Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів за участю прокурора при секретарі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши в судовому засіданні 24 березня 2016 року в м. Києві кримінальне провадження за касаційними скаргами засудженого
ОСОБА_6 та прокурора на вирок Апеляційного суду Сумської області від 5 листопада 2015 року щодо засуджених ОСОБА_7 та
ОСОБА_6 ,
Вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 липня 2015 року засуджено
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, раніше неодноразово судимого, востаннє - вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 листопада 2006 року за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України та на підставі ст. 70 КК України остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого 31 серпня 2009 року умовно-достроково на 11 місяців і 29 днів,
за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк
3 роки і 6 місяців.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік і 3 місяці.
На підставі ст. 76 КК України протягом іспитового строку покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації.
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, раніше судимого вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 2 серпня 2010 року за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк
2 роки,
за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 6 місяців.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік і 9 місяців.
На підставі ст. 76 КК України протягом іспитового строку покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано винуватими за те, що вони 18 лютого 2015 року близько 23.00 год., за попередньою змовою між собою, маючи умисел на заволодіння чужим майном, проникли на територію домоволодіння по АДРЕСА_1 , звідки таємно викрали майно ОСОБА_8 , спричинивши потерпілій шкоду на загальну суму 733 грн.
Крім того, ОСОБА_7 10 березня 2015 року близько 00.00 год. та 00.30 год., будучи в стані алкогольного сп'яніння, проник на території домоволодінь по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , звідки повторно, таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_9 на 160 грн. і потерпілої ОСОБА_10 на 396, 50 грн. спричинивши їм шкоду на зазначені суми.
За апеляцією прокурора вирок місцевого суду в частині звільнення засуджених на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком скасовано апеляційним судом Сумської області та постановлено новий вирок від 5 листопада 2015 року.
Цим вироком засуджено: ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 6 місяців; ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі 4 роки і 6 місяців. В решті вирок щодо засуджених залишено без зміни.
У касаційних скаргах:
- засуджений ОСОБА_6 посилається на те, що апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду в частині звільнення його від відбування покарання з випробуванням, не в повній мірі врахував дані про його особу, пом'якшуючі покарання обставини та думку потерпілої ОСОБА_11 , яка просила призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі. У зв'язку з цим, просить вирок апеляційного суду щодо нього змінити та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання;
- прокурор порушує питання про скасування вироку апеляційного суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та просить призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд, задовольняючи апеляційну скаргу прокурора частково, вийшов за межі апеляційної скарги та погіршив становище засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , призначивши їм реальне покарання, яке не просив в апеляції прокурор.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про залишення без задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що вони не підлягають задоволенню.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації їх дій, у касаційних скаргах прокурора та засудженого ОСОБА_6 не заперечується.
Посилання в касаційній скарзі прокурора про допущені судом апеляційної інстанції істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, є безпідставними.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що прокурор подав апеляційну скаргу на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 липня 2015 щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в якій посилався про безпідставне звільнення засуджених на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком та просив ухвалити новий вирок, яким визнати винним: ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання 3 роки позбавлення волі; ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК України і призначити покарання 4 роки позбавлення волі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі, зокрема, неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Крім того, за правилами статей 404, 407, 420 КПК України апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги, і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити новий, у якому зобов'язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення, з урахуванням ст. 409 цього Кодексу.
Так, апеляційний суд, задовольняючи частково апеляцію прокурора й скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині неправильного звільнення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, та, ухвалюючи свій вирок про засудження їх за ч. 3 ст. 185 КК України, призначив їм покарання за видом та розміром, яке було призначене місцевим судом і навів відповідні мотиви такого рішення, належним чином його мотивувавши.
При цьому, посилання прокурора на те, що апеляційний суд вийшов за межі апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає безпідставними.
Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 про безпідставність скасування вироку місцевого суду в частині звільнення його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, не заслуговують на увагу.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, апеляційний суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного, й навів у вироку переконливі мотиви прийнятого рішення.
Окрім того, судом 2-ї інстанції ураховано, що вчинене кримінальне правопорушення відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким. Також апеляційним судом узято до уваги негативну характеристику засудженого, що він неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі і за вчинення злочинів проти власності та має не зняті та не погашені судимості.
Із урахуванням зазначених даних у їх сукупності апеляційний суд призначив ОСОБА_6 покарання відповідно до вимог закону, і воно за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, із наведенням у вироку відповідних мотивів обґрунтовано визнав неможливим звільнення його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.
Ураховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 й зміни вироку апеляційного суду щодо нього, а також вважає за необхідне залишити без задоволення касаційну скаргу прокурора.
Керуючись статями 433, 436, 438 КПК України касаційний суд,
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та прокурора залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Сумської області від 5 листопада 2015 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3