ухвала
іменем україни
23 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого суддів: Мартинюка В.І., Іваненко Ю.Г., Парінової І.К., Завгородньої І.М., Ступак О.В.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський АкціонернийБанк» про захист прав споживача, повернення депозиту та відшкодування збитків,за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіної Марини Анатоліївни на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2015 року,
У вересні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 27 лютого 2014 року між ним та Публічним акціонерним товариствам «Всеукраїнський АкціонернийБанк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк») був укладений договір банківського вкладу «З любов'ю VАВ!. «Квартальний» № 753442/2014, предметом якого є розміщення вкладником в банку строкового вкладу на умовах депозитного продукту «З любов'ю VАВ!.» в доларах США на строк 13 місяців з щомісячною виплатою 12 % річних.
27 лютого 2014 року позивач вніс початковий вклад у розмірі 24 000 доларів США, що в еквіваленті становило 228 429 грн 60 коп. та підтверджується квитанцією № 1487148.
Позивач вказав, що п. 1.6 договору передбачено умови довгострокового повернення вкладу зазначені в правилах, окрім випадків звернення клієнта до банку в усній формі в перший день після закінчення кожного тримісячного періоду дії вкладу. У цих випадках повернення вкладу та нарахованих процентів здійснюється в перший день після закінчення кожного тримісячного періоду дії вкладу, тобто 27 травня 2014 року.
Діючи відповідно до умов договору 27 травня 2014 року, тобто по закінченню тримісячного періоду, позивач в усній формі звернувся до відділення № 132 ПАТ «ВіЕйБі Банк», де ним безпосередньо було розміщено депозит, з проханням повернути суму депозиту з нарахованими відсотками, але отримав відмову в сплаті належних йому грошових коштів.
При цьому працівники банку конкретно не вказали причину відмови у виплаті суми вкладу та нарахованих процентів за договором. Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором банківського вкладу «З любов'ю VАВ!. «Квартальний» від 27 лютого 2014 року № 753442/2014 в розмірі 24 000 доларів США; проценти за вкладом в розмірі 702,21 доларів США; пеню в розмірі 12 479,14 грн; 3 % річних в розмірі 1 765,32 грн; моральну шкоду в розмірі 20 000 грн та збитки в розмірі 462,40 грн.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2015 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на користь ОСОБА_6 суму договору банківського вкладу від 27 лютого 2014 року № 753442/2014 у розмірі 24 000 доларів США; проценти за вкладом в розмірі 702,21 доларів США; 3 % річних в розмірі 1 765,32 грн.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на користь держави судовий збір у розмірі 2 284,29 грн.
У касаційній скарзі ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А. просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки відповідач 27 травня 2014 року припинив дію договору та перерахував суму депозитного вкладу з процентами на поточний рахунок позивача, однак по день розгляду справи судом позивачу грошові кошти не видані, то належним способом захисту права позивача у вказаній частині буде стягнення суми вкладу на користь позивача та застосування норм ч. 5 ст. 1060 ЦК України, згідно з якою проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
Доводи касаційної скарги про те, що правилами відкриття та обслуговування вкладних та поточних рахунків фізичних осіб ПАТ «ВіЕйБі Банк», з якими ознайомлений позивач, встановлено істотну умову стосовно застосування обмежень в деяких операціях (зокрема за сумою операцій), а також щодо того, що Фондом гарантування вкладів позивачу буде повернута сума вкладу в граничних розмірах відшкодування в порядку та черговості, передбачених ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не знайшли свого підтвердження з наступних підстав.
Так, відповідно до п. 2.1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення № 516), грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.
Пунктом 2.9 Положення № 516 передбачено, що укладення договору банківського рахунку та договору банківського вкладу (депозиту) може здійснюватися відокремленим підрозділом банку - юридичної особи за наявності належним чином оформленої уповноваженим особам довіреності на підписання документів.
Відповідно до п. 2.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, будь-яка система обліку повинна забезпечити хронологічне та систематичне відображення всіх операцій банку в регістрах бухгалтерського обліку на підставі первинних документів.
Таким чином, відкриття банківських рахунків та обліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку.
Пунктом 3.3 глави 3 Положення № 516 передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
У разі невиконання (неналежного виконання) банком вимоги фізичної особи про повернення вкладу (депозиту) або його частини (документ на переказ / заява про повернення коштів тощо) (далі - вимога) банк зобов'язаний: прийняти вимогу шляхом проставлення на ній: дати отримання, підпису уповноваженої особи, відбитка штампа банку та видачі фізичній особі письмового повідомлення про невиконання (неналежне виконання) цієї вимоги із зазначенням причини, дати взяття вимоги на облік, дати видачі повідомлення, прізвища, ім'я та по батькові уповноважених осіб і відбитка печатки банку; взяти вимогу на облік за відповідним позабалансовим рахунком.
Банк зобов'язаний виконати вимогу відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту). Після виконання вимоги банк списує вимогу з відповідного позабалансового рахунку.
Крім того, із заявою про повернення грошових коштів позивач звернувся 27 травня 2014 року, після закінчення тримісячного періоду, рішення суду про повернення банківського вкладу ухвалено 11 листопада 2014 року, а процедура ліквідації банку розпочалася 20 березня 2015 року.
Такі висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіної Марини Анатоліївни відхилити.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий0Головуючий0 Головуючий В.І. Мартинюк
Судді: І.М. Завгородня Ю.Г. Іваненко І.К. Парінова О.В. Ступак