іменем україни
23 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,
ХоптиС.Ф., Штелик С.П.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Нікопольського міжрайонного прокурора в інтересах Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області до Головного управління Держземагентства в Дніпропетровській області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, реєстраційної служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, управління Держземагентства у Нікопольському районі Дніпропетровської області про визнання незаконними та скасування наказів, скасування рішень про реєстрацію прав та свідоцтв про право власності, зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2015 року,
У серпні 2013 року Нікопольський міжрайонний прокурор в інтересах Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що за результатами проведеної Нікопольською міжрайонною прокуратурою перевірки встановлено, що реєстраційною службою Нікопольського міськрайонного управління юстиції внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію за громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 права приватної власності на земельні ділянки по 2,0 га за кожним для ведення особистого селянського господарства на території Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області, за рахунок земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення, про що реєстраційною службою Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області їм були видані відповідні свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Зазначав, що в ході проведеної в управлінні Держземагентства у Нікопольському районі Дніпропетровській області перевірки встановлено, що земельні ділянки, які надані у власність вказаним громадянам, відповідно до матеріалів роздержавлення та агровиробничих груп, згідно технічного звіту по корегуванню матеріалів крупномасштабного обстеження ґрунтів колгоспу «Дніпро» на території Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровській області належать до виду угідь - болото. Тобто, земельні ділянки, які були надані у власність громадянам, фактично належать до земель водного фонду.
Головне управління Держземагентства в Дніпропетровській області розпорядилося земельними ділянками, що фактично належать до земель водного фонду, розпорядження якими, відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України, належить до компетенції районної державної адміністрації. Крім того, відповідно до проектів землеустрою у власність надано земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності, які згідно форми 6-зем належать до угідь сіножаті та пасовища. Проте, згідно ст. 34 ЗК України земельні ділянки за видом угідь сіножаті та пасовища можуть бути надані громадянам лише на умовах оренди для сінокосіння і випасання худоби та не можуть бути передані у власність. Однак, в даному випадку Головне управління Держземагентства в Дніпропетровській області без зміни виду угідь земель сільськогосподарського призначення, у порушення ст. 34 ЗК України, незаконно передано у приватну власність громадянам для ведення особистого селянського господарства по 2 га земель сіножатих та пасовищ без зміни виду угідь у порядку, визначеному законом, хоча зміна виду угідь повинна була відбутися за порядком зміни цільового призначення земельної ділянки, з обов'язковою розробкою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення, його погодження та проходження державної землевпорядної експертизи.
З урахуванням викладеного, прокурор вважав, що накази Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області є незаконними та підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням вищевказаних норм діючого земельного законодавства, тому просив суд визнати накази незаконними та скасувати їх.
Також позивач просив суд скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки за громадянами та свідоцтва про право власності на земельні ділянки; зобов'язати відповідні реєструючі органи вчинити дії щодо повернення земельних ділянок у державну власність.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 4 березня 2014 року позов Нікопольського міжрайонного прокурора в інтересах Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області задоволено.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня
2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову Нікопольського міжрайонного прокурора в інтересах Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 24 вересня 2014 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2014 року скасовано, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 4 березня
2014 року залишено в силі.
Не погоджуючись із рішенням міськрайонного суду, товариство з обмеженою відповідальністю «АКР-А» звернулося до суду з апеляційною скаргою.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня
2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову Нікопольського міжрайонного прокурора в інтересах Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області відмовлено.
У касаційній скарзі Нікопольська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції входив із того, що Держземагентство у Дніпропетровській області фактично розпорядилось землями, що належать до земель водного фонду, що не відноситься до компетенції останнього та на який розповсюджується окремий порядок надання та використання.
Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що Нікопольською райдержадміністрацією не доведено належність спірних земельних ділянок до земель водного фонду. При цьому зазначив, що спірні земельні ділянки були надані у постійне користування для сільськогосподарського використання та перебували у колективній власності громадян, а з липня 2013 року на підставі договорів купівлі-продажу перейшли у власність ТОВ «АКР-А», яке не було залучено до участі у справі й ухваленим рішенням порушено його права.
