Ухвала іменем україни 22 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
переглянула в судовому засіданні вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 24 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 20 серпня 2015 року за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у судовому провадженні в суді апеляційної інстанції щодо ОСОБА_7 .
Вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 24 квітня 2015 року засуджено:
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Горонда Мукачівського району Закарпатської області, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК,
- за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років із конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності;
- за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років із конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років із конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 10 000 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20 серпня 2015 року зазначений вирок змінено, пом'якшено призначене ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 187 КК до 8 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності, а в решті цей же вирок залишено без зміни.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за те, що він 12 січня 2015 року приїхав до с. Вільшани Дергачівського району Харківської області та, приблизно о 22.00 год., з метою викрадення чужого майна, таємно проник на територію домоволодіння АДРЕСА_2 , де сховався у підсобному приміщенні і, з метою підшукування зручного для вчинення злочину часу, очікував до ранку наступного дня коли господарі домоволодіння поїдуть у своїх справах.
13 січня 2015 року о 7.00 год., помилково вважаючи, що члени родини, які мешкають у домоволодінні АДРЕСА_2 поїхали по своїх справах, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, для забезпечення можливості проникнення до приміщення будинку підібрав металевий прут, який знаходився на території домоволодіння, підійшов до дверей будинку і виявив, що вони відкриті. Проникнувши, шляхом вільного доступу до приміщення будинку, ОСОБА_7 став обшукувати приміщення будинку з метою виявлення та викрадення матеріальних цінностей і грошей.
Під час вказаних дій до кімнати будинку, в якій знаходився ОСОБА_7 , увійшла господарка домоволодіння ОСОБА_9 . Розуміючи, що його злочинні дії викриті, ОСОБА_7 вирішив не припиняти їх і закінчити реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном. Усвідомлюючи при цьому, що ОСОБА_9 може вчинити йому опір та покликати сторонніх осіб на допомогу, ОСОБА_7 вирішив вбити її, вважаючи, що в інший спосіб заволодіти майном, що належить їй та ОСОБА_8 , він не зможе. Таким чином, у ОСОБА_7 виник умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_9 із корисних спонукань, та заволодіння її та ОСОБА_8 майном шляхом розбійного нападу.
Реалізуючи раптово виниклий умисел, ОСОБА_7 металевим прутом, що знаходився у нього у руці, наніс ОСОБА_9 п'ять ударів по голові та кінцівкам, чим спричинив, наступні тілесні ушкодження: - голови: забиті рани у лобній області праворуч, у лобно-тім'яній області праворуч, у потиличній області справа, синців біля очних областей, множинні переломи кісток черепа, крововилив під оболонки і в речовину головного мозку, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя; - кінцівок: садин на тильній поверхні правої кисті, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Внаслідок отриманої тупої травми голови, ОСОБА_9 померла на місці. Зазначені тілесні ушкодження перебувають у причинному зв'язку зі смертю потерпілої.
Усвідомлюючи, що внаслідок застосованого ним фізичного насильства, небезпечного для життя та здоров'я в момент заподіяння, ОСОБА_9 не зможе завадити йому реалізувати злочинний умисел, ОСОБА_7 обшукав приміщення домоволодіння і діючи із корисних спонукань, заволодів майном потерпілого чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 32021,41грн.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення судами вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину й особі засудженого внаслідок м'якості, порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що вирок суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК. Стверджує, що районний суд, безпідставно розглянув справу в порядку ч. 3 ст. 349 КПК. Звертає увагу, що в останньому слові засуджений заявив, що наміру вбивати потерпілу не мав. Вважає, що апеляційний суд необґрунтовано змінив вирок районного суду та безпідставно пом'якшив покарання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який частково підтримав доводи касаційної скарги, пояснення захисника ОСОБА_6 , яка заперечила проти задоволення скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Суд першої інстанції розглянув кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 у відповідності до вимог частин 3-4 ст.349 КПК, оскільки обвинувачений вину в інкримінованих йому злочинах визнав повністю, дав згоду на скорочений розгляд справи, обставини злочинів ніким не оспорювалися, а ОСОБА_10 , окрім того, скориставшись своїм правом, відмовився давати показання. Зазначена норма закону також не обмежує суд у її застосуванні стосовно класифікації злочинів.
Апеляційний суд, у відповідності до вимог ст.419 КПК, перевірив правильність застосування скороченого порядку розгляду справи судом першої інстанції і з наведенням належних мотивів апеляційну скаргу прокурора, зокрема і у цій частині, залишив без задоволення.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції, пом'якшивши ОСОБА_7 покарання за ч.4 ст.187 КК до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, порушив вимоги ст.65 КК та, фактично не врахувавши тяжкості вчиненого злочину і особи засудженого, безпідставно призначив йому мінімальний розмір покарання, установлений санкцією вищезазначеного закону. При цьому суд апеляційної інстанції належних мотивів, які б були підставою для пом'якшення покарання засудженому та які не були враховані судом першої інстанції, в порушення вимог ст.419 КПК, не навів.
Крім того, пом'якшивши покарання засудженому за один із вчинених злочинів, суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст.70 КК не призначив ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю злочинів.
За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.438 КПК, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду кримінального провадження у суді апеляційної інстанції під час якого суду необхідноврахувати наведене та ухвалити рішення, яке б відповідало вимогам закону та було обґрунтованим.
Керуючись статтями 433-436, 438 КПК, колегія суддів
Касаційну скаргу прокуроразадовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 20 серпня 2015 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3