іменем україни
23 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,
ХоптиС.Ф., Штелик С.П.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Полтавської державної аграрної академії, відокремленого структурного підрозділу санаторію-профілакторію Полтавської державної аграрної академії, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про стягнення заборгованості із заробітної плати, допомоги на оздоровлення, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою Полтавської державної аграрної академії на рішення Київського районного суду м. Полтави від 8 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 21 жовтня
2015 року,
У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона відповідно до наказу від 10 жовтня 2008 року
№ 64 була прийнята на посаду медичної сестри санаторію-профілакторію Полтавської державної аграрної академії (далі - Полтавська ДАА). Зазначала, що в період з 10 жовтня 2008 року по 31 грудня 2014 року вона вчасно отримувала заробітну плату, проте починаючи з 1 січня 2015 року відповідачі не здійснювали виплати заробітної плати, посилаючись на незалежні від них обставини. Проте вона вважала, що такі обставини не є підставою для невиплати заробітної плати.
Заборгованість із заробітної плати становить 4 534 грн 97 коп., що підтверджується довідкою про заборгованість. Сума компенсації, що їй належить за невчасно виплачену заробітну плату, складає 3 268 грн 92 коп. Невиплата заробітної плати призвела до моральних страждань, які вона оцінила в 291 тис. грн.
Позивачка просила, з урахуванням уточнених позовних вимог, стягнути з Полтавської державної аграрної академії на її користь заборгованість із заробітної плати в сумі 8 170 грн 36 коп., допомогу на оздоровлення в сумі 1 573 грн 92 коп., моральну шкоду в сумі 5 тис. грн; зобов'язати Полтавську державну аграрну академію нарахувати та виплатити їй середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені; зобов'язати Полтавську державну аграрну академію виплатити їй компенсацію втрати частини заробітної плати та допомоги у зв'язку з порушенням строків виплати.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 15 червня 2015 року провадження у справі в частині вимог, пред'явлених до відокремленого підрозділу санаторію-профілакторію Полтавської державної аграрної академії, закрито.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 8 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 21 жовтня 2015 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з Полтавської державної аграрної академії на користь ОСОБА_3 заборгованість із заробітної плати в сумі 6 833 грн 52 коп., допомогу на оздоровлення - 1 573 грн, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення в сумі 3 355 грн 30 коп. та 2 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, а всього - 13 761 грн 82 коп. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
У касаційній скарзі Полтавська державна аграрна академія, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові до академії.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем у справі є відокремлений структурний підрозділ санаторію-профілакторію Полтавської державної аграрної академії, до якої вимог не заявлено, а не Полтавська ДАА, яка не порушила права позивачки.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що санаторій-профілакторій не має усіх необхідних ознак юридичної особи, зокрема майнової відокремленості, оскільки фінансується і утримується за рахунок Полтавської ДАА і Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, здатності самостійно відповідати за своїми зобов'язаннями. Тому стягнення заборгованості із заробітної плати позивачки слід здійснювати з Полтавської ДАА, як юридичної особи - власника санаторію-профілакторію.
Такі висновки апеляційного суду є правильними, відповідають фактичним обставинам справи, наданим сторонами доказам дана належна правова оцінка та нормам матеріального права, які судом вірно застосовані.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю.
Статтею 91 ЦК України визначено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і полягає у здатності мати цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав і обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів і закону та відповідно до ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, особи які створюють юридичну особу, несуть відповідальність за її зобов'язаннями, які виникли до її державної реєстрації.
Судом установлено, що відокремлений структурний підрозділ санаторію-профілакторію Полтавської ДАА діє на підставі Положення, затвердженого ректором Полтавської ДАА, від 22 лютого 2012 року, узгодженого з виконавчою дирекцією обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відокремлений структурний підрозділ санаторію-профілакторію Полтавської державної аграрної академії має правовий статус суб'єкта без права юридичної особи.
Згідно з п. 1.2 про відокремлений підрозділ санаторію-профілакторію Полтавської ДАА (далі - Положення) є структурним підрозділом академії з окремими правами юридичної особи, підпорядкований його власнику - Полтавській ДАА. Санаторій-профілакторій має самостійний баланс, рахунок в установі банку, власну печатку - з найменуванням Академії і своїм найменуванням, штампи, зареєстровані відповідно до законодавства України.
Таким чином, аналізуючи зміст Положення про відокремлений підрозділ санаторію-профілакторію Полтавської ДАА (а.с. 19-27), Колективного договору на 2013-2016 роки (а.с. 8-18), витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 65-67), довідки АА №832194 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 87), наказу
від 25 лютого 2015 року № 37 (а.с. 100), наказу від 27 лютого 2015 року № 38
(а.с. 98-99), можна зробити висновок про те, що санаторій-профілакторій не має усіх необхідних ознак юридичної особи, а саме - майнової відокремленості (фінансується і утримується за рахунок Полтавської ДАА і Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності), здатності самостійно відповідати за своїми зобов'язаннями, тощо.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу.
Розділом 4 Положення передбачено, що роботодавцем санаторію-профілакторію є головний лікар, оскільки він наділений правом приймати та звільняти працівників на роботу, а на підставі штатних нормативів розробляти і вносити на затвердження виконавчої дирекції відділення Фонду штатний розпис санаторію-профілакторію Полтавської ДАА.
Згідно з наказом головного лікаря санаторію-профілакторію від 10 жовтня 2008 року ОСОБА_3 прийнято на посаду медичної сестри санаторію-профілакторію.
Апеляційний суд зазначене врахував та дійшов вірного висновку про те, що на час розгляду справи ОСОБА_3 не були виплачені належні їй суми, що є порушенням її прав. Також суд вірно виходив із того, що санаторій-профілакторій є відокремленим структурним підрозділом Полтавської ДАА та не має усіх необхідних ознак юридичної особи. Отже, нести відповідальність за невиплату заборгованості із заробітної плати має Полтавська ДАА, як головне підприємство.
Під час розгляду справи апеляційним судом не були порушені норми матеріального й процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими та правильність висновків апеляційного суду не спростовують, тому колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України
Касаційну скаргу Полтавської державної аграрної академії відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 8 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 21 жовтня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: В.І. Журавель
О.В.Закропивний
С.Ф.Хопта
С.П.Штелик