ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
24 березня 2016 року справа № 813/6410/15
зал судових засідань №6
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Гулика А.Г.
секретар судового засідання Щур В.Р.,
за участю:
представника позивача Кохан Н.В.,
представника відповідача Рісної Ю.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної екологічної інспекції у Львівській області до Львівського комунального підприємства «Збиранка» про зобов'язання вчинити дії,-
Державна екологічна інспекція у Львівській області звернулася до суду з позовом до Львівського комунального підприємства «Збиранка», в якому просить: зобов'язати допустити працівників Державної екологічної інспекції у Львівській області до проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та надати необхідні документи у відповідності до ст. 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі наказу Держекоінспекції № 259-і/п від 12.10.2015 року видано направлення №327 про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ЛКП «Збиранка» у період з 13 жовтня 2015 року по 03 листопада 2015 року. 13 жовтня 2015 року державними інспекторами з ОНПС Львівської області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснено виїзд на адресу підприємства, а саме: м.Львів, вул. Жовківська, 18, для проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ЛКП «Збиранка». Однак, директор підприємства ОСОБА_5 не допустив держінспекторів з ОНПС до проведення планової перевірки з підстав дії мораторію на проведення перевірок підприємств з обсягом доходу менше 20 млн. грн. В результаті державними інспекторами складено Акт про недопущення до проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 13.10.2015 року №89.1.3, який підписаний держінспекторами та заступником директора ЛКП «Збиранка» ОСОБА_5 У зв'язку з недопуском до проведення перевірки позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову повністю. Свої заперечення обґрунтовує тим, що позивачем не забезпечено своєчасне та належне повідомлення відповідача за його місцезнаходженням про майбутнє проведення планової перевірки (не пізніше як за 10 днів до дня початку перевірки, визначеного у повідомленні), також не надано дозволу Кабінету Міністрів України, рішення суду або документів відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, які були б підставою для проведення планової перевірки ЛКП «Збиранка» в силу дію мораторію на проведення перевірок контролюючими органами. Крім того, у наказі про проведення планової перевірки не зазначено період, за який буде здійснюватися перевірка ЛКП «Збиранка». Також, на думку відповідача, жодним чинним нормативно-правовим актом не передбачено право органу держаної екологічної інспекції звертатись до суду з позовом про зобов'язання підконтрольного суб'єкта господарювання допустити його посадових осіб до проведення перевірки.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав, наведених у позовній заяві, просила позов задовольнити повністю.
Представник відповідача проти позову заперечила повністю з підстав, викладених в запереченні на позовну заяву, просила в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п. 7 наказу «Про проведення планових перевірок» № 259-і/п від 12 жовтня 2015 року, прийнятого Державною екологічною інспекцією у Львівській області, вирішено провести планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Львівського комунального підприємства «Збиранка» у період з 13.10.2015 р. по 03.11.2015 року.
На підставі вказаного наказу позивачем 01.10.2015 року поштою скеровано на адресу: м.Львів, вул. Жовківська, 18 повідомлення про проведення планової перевірки ЛКП «Збиранка».
Після цього позивачем оформлено направлення № 327 (без дати) на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ЛКП «Збиранка».
13 жовтня 2015 року позивачем складено Акт № 89.1.3. про недопущення на об'єкт для проведення перевірки ЛКП «Збиранка» державного інспектора з ОНПС Львівської області ОСОБА_3, державного інспектора з ОНП Львівської області ОСОБА_4
У зв'язку з не допуском до проведення перевірки позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Суд при вирішенні спору по суті виходить з наступного.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема, належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII, у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.
Зазначене обмеження не поширюється:
- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;
- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Пункт 3 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 року №76-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» не є зміною чи доповненням до Податкового кодексу України та застосоване у ньому поняття «контролюючі органи» стосується усіх контролюючих органів, тобто органів, які здійснюють державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності згідно з Законом України від 5 квітня 2007 року N 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», яким визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Як випливає з аналізу Балансу (Звіту про фінансовий стан) на 31.12.2014 року ЛКП «Збиранка», податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, обсяг доходу ЛКП «Збиранка» за попередній календарний рік не перевищив 20 млн. грн. та становив 11 720 305 грн. Більше того, ЛКП «Збиранка» не є суб'єктом господарювання, що ввозить на митну територію України та/або виробляє та/або реалізує підакцизні товари.
З огляду на вказані обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для проведення планової перевірки ЛКП «Збиранка» органами Держекоінспекції.
Як вбачається з наданих позивачем доказів направлення відповідачу повідомлення про проведення перевірки, таке повідомлення відправлено на адресу: м. Львів, вул. Жовківська, 18. У своїх поясненнях представник позивача зазначила, що при проведенні попередньої перевірки у 2012 році ЛКП «Збиранка» знаходилось саме за цією адресою, а тому, на її думку, підстави перевіряти адресу відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та скеровувати повідомлення про проведення перевірки відповідачу на будь-яку іншу адресу у Держекоінспекції відсутні.
