ПОСТАНОВА 29 березня 2016 року м. Київ
Суддя Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_1 , розглянувши касаційну скаргу та доповнення до неї засудженої ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2011 року щодо неї,
встановила:
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджена порушує питання про перевірку зазначеного вище судового рішення у касаційному порядку.
Згідно з вимогами ч.2 ст.387 КПК України 1960 року зміст касаційних скарг повинен відповідати вимогам, зазначеним у ст.350 КПК України 1960 року.
Відповідно до ч.1 ст.398 КПК України 1960 рокупідставами для скасування або зміни касаційним судом вироку, ухвали, постанови є лише істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст.370 КПК України 1960 року), неправильне застосування кримінального закону (ст.371 КПК України 1960 року) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст.372 КПК України 1960 року), даний перелік є вичерпним.
Скаржник, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на його думку, допущені судами першої та апеляційної інстанцій при постановленні цих рішень, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Як вбачається з касаційної скарги, вказаних вище вимог Закону засудженою не виконано, оскільки посилаючись на незаконність судового рішення засуджена не наводить обґрунтування з огляду на вимоги ст.ст.370-372 КПК України 1960 року, а наводить доводи щодо неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, що не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, адже ч.2 ст.398 КПК України 1960 року виключено на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010 року.
Поряд з цим, прохання у касаційній скарзі має бути викладено з урахуванням вимог ст.396 КПК України 1960 року, тобто таким чином, щоб суд касаційної інстанції міг прийняти одне із рішень відповідно до вказаної норми Закону.
Відповідно до ч.1 ст.396 КПК України 1960 року у результаті касаційного розгляду справи суд приймає одне із таких рішень:
1) залишає вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні скарги - без задоволення;
2) скасовує вирок, постанову чи ухвалу і направляє справу на нове розслідування або новий судовий чи апеляційний розгляд;
3) скасовує вирок, постанову чи ухвалу і закриває справу;
4) змінює вирок, постанову чи ухвалу.
Як вбачається з касаційної скарги та доповнень до неї, вказаних вище вимог Закону засудженою не виконано, викладене прохання не узгоджується з вимогами ч.1 ст.396 КПК України 1960 року, якою визначено повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.
Крім того, прохальна частина касаційної скарги не відповідає змісту самої скарги, оскільки засуджена вказує на незаконність вироку суду першої інстанції та постанови апеляційного суду від 22 вересня 2011 року, просить скасувати лише вирок суду апеляційної інстанції від 22 вересня 2011 року, хоча Апеляційним судом Дніпропетровської області постановлено ухвалу від 22 вересня 2011 року.
Згідно із ч.2 ст.388 КПК України 1960 року справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог ст.350, ч.2 ст.383, ст.384, ч.2 ст.386, ч.1 ст.398 КПК України 1960 року не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Вказані вище порушення перешкоджають вирішенню питання про витребування кримінальної справи.
За таких обставин, у витребуванні кримінальної справи необхідно відмовити.
Відмова у витребуванні справи не перешкоджає витребуванню справи при повторному надходженні скарги за умови усунення зазначених у постанові суду недоліків і якщо вона надійшла в межах строку, передбаченого ч.2 ст.386 КПК України 1960 року, або протягом місяця з дня отримання даної постанови.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 388 КПК України в редакції 1960 року та пункту 15 Розділу XI«Перехідні положення» КПК України
постановила:
Відмовити у витребуванні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 для перевірки її в касаційному порядку.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1