23 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/3444/15-а
Категорія: 9.5 Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,
при секретарі Кіселик Д.С.,
за участю представника позивача Франчука Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Новотроїцького районного центру з обслуговування навчальних закладів та установ освіти на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року по справі за адміністративним позовом Новотроїцького районного центру з обслуговування навчальних закладів та установ освіти до Державної фінансової інспекції в Херсонській області про визнання частково неправомірною вимоги про усунення виявлених порушень,-
02.11.2015р. Новотроїцький районний центр з обслуговування навчальних закладів та установ освіти звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Херсонській області, в якому просив суд зобов'язати відповідача виключити пункти 3,6,7 з Вимоги Генічеської МДФІ Херсонської області від 19.09.2015р. за №43-29/1192 «Про усунення виявлених порушень».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні ревізії фінансово-господарської діяльності Центру за період з 01.01.2013р. по 31.05.2015р. ревізорами МДФІ були виявлені порушення законодавства та складено акт ревізії від 22.07.2015р. №43-27/06. На підставі вказаного акту позивачу 19.08.2015р. була направлена вимога за №43-29/1192 «Про усунення виявлених порушень» із 9 пунктів. Позивач вважає, що пункти 3,6,7 є безпідставними та прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, а тому, ці спірні пункти підлягають виключенню.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року у задоволені адміністративного позову Новотроїцького районного центру з обслуговування навчальних закладів та установ освіти - відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, Начальник Новотроїцького районного центру з обслуговування навчальних закладів та установ освіти 05.01.2016р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14.12.2015р. та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника позивача та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
В червні 2015р. заступником начальника Генічеської МДФІ Назаренко Г.П., на підставі Плану Контрольно-ревізійної роботи ДФІ в Херсонській області на II квартал 2015р. та направлення від 08.06.2015р. №441 було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Новотроїцького районного центру з обслуговування навчальних закладів та установ освіти за період з 01.01.2013р. по 31.05.2015р., за результатами якої було складено акт ревізії від 22.07.2015р. №43-27/06, яким встановлено численні порушення законодавства.
22.07.2015р. Новотроїцьким центром до Генічеської міжрайонної державної фінансової інспекції надано заперечення на вказаний акт № 43-27/06.
Однак, своїм висновком від 19.08.2015р. Генічеська МДФІ Херсонської області зазначені заперечення відхилила та, в свою чергу, 19.08.2015р. направила на адресу позивача Вимогу «Про усунення виявлених порушень» за №43-29/1192 із 9 пунктів.
Не погоджуюсь з пунктами 3,6,7 зазначеної вище Вимоги «Про усунення виявлених порушень», позивач оскаржив їх до суду.
Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог та, відповідно з правомірності дій та оскаржуваного рішення відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.
Як слідує зі змісту приписів «Положення про Державну фінансову інспекцію України» (затв. Указом Президента України від 23.04.2011р. №499/2011), зазначена інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція, відповідно до покладених на неї завдань, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пп.4 п.4 Положення про Держфінінспекцію).
Як вбачається зі змісту вимог пункту 6 зазначеного вище Положення, Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Також, цим же Положенням про Держфінінспекцію установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями п.7 ст.10 Закону України від 26.01.1993р. №2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими, державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні ж збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині є обов'язковою до виконання.
Що ж стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Так, з матеріалів справи вбачається, що оскаржуваними пунктами вимоги Генічеської МДФІ Херсонської області від 19.09.2015р., зокрема, встановлено проведення зайвих нарахувань, видатків та виплат, а саме:
Пункт 3 вимоги: «в порушення вимог п.4 б), в) постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002р. №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» та п.4 5) Наказу Міністерства освіти і науки України «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» від 26.09.2005р. №557 в період з 01.01.2013р. по 31.05.2015р. Центр проводив нарахування премії, матеріальної допомоги директорам шкіл та їх заступникам па підставі наказу директора школи, а не за наказом начальника відділу освіти, внаслідок чого вищезазначене порушення призвело до безпідставного отримання премії та матеріальної допомоги на загальну суму 150576,7 грн., в т.ч. премії в сумі - 21557 грн., матеріальної допомоги в сумі 129019,7 грн. та, як наслідок - зайвого проведення нарахування та сплати єдиного соціального внеску на загальну суму 54659,34 грн.».
Пункт 6 вимоги: «в порушенням вимог п.2 «Порядку виплати щорічної винагороди за сумлінну працю педагогічним працівникам» (затв. Постановою КМУ від 05.06.2000р. №898) за період з 01.01.2013р. по 01.01.2015р. зайво виплачено щорічної винагороди на загальну суму 33897 грн. та зайво перераховано до цільових фондів 12304,61 грн.».
Пункт 7 вимоги: «в порушення вимог п.6 ч.1 ст.7 Бюджетного кодексу №2456 та п.1,20,22,29 «Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ» (затв. Постановою КМУ від 28.02.2002р. №228) та ст.9 Закону України «Про загальну середню освіту» від 13.05.1999р. №651-ІУ гімназією необґрунтовано за рахунок коштів, виділених по КФКВ 070201 «Загальноосвітні школи» за період з 01.01.2013р. по 31.05.2015р. проведені видатки на надання початкової освіти, які повинні здійснюватися іншими закладами освіти, функціями яких передбачено її надання на загальну суму 137081,14 грн., в тому числі заробітна плата - 100573,1 грн., нарахування на заробітну плату - 36508,04 грн.»
Отже, як встановлено судовою колегією з матеріалів справи та зі змісту п.п.3,6,7 спірної вимоги ДФІ Херсонської області №43-29/1192, в даному випадку, зазначені вище спірні пункти цієї Вимоги фактично вказують на виявлені збитки, їх розмір та необхідність їх виплати.
Однак, як вже було зазначено вище, спірна вимога МДФІ є обов'язковою для добровільного виконання установою, якій вони пред'явлені, крім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку виключно за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Отже, з вказаного слідує, що вказані у спірній вимозі відповідача збитки стягуються у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, та являються такими, які не можуть бути стягнуті або спростовані за адміністративним позовом підконтрольної установи про зобов'язання вчинити певні дії (т.б. виключити певні пункти).
Одночасно необхідно звернути увагу на те, що аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права викладена у постановах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 10.02.2015р. по справі №21-632а14, від 28.10.2014р. по справі №21-462а14, від 25.11.2014р. по справі №21-442а14р., від 23.06.2015р. по справі №21-967а15, та постановах Вищого адміністративного суду України від 15.10.2015р. по справі №К/800/35315/15, від 19.11.2015р. по справі №К/800/61105/14.
При цьому, слід вказати, що відповідно до положень ч.1 ст.244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.
Керуючись ст.ст.195,196,197,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Новотроїцького районного центру з обслуговування навчальних закладів та установ освіти - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий: Ю.В. Осіпов
Судді: О.С. Золотніков
В.О. Скрипченко