Ухвала іменем україни 28 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів:ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянула у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 16 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 27 січня 2016 року у кримінальному провадженні № 12015060280000429,
Вироком Радомишльського районного суду Житомирської області від 16 листопада 2015 року,
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця
м. Янгіюль, Ташкенської області, республіки Узбекистан, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Радомишльського районного суду Житомирської області від 1 вересня
2011 року за ч. 1 ст. 186, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців звільненого 20 червня 2014 року на підставі Закону України «Про амністію»,
засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки. На підставі ч. 1 ст. 70
КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_4 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Вироком суду вирішено питання речових доказів та судових витрат.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_4 у невстановлений час та при невстановлених слідством обставин, в м. Житомир незаконно придбав психотропну речовину «амфетамін», яку перевіз в маршрутному автобусі в м. Радомишль Житомирської області, а потім переніс її до свого помешкання, що по
АДРЕСА_1 , де незаконно її зберігав з метою збуту.
15 серпня 2015 року приблизно о 01.40 год., під час проведення першого етапу контрольної закупки, ОСОБА_4 перебуваючи поряд зі своїм помешканням збув ОСОБА_5 психотропну речовину «амфетамін» масою 0, 03074 г.
Крім того, 29 серпня 2015 року ОСОБА_4 , за невстановлених слідством обставин, діючи повторно, незаконно придбав у
м. Житомир психотропну речовину «амфетамін» та поїхав у м. Київ, де незаконно придбав рослини маку, які разом з «амфетаміном» перевіз до м. Радомишль та переніс до свого місця проживання, де незаконно зберігав їх з метою збуту. В подальшому ОСОБА_4 незаконно виготовив наркотичний засіб - опій ацетильований, який поєднав з психотропною речовиною «амфетаміном», змішавши їх у медичному шприці.
Цього ж дня, приблизно о 22.30 год., ОСОБА_4 під час проведення другого етапу контрольної закупки, перебуваючи поряд зі своїм помешканням збув ОСОБА_5 за 150 грн медичний шприц з психотропною речовиною «амфетаміном» масою у перерахунку на суху речовину 0, 0027 г та наркотичним засобом опієм ацетильованим, масою у перерахунку на суху речовину 0, 0561 г.
29 серпня 2015 року в господарстві ОСОБА_4 , працівниками міліції було виявлено та вилучено наркотичний засіб - «концентрат макової соломи» масою у перерахунку на суху речовину 0, 18 г, наркотичний засіб - «канабіс» масою у перерахунку на суху речовину 92, 224 г, а також наркотичну речовину «макову солому» масою у перерахунку на суху речовину 14, 232 г, які ОСОБА_4 незаконно зберігав за місцем свого проживання без мети збуту.
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 27 січня 2016 року вирок районного суду залишено без зміни.
Відповідно до ст. 72 КК України зараховано в строк покарання засудженому ОСОБА_4 строк його попереднього ув'язнення з
30 серпня 2015 року по 27 січня 2016 року.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання засудженим порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Суд касаційної інстанції, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Доведеність винуватості та кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України у касаційній скарзі не оспорюється, судовий розгляд кримінального провадження проведений у порядку
ч. 3 ст. 349 КПК України.
Доводи засудженого ОСОБА_4 про суворість призначеного йому покарання є необґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції закону, з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Питання законності призначення ОСОБА_4 покарання, що належить відбувати реально, ставилися перед апеляційним судом, який належним чином перевірив доводи апеляційної скарги засудженого та погодився із висновками суду першої інстанції.
Суд першої інстанції прийняв до уваги характер та ступінь тяжкості вчинених засудженим злочинів, які відносяться до злочинів тяжких та середньої тяжкості, а також пов'язані з незаконним обігом особливо небезпечного наркотичного засобу та представляють велику суспільну небезпечність, дані про особу засудженого, який раніше судимий, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, одружений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, однак перебуває на «Д» обліку з 2003 року в центральній районній лікарні м. Радомишль з діагнозом «Хронічна HCV-інфекція, стадія ремісії. Носійство HBcAg», однак на огляд не з'являвся з
2004 року. Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнав повне визнання вини та щире каяття засудженого у вчиненому, а також сприяння розкриттю злочину. Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про неможливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства і призначив покарання у виді позбавлення волі на певний строк з конфіскацією всього майна засудженого, яке є його власністю, при цьому зазначив, що підстав для застосування до ОСОБА_4
ст. ст. 69, 75 КК України та призначенні більш м'якого покарання, суд не вбачає.
Апеляційний суд належним чином перевірив доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 з підстав невідповідності призначеного засудженому покарання, та погодився з висновками суду першої інстанції щодо його виду та розміру.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419
КПК України, є обґрунтованою та вмотивованою.
Підстав вважати призначене ОСОБА_4 покарання таким, що не відповідає вимогам ст. 414 КПК України, колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги засудженого, та вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.
Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від
16 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 27 січня 2016 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3