іменем україни
23 березня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Мартинюка В.І.
суддів: Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області, ОСОБА_2 про скасування рішення Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області, визнання недійсним та скасування ордера, визнання права на приватизацію квартири у порядку спадкування, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 20 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 10 серпня 2015 року,
Ужовтні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області, ОСОБА_2 про скасування рішення Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області, визнання недійсним та скасування ордера, визнання права на приватизацію квартири у порядку спадкування.
Позовні вимоги мотивував тим, що на підставі рішення виконавчого комітету Павлівської сільської ради народних депутатів с. Павлів Радехівського району Львівської області від 10 жовтня 1989 року йому на сім'ю у складі чотирьох осіб видано ордер на квартиру АДРЕСА_1. Крім нього та членів його сім'ї у вказаній квартирі була прописана його мати - ОСОБА_3 Згідно з актом передачі житлового фонду та розпорядження голови Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 5 липня 2001 року будинок АДРЕСА_1 передано на баланс Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області.
На підставі рішення Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 11 вересня 2001 року ОСОБА_4 і членам його сім'ї у складі чотирьох осіб: дружина і двоє синів, видано ордер від 23 листопада
2005 року на квартиру АДРЕСА_2 з метою покращення житлових умов. При цьому мати позивача - ОСОБА_3, залишилась проживати у АДРЕСА_1. На підставі протоколу АДРЕСА_1 спільного засідання правління відкритого акціонерного товариства «Радехівський цукровий завод» та рішення профспілкового комітету підприємства від 5 червня 2002 року квартира АДРЕСА_1, де проживала мати позивача, була надана сім'ї відповідача ОСОБА_2
У подальшому рішенням Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 18 листопада 2003 року ордер, виданий 3 листопада
2003 року на ім'я ОСОБА_2, було анульовано. Крім того, рішенням Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 14 грудня 2011 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі ордера на вселення до спірної квартири.
22 серпня 2012 року Павлівською сільською радою Радехівського району Львівської області прийнято рішення про скасування рішення Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 18 листопада 2003 року «Про анулювання ордера, виданого 3 листопада 2003 року на ім.'я ОСОБА_2», а також про скасування рішення Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 14 грудня 2011 року «Про розгляд заяви ОСОБА_2» і видачу останньому ордера на квартиру. На підставі зазначеного рішення 29 серпня 2012 року ОСОБА_2 видано новий ордер на вселення у квартиру АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 померла.
Позивач ОСОБА_1, посилаючись на те, що рішення Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 22 серпня 2012 року й видача ОСОБА_2 ордера на квартиру АДРЕСА_1 від 29 серпня 2012 року є незаконними, а ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, мала право на приватизацію житла, і таке право є особистим майновим правом, яке входить до складу спадщини, просив суд скасувати рішення Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 22 серпня 2012 року, визнати недійсним і скасувати ордер від 29 серпня 2012 року, виданий ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, а також визнати за ним право на приватизацію спірної квартири у порядку спадкування.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 20 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 10 серпня 2015 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано рішення Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 22 серпня 2012 року, визнано недійсним та скасовано ордер № 161 від 29 серпня 2012 року, виданий ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_1 право на приватизацію у порядку спадкування квартири АДРЕСА_1.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Радехівського районного суду Львівської області від 20 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 10 серпня 2015 року скасувати й ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Аналогічне положення міститься й у ч. 1 ст. 3 ЦПК України.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).
За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Судами установлено, що на підставі рішення Павлівської сільської ради народних депутатів с. Павлів Радехівського району Львівської області від
10 жовтня 1989 року № 68 ОСОБА_1 на сім'ю у складі чотирьох осіб:
ОСОБА_1 - наймач, дружина й два сина, видано 2 листопада 1989 року ордер на право зайняття однокімнатної квартири АДРЕСА_1.
Разом із позивачем та членами його сім'ї з 1992 року у квартирі проживала й була зареєстрована його мати - ОСОБА_3
Рішенням спільного засідання правління ВАТ «Радехівський цукровий завод» та профспілкового комітету підприємства від 11 червня 1996 року ОСОБА_1 на сім'ю у складі п'яти осіб: ОСОБА_1 - наймач, ОСОБА_5 - дружина, ОСОБА_6 - син, ОСОБА_7 - син, ОСОБА_3 - мати, у порядку поліпшення житлових умов виділено трикімнатну квартиру АДРЕСА_2.
23 листопада 2005 року на підставі рішення виконавчого комітету Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 11 вересня 2001 року
№ 59 «Про надання ордерів на квартири працівникам ВАТ «Радехівській цукровий завод», ОСОБА_1 на сім'ю у складі чотирьох осіб: ОСОБА_1- наймач, ОСОБА_8 - дружина, ОСОБА_6 - син, ОСОБА_7 - син було видано ордер на зайняття трикімнатної квартири АДРЕСА_2.
ОСОБА_1, його дружина та двоє синів проживають і зареєстровані в указаній квартирі.
При цьому мати позивача - ОСОБА_3, залишилась проживати у квартирі
АДРЕСА_1, за адресою якої в неї залишилась реєстрація.
