17 березня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Юровської Г.В., Коротуна В.М., Писаної Т.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області
від 21 грудня 2015 року,
У липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» (далі - ТОВ «Авто Просто») звернулося до суду з позовом, в якому зазначало, що 23 березня 2011 року між ТОВ «Авто Просто» та
ОСОБА_4 було укладено угоду № 347401, предметом якої є надання останньому послуг системи Авто Так, спрямованих на придбання автомобіля марки «Chevrolet Aveo». Умовами зазначеної угоди передбачено зобов'язання відповідача сплатити: плату за послуги, пов'язані зі вступом до системи при укладанні угоди; плату за послуги, пов'язані з видачею автомобіля за системою про надання такого права, щомісячно сплачувати повні внески; внески зі страхування автомобіля після отримання автомобіля. Загальна сума грошових зобов'язань відповідача становила
137 320 грн 37 коп.
На забезпечення виконання умов угоди, 07 березня 2013 року між
ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки, відповідно до умов якої поручитель зобов'язався перед позивачем відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за угодою.
Позивач також вказував, що 22 березня 2013 року ОСОБА_4 отримав автомобіль марки «Kia Rio», але після реєстрації автомобіля на своє ім'я почав порушувати взяті на себе зобов'язання за угодою, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 83 210 грн 79 коп.
На підставі наведеного вище ТОВ «Авто Просто» просило суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 83 210 грн 79 коп., а також судові витрати.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська
від 13 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2015 року, позов ТОВ «Авто Просто» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ТОВ «Авто Просто» заборгованість у розмірі 83 210 грн 79 коп.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, керуючись положеннями ст. 526, ч. 1 ст. 554 ЦК України, обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_4 умови угоди, укладеної з ТОВ «Авто Просто» не виконав, не сплатив 43,9038% вартості автомобіля, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 83 210 грн 79 коп., яка підлягає стягненню солідарно з відповідача та поручителя.
Доводи касаційної скарги про те, що позивач не передавав відповідачеві автомобіль, який був предметом договору, спростовуються матеріалами справи, належними та допустимими доказами у справі, яким суд відповідно до ст. ст. 212-214 ЦК України дав належну правову оцінку, а тому висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Із матеріалів справи та змісту судових рішень не вбачається, що судами при вирішенні спору допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.
Частиною 3 статті 332 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, ухвалено законне і обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська
від 13 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Г.В. Юровська
В.М. Коротун
Т.О. Писана