Вищий спеціалізований суд україни
з розгляду цивільних і кримінальних справ
Ухвала іменем україни 22 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі
судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
засуджених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12012010100000058
від 23 листопада 2012 року за обвинуваченням
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 122 КК,
а також
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Тбілісі, Грузія, жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, за касаційними скаргами засуджених Коновалових та прокурора на вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 25 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 22 липня 2015 року,
За вироком Вінницького районного суду Вінницької області
від 25 березня 2015 року засуджено:
- ОСОБА_7 - за ч. 1 ст. 125 КК до покарання у виді громадських робіт на строк 180 годин. На підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 цього Кодексу ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання у зв'язку
із закінченням строків давності. Визнано його невинуватим
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, і виправдано
за недоведеності вчинення цього діяння.
- ОСОБА_6 - за ч. 1 ст. 125 КК до покарання у виді штрафу
в розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, стягнутого у дохід держави, що становить 680 грн. На підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 цього Кодексу ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задоволено частково.
Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_9 суму витрат, пов'язаних із наданням юридичних послуг, а також суму відшкодування моральної шкоди - 6000 та 1500 грн відповідно.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 задоволено частково.
Постановлено стягнути з кожного із засуджених Коновалових
у рахунок відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого
ОСОБА_8 по 1500 грн.
Вирішено питання про стягнення судових витрат і про долю речових доказів.
Згідно з вироком Коновалових визнано винними у вчиненні злочину за таких обставин.
16 липня 2012 року приблизно о 10.30 год. на вул. Морській
у с. Зарванцях ОСОБА_7 на ґрунті особистих неприязних стосунків,
що склалися між його сім'єю та сім'єю ОСОБА_10 , умисно завдав ударів кулаками по тілу ОСОБА_9 , заподіявши останній легких тілесних ушкоджень.
У той же день за вказаних обставин ОСОБА_7 разом із ОСОБА_6 умисно завдав ударів кулаками та ногами по тілу ОСОБА_8 , заподіявши останньому легких тілесних ушкоджень.
У свою чергу ОСОБА_8 , захищаючи себе та дружину ОСОБА_9 , обороняючись від незаконних дій Коновалових, діючи в рамках необхідної оборони від раптового нападу двох осіб, завдав ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень.
У той же день за вказаних обставин ОСОБА_6 разом із ОСОБА_7 умисно завдав удари кулаками по тілу ОСОБА_8 , заподіявши останньому легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Крім того, орган досудового слідства обвинувачував ОСОБА_7 у тому, що він за вищевказаних обставин разом із батьком умисно завдав удари кулаками та ногами по тілу ОСОБА_8 , завдавши останньому тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
ОСОБА_8 , обороняючись, завдав ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень.
У результаті судового розгляду прокурор відмовився підтримувати обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 122 КК і надав обвинувальний акт щодо вказаної особи за ч. 1 ст. 125 КК.
Апеляційний суд під час розгляду кримінального провадження за апеляційними скаргами потерпілих ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_11 залишив без зміни вирок районного суду щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості Коновалових у вчиненні злочину та кваліфікації дій останніх, посилаючись на порушення апеляційним судом кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд
у суді апеляційної інстанції. На думку прокурора, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки її мотивувальна частина не містить належного змісту поданих апеляційних скарг. Крім того, прокурор зазначає, що апеляційний суд всебічно й об'єктивно не перевірив і не спростував викладених у скаргах доводів учасників судового розгляду щодо фактичних обставин кримінального провадження й неповноти судового слідства, і, залишаючи апеляційні скарги без задоволення, не навів достатніх аргументів, через які визнав ці скарги безпідставними.
У запереченнях на цю касаційну скаргу прокурора засуджені кожен окремо вважають, що прокурор пропустив строк подачі касаційної скарги до касаційного суду, а тому, на їх думку, касаційна скарга прокурора не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення та закрити кримінальне провадження, а також відмовити у задоволенні цивільного позову ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди в повному обсязі. Скаржник, надаючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, вважає, що його матеріали не містять належних та допустимих доказів на підтвердження його винуватості
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, на що апеляційний суд
не звернув уваги. Крім того, на думку засудженого, під час слухання кримінального провадження у місцевому суді не було належним чином забезпечено участі у судових засіданнях потерпілої ОСОБА_9 , а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати постановлені
у кримінальному провадженні судові рішення і закрити кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю складу злочину, а також відмовити
у задоволенні цивільного позову ОСОБА_8 та ОСОБА_9
в повному обсязі. На думку засудженого, матеріали кримінального провадження не містять належних і допустимих доказів на підтвердження його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК.