Проте, суд вважає такі доводи позивача безпідставними та необґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4. ст.5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу. Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю). Повідомлення надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу державного нагляду (контролю) або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку. Суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.
Згідно з електронним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданої відповідачем копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ЛКП «Збиранка», довідки з ЄДРПОУ, місцезнаходженням (юридичною адресою) ЛКП «Збиранка» є: 80380, Львівська область, Жовківський район, село Великі Грибовичі.
Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не забезпечено належного повідомлення ЛКП «Збиранка» за його місцезнаходженням (юридичною адресою) про проведення планової перевірки підприємства.
Судом також встановлено невідповідність наказу відповідача від 12 жовтня 2015 року №259-і/п вимогам, встановленим Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 року за № 464 (надалі - Порядок).
Пунктом 2.2. Порядку визначено, що для здійснення перевірки керівником відповідно органу Держекоінспекції або його заступником видається наказ про проведення перевірки, який має містити: найменування суб'єкта господарювання, підставу перевірки та предмет перевірки; період, за який буде здійснюватись перевірка; визначення виконавців перевірки із залученням, у разі потреби, спеціалістів інших органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками).
Всупереч викладеному, наказ відповідача від 12 жовтня 2015 року № 259-і/п про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ЛКП «Збиранка» не містить відомостей про період, за який буде здійснюватися перевірка відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні зазначила, що перевірка мала проводитись за неперевірений період діяльності відповідача, починаючи з дати закінчення попередньої перевірки, однак точного періоду вказати не могла. Жодного документального підтвердження визначення позивачем періоду, за який мала проводитись перевірка ЛКП «Збиранка», позивачем не надано.
Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Пунктом 5 частини 2 статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках встановлених Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.6 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Зазначена норма кореспондується з приписами ч.4 ст.50 КАС України, відповідно до якої громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
З аналізу зазначених процесуальних норм випливає, що суб'єкт владних повноважень має право звернутися з позовом до відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, виключно у випадках, які прямо передбачені законом. Звернення до суду суб'єкта владних повноважень є способом реалізації його компетенції, а тому здійснюється з урахуванням ч.2 ст.19 Конституції України, тобто лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктами 1-3 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 454/2011 (надалі - Положення № 454/2011), передбачено, що Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України. Повноваження Держекоінспекції поширюються на територію Автономної Республіки Крим, відповідної області, міст Києва та Севастополя, за винятком території та об'єктів, віднесених до зони діяльності морських екологічних інспекцій (Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря, Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція та Державна Азовська морська екологічна інспекція).
Держекоінспекція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства екології та природних ресурсів України, дорученнями Міністра екології та природних ресурсів, його першого заступника та заступника - керівника апарату, наказами Держекоінспекції України, дорученнями Голови Держекоінспекції України, актами Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, іншими актами законодавства України, а також цим Положенням.
Основним завданням Держекоінспекції України є реалізація державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів; додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду; за екологічною та радіаційною безпекою (у тому числі у пунктах пропуску через державний кордон і в зоні діяльності митниць призначення та відправлення) під час імпорту, експорту та транзиту вантажів і транспортних засобів; біологічною і генетичною безпекою щодо біологічних об'єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів (ГМО) у відкритій системі; поводженням з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) і небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами.
Таким чином, позивач у справі є органом владних повноважень, якому чинним законодавством надані владні управлінські функції у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
При цьому детальний перелік прав та обов'язків Держекоінспекції України визначено п.6 Положенням № 454/2011, відповідно до п.п.2, 5, 8, 18 якого Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право: одержувати інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб; проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження; перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів (дозволи, ліцензії, сертифікати, висновки, рішення, ліміти, квоти, погодження, свідоцтва); вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», який, зокрема, встановлює порядок, умови та вимоги до проведення державного нагляду (контролю) у вигляді планових та позапланових заходів.
Таким чином, жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу держаної екологічної інспекції звертатись до суду з позовом про зобов'язання підконтрольного суб'єкта господарювання допустити його посадових осіб до проведення перевірки та/чи надання необхідних документів.
Суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається. У зв'язку з цим визначений законом предмет позову, з яким суб'єкт владних повноважень може звернутися до суду при здійсненні ним владних управлінських функцій, не підлягає розширеному тлумаченню.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в задоволенні адміністративного позову Державної екологічної інспекції у Львівській області до Львівського комунального підприємства "Збиранка" про зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складений та підписаний 29 березня 2016 року.
Суддя А.Г. Гулик