Справа: № 381/4954/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Чернишова Є.Ю. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
Іменем України
29 березня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
При секретарі: Закревській І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ( військова частина НОМЕР_1 ) на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2015 року провадження в справі за адміністративним позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів - закрито, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2008 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 про стягнення невиплаченої частини грошового забезпечення. Даний позов постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2009 року задоволено, зобов'язано військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок різниці між фактично виплаченою надбавкою за безперервну військову службу та надбавкою за безперервну військову службу в розмірі 70 % з 01 квітня 2003 року по 01 лютого 2005 року, згідно Довідки № 296 від 15 травня 2008 року військова частина НОМЕР_1 , без урахування листопад - грудень місяця 2003 року з урахуванням коефіцієнту інфляції. Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 нараховану різницю в розмірі 9314,75 (дев'ять тисяч триста чотирнадцять) грн. 75 коп. Ухвалою апеляційного суду Київської області від 03 листопада 2011 року вказану постанову залишено в силі.
На виконання вимог постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 березня 2010 року військовою частиною НОМЕР_1 було здійснено нарахування та оплату надбавок за безперервну вислугу років в розмірі 9 314,75. Окрім того, позивачем було сплачено виконавчий збір у розмірі 931 (дев'ятсот тридцять одна) грн. 47 коп.
Разом з тим, 20 січня 2015 року постановою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 було задоволено, а постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 03 листопада 2011 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та зобов'язання виплатити грошове забезпечення - відмовлено.
В серпні 2015 року військова частина НОМЕР_1 звернулася в суд із заявою про поворот виконання судового рішення, однак, ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2015 року у задоволені цієї заяви військовій частині НОМЕР_1 було відмовлено
Вважаючи, що грошові кошти в сумі 9 314,75 грн. було нараховано та виплачено військовою частиною НОМЕР_1 не в добровільному порядку, а на виконання вимог рішення суду, яке наразі скасовано, а дані кошти підлягають поверненню як безпідставно набуте майно, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно набутих грошових коштів слід розглядати за правилами цивільного судочинства.
З даним твердженням також погоджується колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 3 КАС України - справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Вжитий у Кодексі адміністративного судочинства України термін «суб'єкт владних повноважень» означає: орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 статті 3 КАС України).
Відповідно до п. 5 ч. 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Згідно ч. 2 статті 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Приписам наведених норм кореспондують положення ч. 2 статті 21 КАС України, згідно з якими вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Аналіз наведеної норми дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди, яка була завдана лише суб'єктом владних повноважень, а також такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності останнього.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 18 червня 2013 року у справі № 21-204а13, приписи якої, відповідно до ч. 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковими для всіх судів України.
Згідно з ч. 4 статті 50 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з ч. 1 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач у справі звернувся до суду з приводу повернення надмірно сплачених відповідачу сум, а не здійснення обчислення, перерахунку, виплат сум соціальних виплат, при цьому, серед вичерпних підстав КАС України, на основі яких суб'єкт владних повноважень може звернутися з позовом до адміністративного суду, повернення безпідставно отриманих коштів немає, колегія суддів вважає, що наведений спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 157 КАС України, суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року у справі № 21-2209а15.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що за суб'єктним складом сторін, змістом заявлених позивачем вимог та предметом спору дана справа підлягає розгляду місцевими загальними судами у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
Таким чином правомірним є рішення суду першої інстанції про закриття провадження в даній справі.
Отже при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ( військова частина НОМЕР_1 ) - залишити без задоволення.
Ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Файдюк В.В.
Судді: Чаку Є.В.
Мєзєнцев Є.І.