У запереченні на ці скарги потерпіла ОСОБА_9 , посилаючись на безпідставність викладених у них доводів, просить касаційні скарги залишити без задоволення, а постановлені у кримінальному провадженні судові рішення - без зміни.
Заслухавши доповідь судді,пояснення засуджених Коновалових, які кожен окремо підтримали касаційні скарги і просили їх задовольнити, потерпілого ОСОБА_8 , котрий заперечив проти задоволення касаційних скарг, пояснення прокурора, який вважав, що постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є законними та обґрунтованими, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скаргах
та запереченнях доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а касаційні скарги засуджених Коновалових - частковому задоволенню на таких підставах.
22 жовтня 2015 року в межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 426 КПК, прокурор звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.
Колегія суддів касаційного суду ухвалою від 05 листопада 2015 року залишила без руху касаційну скаргу прокурора, встановила строк для усунення скаржником допущених недоліків - десять днів із дня отримання її копії згідно з ч. 1 ст. 429 КПК, яку прокурор отримав 16 листопада 2015 року відповідно
до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
20 листопада 2015 року в межах наданого касаційним судом строку прокурор звернувся з новою касаційною скаргою, за якою ухвалою касаційного суду від 30 листопада 2015 року було відкрито касаційне провадження.
З огляду на викладене твердження засуджених Коновалових про те, що касаційна скарга прокурора не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки
зі скаргою прокурор звернувся до суду касаційної інстанції в межах зазначеного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування судових рішень при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
За ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених в апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Проте як видно з кримінального провадження, апеляційний суд повною мірою не виконав цих вимог закону.
Не погоджуючись із вироком місцевого суду, сторони кримінального провадження подали апеляційні скарги до апеляційного суду.
Зокрема, захисник ОСОБА_11 , у своїй апеляційній скарзі, поданій в інтересах засудженого ОСОБА_6 , посилаючись на ст. 62 Конституції України, а також на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, просила скасувати вирок місцевого суду щодо її підзахисного і закрити кримінальне провадження за ч. 1 ст. 125 КК. Захисник у своїй апеляційній скарзі вказувала на те, що місцевий суд не дав оцінки тому факту, що потерпіла ОСОБА_9 сама спровокувала конфлікт; залишив поза увагою зміст показань свідків - лікаря санепідемстанції ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ; не встановив причинно-наслідкового зв'язку між конфліктом, що стався між Коноваловими й Гнатюками, та тілесними ушкодженнями, наявними у ОСОБА_8 .
Потерпілі Гнатюки також подали до апеляційного суду апеляційні скарги, в яких, наводячи свої доводи й посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового слідства, порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне вирішення цивільних позовів у кримінальному провадженні, кожен окремо вважали, що вирок місцевого суду є незаконним.
Усупереч наведеному апеляційний суд в результаті апеляційного розгляду, залишаючи апеляційні скарги сторін кримінального провадження без задоволення, мотивів прийнятого рішення не навів, а обмежився лише перерахуванням у вироку тих доказів на які послався й суд першої інстанції.
Виходячи із системного аналізу положень глав 4 та 31 КПК, законодавець зобов'язує суд апеляційної інстанції здійснити перевірку доказів, якщо буде встановлено, що судовий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції було проведено неповно, що має істотне значення для висновку суду про доведеність винуватості, на якому ґрунтується судове рішення.
За таких обставин ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, обґрунтованою та вмотивованою, оскільки її постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексувказане судове рішення підлягає скасуванню, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд в суді апеляційної інстанції, в ході якого слід усунути вказані недоліки, повно та всебічно перевірити доводи, викладені в апеляційних скаргах сторін кримінального провадження, і прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів
Касаційну скаргу прокурора задовольнити, а касаційні скарги засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 - частково.
Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 22 липня 2015 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвала касаційного суду набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3