Ухвала іменем україни 24 березня 2016 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Мартинюк В.І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 10 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про захист прав споживача, визнання недійсним кредитного договору та договору застави,
У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом до ТОВ «Порше Мобіліті».
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 28 травня 2013 року він уклав договір кредиту з ТОВ «Порше Мобіліті». Зазначав, що при підписанні договору відповідач зосередив його увагу на тому, що всі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США за курсом 8,1660 доларів США.
Крім того, він не маючи юридичної або економічної освіти не повністю оцінив розмір кредитної послуги, а тому надав згоду на укладення договору.
Вважає, що кредитний договір слід визнати недійсним у зв'язку з його невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів", наявністю в ньому несправедливих, дискримінаційних умов, які завдають йому майнової шкоди, місячний платіж за кредитом, згідно з умовами кредитного договору та графіку платежів, розраховується в залежності від курсу долару США на момент здійснення платежу. В порушення принципу добросовісності умови кредитного договору щодо розрахунку щомісячних платежів за кредитним договором в залежності від зміни курсу долару США мають істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків, оскільки погашення за тілом кредиту в незалежності від курсу долару США розраховуються за курсом не менше 8,1660 грн./дол. США, що свідчить про застосування валютних коливань на користь кредитора.
Просив задовольнити його позовні вимоги.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2015 року позов задоволено.
Визнано недійсним кредитний договір № 50008801 від 28 травня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Порше Мобіліті».
Визнано недійсним договір застави № 50008801 від 1 червня 2013 року, укладений між сторонами.
Вирішено питання про стягнення судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 10 лютого 2016 року, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог, апеляційний суд виходив із безпідставності позовних вимог.
В судовому засіданні встановлено, що 28 травня 2013 року між сторонами було укладено кредитний договір № 50008801, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 200 926,47 грн (еквівалент 24 605,25 доларів США) і додатковий кредит в сумі 73 807,15 грн, (еквівалент 9 038,35 доларів США) на строк 60 місяців для придбання автомобіля.
Із загальними умовами кредитування позивач був ознайомлений, про що свідчить його підпис на кожному аркуші спірного договору.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За правилами ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Отже, гривня, як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом із тим законодавець не забороняє визначати у зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті і у такому випадку сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.
Таким чином, визначення в договорі еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.
Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1, 3, 5 ст. 203 цього Кодексу.
Істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним договором внаслідок підвищення курсу іноземної валюти та відповідно збільшення суми боргу, не є підставою для визнання недійсним кредитного договору.
Підписуючи договір, позивач підтвердив факт ознайомлення з елементами вартості кредиту та умовами кредитування в іноземній валюті. Укладеним договором чітко визначено умови надання кредиту та його погашення. До відповідача із заявами про надання додаткової інформації або роз'яснення певних положень договору позивач не звертався.
При укладенні спірного договору позивач діяв свідомо, вільно, враховував власні інтереси, прийняв рішення про вибір контрагента та вступив з ним в договірні відносини, визначивши при цьому характер правочину і його умови, а тому підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, не встановлено.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Із матеріалів касаційної скарги та змісту судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.
Керуючись ст. 328 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про захист прав споживача, визнання недійсним кредитного договору та договору застави, за касаційною скаргоюОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 10 лютого 2016 року.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ В.І. Мартинюк