Проте погодитись з такими висновками судів не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Судом встановлено, що за результатами проведеної Нікопольською міжрайонною прокуратурою перевірки встановлено, що реєстраційною службою Нікопольського міськрайонного управління юстиції внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію за громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 права приватної власності на земельні ділянки по 2,0 га за кожним для ведення особистого селянського господарства на території Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області, за рахунок земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення, про що реєстраційною службою Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області їм були видані відповідні свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
В ході проведеної в управлінні Держземагентства у Нікопольському районі Дніпропетровській області перевірки встановлено, що земельні ділянки, які надані у власність вказаним громадянам, відповідно до матеріалів роздержавлення та агровиробничих груп, згідно технічного звіту по корегуванню матеріалів крупномасштабного обстеження ґрунтів колгоспу «Дніпро» на території Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровській області належать до виду угідь - болото. Тобто, земельні ділянки, які були надані у власність громадянам, фактично належать до земель водного фонду.
Головне управління Держземагентства в Дніпропетровській області розпорядилося земельними ділянками, що фактично належать до земель водного фонду, розпорядження якими, відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України, належить до компетенції районної державної адміністрації. Крім того, відповідно до проектів землеустрою у власність надано земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності, які згідно форми 6-зем належать до угідь сіножаті та пасовища. Проте, згідно ст. 34 ЗК України земельні ділянки за видом угідь сіножаті та пасовища можуть бути надані громадянам лише на умовах оренди для сінокосіння і випасання худоби та не можуть бути передані у власність. Однак, в даному випадку Головне управління Держземагентства в Дніпропетровській області без зміни виду угідь земель сільськогосподарського призначення, у порушення ст. 34 ЗК України, незаконно передано у приватну власність громадянам для ведення особистого селянського господарства по 2 га земель сіножатих та пасовищ без зміни виду угідь у порядку, визначеному законом, хоча зміна виду угідь повинна була відбутися за порядком зміни цільового призначення земельної ділянки, з обов'язковою розробкою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення, його погодження та проходження державної землевпорядної експертизи.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ТОВ «АКР-А», яке не було залучено до участі у справі, посилалось на те, що прийнятим рішенням районний суд вирішив питання про його права та обов'язки щодо майна, яке перебуває у його власності.
У запереченнях проти апеляційної скарги, Нікопольська районна державна адміністрація Дніпропетровської області посилалась на те, що на момент прийняття районним судом рішення було продано 10 земельних ділянок, а земельні ділянки ОСОБА_6 та ОСОБА_10 не були продані та перебували у їх власності.
Розглядаючи спір щодо права власності на спірне майно, у порушення вимог ст. 32, п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України районний суд неналежним чином вирішив питання про склад осіб, які беруть участь у справі і не залучив до участі у справі власника спірних земельних ділянок, які на час вирішення спору перебували у власності ТОВ «АКР-А» й вирішив питання про права та обов'язки останнього щодо майна, яке перебуває у його власності.
У порушення вимог ст. ст. 212-214, 315 ЦПК України суди на зазначені положення закону уваги не звернули; доводів сторін як на підтвердження, так і на заперечення позову належним чином не перевірили; зокрема доводів про те, що не всі земельні ділянки перейшли у власність ТОВ «АКР-А», оскільки земельні ділянки ОСОБА_6 та ОСОБА_10 не були продані та перебували у їх власності, не залучив до участі у справу ТОВ «АКР-А» - власника спірних земельних ділянок, не встановили фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, не навели у рішеннях мотивів відхилення цих доводів.
У силу ч. 2 ст. 348 ЦПК України підлягає скасуванню ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 24 вересня 2014 року про скасування рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2014 року та залишення в силі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 4 березня
2014 року.
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 348 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України
Касаційну скаргу Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області задовольнити частково.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 4 березня 2014 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2014 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: В.І. Журавель
О.В. Закропивний
С.Ф.Хопта
С.П.Штелик