На підставі рішення Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 2 грудня 2005 року ордер на квартиру АДРЕСА_2, виданий 23 листопада 2005 року ОСОБА_1 на сім'ю у складі чотирьох осіб анульовано. Зобов'язано видати ОСОБА_1 ордер на квартиру на сім'ю у складі п'яти осіб, згідно з рішенням спільного засідання правління ВАТ «Радехівський цукровий завод» та профспілкового комітету від 11 червня 1996 року, а також зобов'язано ОСОБА_1 звільнити квартиру АДРЕСА_1.
Крім того, судами встановлено, що 3 листопада 2003 року виконавчим комітетом Павлівської сільської ради ОСОБА_2 та членам його сім'ї видано ордер № 68 на право зайняття квартири АДРЕСА_1.
Рішенням виконавчого комітету Павлівської сільської ради № 80 від
18 листопада 2003 року скасовано (анульовано) вказаний ордер у зв'язку з тим, що на час його видачі квартира була зайнятою ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 померла.
За життя ОСОБА_3 звернулась до виконавчого комітету Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області з метою приватизації квартири АДРЕСА_1.
Рішеннями виконавчого комітету Павлівської сільської ради № 62а від
15 жовтня 2009 року та № 20 від 19 березня 2012 року питання приватизації відкладалось до остаточного вирішення в судовому порядку, таким чином заяви ОСОБА_3 про приватизацію спірної квартири не були розглянуті по суті.
Рішенням Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 22 серпня 2012 року вирішено скасувати рішення виконавчого комітету № 80 від 18 листопада 2003 року «Про анулювання ордера за № 68ц/з», № 61 від
14 грудня 2011 року «Про відмову у видачі ордера ОСОБА_2» та зобов'язано виконавчий комітет Павлівської сільської ради видати ОСОБА_2 ордер на квартиру АДРЕСА_1.
Із ордера № 161 серії ц/з від 29 серпня 2012 року, який видано після прийняття вказаного вище рішення сільської ради, вбачається, що підставою видачі зазначеного ордера вказано рішення виконавчого комітету Павлівської сільської Ради № 60 від 9 липня 2002 року.
Проте на підставі цього ж рішення ОСОБА_2 видавався ордер № 68 серії ц/з від 03 листопада 2003 року, який був скасований (анульований) рішенням виконавчого комітету № 80 від 18 листопада 2003 року, яке не скасоване у встановленому законом порядку.
Задовольняючи указаний позов, суд першої інстанції, із висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що рішення Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 22 серпня 2012 року незаконне, оскільки прийняте за межами повноважень сільської ради, а тому скасуванню підлягають вказане рішення та виданий на його підставі ордер на ім'я ОСОБА_2 А оскільки позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом ОСОБА_3, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, яка за життя висловила свою волю на приватизацію займаної нею квартири, проте померла до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, тому до позивача у порядку спадкування переходить право на приватизацію спірної квартири.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (ст. 1218 ЦК України).
Згідно зі ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Частиною четвертою ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
У силу ст. ст. 1, 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність.
Пленум Верховного Суду України у ч. 5 п. 13 постанови від 22 грудня
1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначив, що в разі не передання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.
Отже, право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду вказаним органом у строк, передбачений чинним законодавством.
У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого ч. 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.
Про саме таке застосування Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» йдеться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».
Відповідно до ст. 60 ЖК УРСР, п. 66 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджені постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня
1984 року № 470, підставами переселення членів сім'ї в надане у порядку поліпшення житлових умов жиле приміщення та підставами втрати ними права на раніше займане жиле приміщення є: включення цих осіб в ордер і надання ними письмового зобов'язання про переселення.
Як убачається із матеріалів справи, 23 листопада 2005 року ОСОБА_1 було надано ордер на зайняття трикімнатної квартири АДРЕСА_2 на сім'ю у складі чотирьох осіб.
У подальшому на підставі рішення Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 2 грудня 2005 року ордер на квартиру № 11 виданий 23 листопада 2005 року ОСОБА_1 на сім'ю у складі чотирьох осіб анульовано та зобов'язано видати ОСОБА_1 ордер на квартиру на сім'ю у складі п'яти осіб, а також зобов'язано ОСОБА_1 звільнити квартиру АДРЕСА_1.
З огляду на те, що ОСОБА_3 не надавала письмового зобов'язання про переселення до квартири АДРЕСА_2, а залишилась проживати та була зареєстрована у спірній квартирі АДРЕСА_1 , тому не втратила права на раніше займане жиле приміщення.
Отже, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що рішення Павлівської сільської ради від 22 серпня 2012 року та виданий на його підставі ордер на ім'я ОСОБА_2 підлягають скасуванню. Також є правильним висновок судів про те, що до позивача у порядку спадкування перейшло право на приватизацію спірної квартири.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, у результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України.
Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суди повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, надали їм належну оцінку згідно з положеннями ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України та ухвалили законні й обґрунтовані рішення у справі, які відповідають вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, а відтак - підстави для скасування вказаних судових рішень відсутні.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії касаційного розгляду справи є неприпустимим.
Вищезазначене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а ухвалені у справі судові рішення - залишенню без змін з підстав, передбачених ч. 3 ст. 332 ЦПК України.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 20 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 10 серпня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:В.І. Мартинюк
І.М. Завгородня
Ю.Г. Іваненко