Ухвала
іменем україни
29 березня 2016 року м. Київ
Вищий спеціалізований суд України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ознайомившись з касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 22 грудня 2015 року щодо вироку Суворовського районного суду міста Херсона від 29 вересня 2015 року,
Вказаним вироком місцевого суду, залишеним без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, засуджено
ОСОБА_4 , 1986 року народження, громадянина України, не судимого, уродженця міста Новгород - Волинського Житомирської області, мешканця села Камишани міста Херсона,
- за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі;
- на підставі ст. 70 КК України остаточно за сукупністю злочинів на 4 роки 2 місяці позбавлення волііз звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням протягом дворічного іспитового строку та покладенням обов'язків, передбачених пп. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Згідно вироку ОСОБА_4 13.07.2015 об 11:15 біля буд. № 3 по пр. 200 років Херсону в м. Херсоні, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, штовхнув ОСОБА_5 рукою в область спини, після чого шляхом ривку відкрито викрав у неї золотий ланцюжок, заподіявши матеріальну шкоду на суму 4150 грн.
Він же, 14.07.2015 о 14:00 біля адміністративної будівлі загальноосвітньої школи № 24 по вул. Карбишева, 32 в м. Херсоні, повторно застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, штовхнув ОСОБА_6 рукою в область шиї, після чого намагався шляхом ривку відкрито викрасти у неї золотий ланцюжок, вартістю 4000 грн, однак не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпіла чинила опір.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м'якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_4 та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються, а доводи про м'якість призначеного засудженому покарання необґрунтовані.
Призначаючи покарання суд дотримався загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, оскільки врахував характер та тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, позицію потерпілих щодо можливості звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, повне відшкодування завданої шкоди потерпілій ОСОБА_5 , відсутність претензій з боку потерпілої ОСОБА_6 , дані про особу засудженого, який має міцні соціальні зв'язки, не має судимості, характеризується позитивно, щиро покаявся, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Всупереч твердженням прокурора в касаційній скарзі, апеляційним судом, враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів й інші дані про особу засудженого, а саме наявність на його утриманні бабусі і дідуся, які потребують догляду та спростовано доводи прокурора про підвищену суспільну небезпечність та нещирість каяття ОСОБА_4 .
Апеляційний суд, у відповідності до вимог ст. 419 КПК України, вмотивувавши свої висновки, обґрунтовано залишив без зміни рішення суду першої інстанції про призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України, а в касаційній скарзі прокурора відсутні переконливі та достатні доводи на спростовування вищезазначених висновків та визнання вказаного покарання явно несправедливим.
Доводів на підтвердження істотного порушення вимог кримінального процесуального закону в скарзі прокурора не наведено.
Отже, з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для її задоволення немає.
Зважаючи на зазначене, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 22 грудня 2015 року щодо вироку Суворовського районного суду міста Херсона від 29 вересня 2015 року стосовно ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_7 ОСОБА_8