28 березня 2016 рокум. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ МартинюкВ.І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 9 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення відсотків та інфляційних витрат,
У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_3
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 31 грудня 2014 року рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з ОСОБА_3 на його користь стягнуто 4 000 000 грн безпідставно набутих грошових коштів.
Цим же рішенням встановлено, що ОСОБА_3 отримав від нього вказані грошові кошти, згідно розписки, в якій не зазначено дату її написання і не зазначено строк виконання зобов'язання.
Вказував, що відповідач прострочив виконання зобов'язання за період з 5 грудня 2013 року по 5 лютого 2015 року у зв'язку з чим його матеріальні втрати від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів складають 1 175 368 грн, 3% річних - 140 712,32 грн.
З урахуванням уточнених вимог просив стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 194 958,90 грн та 3 0631 58,33 грн інфляційних витрат.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 9 лютого 2016 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 три проценти річних на суму 21 698,63 грн, інфляційні витрати на суму 648 000 грн та судові витрати.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалені у справі судові рішення в частині відмови у задоволені позову скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.
Одночасно ОСОБА_2 просить поновити строк на касаційне оскарження рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 липня 2015 року та ухвали апеляційного суду Кіровоградської області від 9 лютого 2016 року, посилаючись на поважність причин його пропуску
Клопотання підлягає задоволенню, оскільки причини пропуску строку на касаційне оскарження, вказані заявником, є поважними.
Разом з тим у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими.
Судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно, всебічно досліджено і оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що невиконання відповідачем рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ст. 14 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином судом правильно застосовано передбачену законом відповідальність за прострочення грошового зобов'язання.
В той же час, початком перебігу прострочення виконання зобов'язання ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 є дата набрання чинності судового рішення від 31 грудня 2014 року, оскільки саме це рішення є підставою для виникнення грошового зобов'язання ОСОБА_3 в сумі 4 000 000 грн, невиконання якого призвело до інфляційних втрат позивача.
Зі змісту рішення судів і доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків суду вони не впливають та їх не спростовують.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
Поновити ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 липня 2015 року та ухвали апеляційного суду Кіровоградської області від 9 лютого 2016 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення відсотків та інфляційних витрат, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 9 лютого 2016 року.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ В.І. Мартинюк