23 березня 2016 року Справа № 876/600/16
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Гуляка В.В.,
Судової-Хомюк Н.М.
з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,
представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу головного управління Держпраці у Львівській області на постанову Франківського районного суду м.Львова від 07 грудня 2015 року в адміністративній справі № 465/6461/15-а за позовом ОСОБА_4 до територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області, головного державного інспектора праці територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області Климчук Наталії Анатоліївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Франківського районного суду м.Львова із вказаним позовом та просив визнати протиправною і скасувати постанову головного державного інспектора праці територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області Климчук Н.А. про накладення штрафу у розмірі 1360 грн за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 188-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП).
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що підстава для проведення позапланової перевірки очолюваного ним підприємства відсутня, тому перевірка є безпідставною і протиправною. У зв'язку із зазначеним інспектор праці правомірно не був допущений до проведення такої перевірки позивачем, а відтак є незаконною постанова про накладення на нього адміністративного стягнення за вчинення ним правомірних дій.
В ході судового розгляду територіальна державна інспекція з питань праці у Львівській області була замінена на правонаступника - головне управління Держпраці у Львівській області.
Постановою Франківського районного суду м.Львова від 07 грудня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправною і скасовано постанову № 13-01-024/0029-0009 від 14.09.2015 року головного державного інспектора праці Климчук Н.А. про накладення штрафу в сумі 1360 грн.
Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржило головне управління Держпраці у Львівській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за невідповідності висновків суду обставинам справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права. Тому просило скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тим, що покликання суду першої інстанції на норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та те, що перевірка була проведена на виконання постанови слідчого, є безпідставними.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідно до направлення на проведення перевірки від 07.09.2015 р. № 0085 та зі згоди Державної інспекції України з питань праці від 04.09.2015 року № 21/01/2496-15 головний інспектор праці відповідача Климчук Н.А. 14 вересня 2015 року відвідала спеціалізоване управління № 14 публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» (надалі - Управління), керівником якого є ОСОБА_4, з метою проведення позапланової перевірки за листом Департаменту соціального захисту населення Львівської облдержадміністрації від 14.08.2015 року № 11-7522 в частині вивчення питання щодо заборгованості із виплати заробітної плати; про проведення перевірки керівника Управління повідомлено завчасно за допомогою телефона.
Проте, головному інспектору праці було відмовлено у допуску до проведення перевірки, з покликанням на незаконність такої перевірки, про що того ж числа вручено лист за № 01/173.
У зв'язку із зазначеним 14 вересня 2015 року головним державним інспектором праці відповідача Климчук Н.А. було складено протокол № 13-01-024/0029-0009 про адміністративне правопорушення за фактом вчинення керівником Управління ОСОБА_4 перешкоди в проведенні нею перевірки, відповідальність за що передбачена статтею 188-6 КУпАП.
Розглянувши вказаний протокол про адміністративне правопорушення, головний державний інспектор праці відповідача Климчук Н.А. прийняла постанову № 13-01-024/0029-0009 від 14.09.2015 року, відповідно до якої на позивача було накладено штраф у розмірі 1360 грн за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 188-6 КУаАП.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що на момент прийняття наказу № 0085 від 07.09.2015 р. про проведення позапланової перевірки та направлення на перевірку № 0085 на підставі постанови слідчого Франківського РВ ЛМУ ГУ УМВС у Львівській області головний інспектор праці діяла не на підставі та не у межах повноважень, що визначені законодавством.
Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного.
Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 386/2011 затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань праці (надалі - Положення), відповідно до пункту 1 якого Державна інспекція України з питань праці (надалі - Держпраці України) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує, зокрема, реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Згідно із підпунктом 1 пункту 4 Положення Держпраці України відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання законодавства про працю з питань трудових відносин, оплати праці.
Відповідно до підпунктів 5 та 8 пункту 6 Положення Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, здійснювати безперешкодно перевірки у виробничих, службових та адміністративних приміщеннях роботодавців, з метою нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, ознайомлюватися під час проведення перевірок з інформацією, документами і матеріалами та одержувати від роботодавців, необхідні для виконання повноважень Держпраці України копії або витяги з документів, ведення яких передбачено законодавством про працю (у тому числі з питань, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Положення); складати у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.
Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (пункт 7 Положення).
Процедура проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці визначена Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, який затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 року № 390 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.07.2012 року за № 1291/21603 (надалі - Порядок № 390).
Відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку № 390 право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.
Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.
Пунктами 4, 7 Порядку № 390 встановлено, що інспектор має право на проведення перевірки за наявності у нього службового посвідчення та направлення на перевірку.
За результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.
Рішення Інспектора може бути оскаржене у порядку, встановленому законодавством (пункт 8 Порядку № 390).
Як було зазначено вище, перевірка проводилася за зверненням Департаменту соціального захисту населення ЛОДА від 14.08.2015 року № 11-7522 в частині вивчення питання щодо заборгованості із виплати заробітної плати, відповідно до направлення на проведення перевірки від 07.09.2015 р. № 0085 та зі згоди Державної інспекції України з питань праці від 04.09.2015 року № 21/01/2496-15.
За приписами статті 188-6 КУпАП невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування або створення перешкод для діяльності цього органу - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 230-1 КУпАП встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з невиконанням законних вимог посадових осіб цих органів або створенням перешкод для діяльності цих органів (стаття 188-6).
Від імені органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:
державні інспектори праці територіальних органів - штраф до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
Головний державний інспектор праці України, його заступники; головні державні інспектори праці територіальних органів, їх заступники; державні інспектори праці спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю - штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оскільки керівником Управління ОСОБА_4 було створено перешкоди для діяльності головного державного інспектора праці територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області Климчук Н.А. шляхом відмови у допуску до проведення позапланової перевірки, колегія суддів апеляційного суду вважає, що посадова особа відповідача діяла у межах своїх повноважень та відповідно до встановленого факту порушення.
Колегія суддів вважає безпідставними покликання позивача на дію мораторію на проведення перевірок з огляду на таке.
01.01.2015 р. набув чинності Закон України від 28.12.2014 р. № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України».
Пунктом 8 Прикінцевих положень цього Закону визначено, що перевірки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
Обмеження щодо перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами, зокрема й Держпраці України, тривало протягом січня - червня 2015 року; дія вищевказаного мораторію закінчилась 30.06.2015 р., а тому жодних обмежень на проведення перевірок відповідно до законодавства з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю станом на серпень - вересень 2015 року не існувало.
Крім того, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:
з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;
з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
У пункті 1.1 статті 1 Податкового кодексу України вказано, що даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу.
Пунктом 41.1 ст.41 ПК України визначено, що контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.
Отже, Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів.
Відповідно до Податкового кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, контролюючим органом доходів і зборів є Державна фіскальна служба України та її територіальні органи.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
За приписами частини другої цього Закону його дія поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають, зокрема, під час здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.
Цю частину було доповнено словами «державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення» відповідно до Закону України від 28.12.2014 р. № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», який набрав чинності з 01.01.2015 року.
Аналізуючи вказані норми права в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що Державна інспекція України з питань праці та її територіальні органи не є контролюючими органами доходів і зборів в розумінні пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, а відтак дія положень пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» на них не поширюється.
Крім того, у справі відсутні будь-які докази, що перевірка була проведена на підставі постави слідчого Франківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, тому покликання суду першої інстанції на це є безпідставними.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що у спірних правовідносинах відповідач діяв правомірно, тому підстави для визнання протиправною і скасування постанови оскаржуваної постанови № 13-01-024/0029-0009 від 14.09.2015 року про накладення адміністративного стягнення відповідно до статті 188-6 КУпАП відсутні.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно зі статтею 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову.
Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 ч.1 п.3, 202, 205 ч.2, 207, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу головного управління Держпраці у Львівській області задовольнити.
Постанову Франківського районного суду м.Львова від 07 грудня 2015 року в адміністративній справі № 465/6461/15-а скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області, головного державного інспектора праці територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області Климчук Наталії Анатоліївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.
Головуючий суддя Р.Й.Коваль
Судді В.В.Гуляк
Н.М.Судова-Хомюк
Постанова складена у повному обсязі 28 березня 2016 року.