кв. м, житловою площею 38,0 кв. м.
Згідно заповіту, посвідченого 06 травня 2008 року державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 6-435, ОСОБА_8 заповів їй усе своє майно, де б воно не було та з чого воно б не складалося і взагалі все те, що на день смерті буде йому належати і на що він за законом буде мати право.
12 серпня 2010 ОСОБА_8 змінив вищевказаний заповіт, склавши новий заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пироговським С.В., яким квартиру АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_9
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер.
11 жовтня 2010 року відповідач звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу із завою про прийняття спадщини, яка складається з квартири АДРЕСА_1.
Вона із заявою про прийняття спадщини звернулася 19 листопада 2010 року.
Посилаючись на те, що її батько мав хворобливий стан, внаслідок чого у нього почастішали випадки несприйняття дійних подій, а тому вважає, що в момент посвідчення заповіту на користь відповідача у батька спостерігався процес психічного розладу, у зв'язку з чим його волевиявлення не було вільним, просила суд визнати недійсним заповіт від 12 серпня 2010 року.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02 червня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.
Встановивши недоведеність факту, що на час складання спірного заповіту волевиявлення ОСОБА_8 не відповідало його волі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, з урахуванням висновку посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи від 17 квітня 2015 року № 196, відповідно до якої ОСОБА_8 під час складання заповіту 12 серпня 2010 року якими-небудь хронічними стійкими психічними розладами не страждав, в тимчасовому стані, при якому внаслідок функціонування розладів психіки, порушення фізіологічних процесів в організмі або інших хворобливих явищ тимчасово не міг би розуміти значення свої дій та або не міг керувати ними - не перебував, тому міг усвідомлювати значення своїх дій та міг керувати ними, дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання заповіту недійсним.
Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 02 червня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І.М. Завгородня Ю.Г. Іваненко В.І. Мартинюк