23 березня 2016 року Справа № 876/12082/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Гуляка В.В.,
Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Кошика О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франків-ської області від 25 листопада 2015 року в адміністративній справі № 344/9913/15 за позовом ОСОБА_4 до департаменту містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до департаменту містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (надалі - ДМА ВК Івано-Франківської міської ради) про визнання протиправними дій відповідача при розгляді його заяви від 17.03.2015 р. та зобов'язання відповідача видати йому будівельний паспорт забудови земельної ділянки.
Позов обґрунтовано тим, що позивач є членом садового товариства «Бистриця-Надвірнянська» та йому на праві приватної власності належить земельна ділянка НОМЕР_1 площею 0,122 га у цьому товаристві. 17.03.2015 р. він звернувся до відповідача про видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки. 31.03.2015 р. відповідач відмовив йому у видачі паспорта у зв'язку з невідповідністю намірів забудови земельної ділянки діючому генеральному плану міста, оскільки ділянка призначена для садівництва, розташована на території зелених насаджень загального користування та на території пішохідних зон. Позивач вважає таку відмову незаконною оскільки він є власником земельної ділянки, отримав довідку з містобудівного кадастру, розробив робочий проект, дозвіл на будівництво надало садове товариство.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржив позивач, який вважає, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, незаконною та такою, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою задовольнити його позовні вимоги.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що й позовну заяву.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставна і не підлягає до задоволення з наступних міркувань.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач є членом Івано-Франківського садового товариства «Бистриця-Надвірнянська» та власником земельної ділянки НОМЕР_2 на території цього товариства загальною площею 0,122 га. Протоколом засідання правління СТ «Бистриця-Надвірнянська» від 25.10.2014 р. № 10 заява ОСОБА_4 щодо дозволу на будівництво садового будинку згідно статуту СТ була задоволена.
17.03.2015 р. позивач звернувся до відповідача стосовно надання будівельного паспорта, однак листом від 31.03.2015 р. йому було відмовлено у цьому, у зв'язку з невідповідністю намірів забудови земельної ділянки діючому генеральному плану міста, оскільки ділянка призначена для садівництва, розташована на території зелених насаджень загального користування та на території пішохідних зон.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у видачі будівельного паспорта не порушує та не обмежує права позивача на користування, володіння та розпорядження своєю земельною ділянкою, оскільки він, укладаючи договір купівлі-продажу та договір дарування земельних ділянок знав про цільове призначення вказаної земельної ділянки.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.
Відповідно до статей 316 - 319 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та вправі вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 373 ЦК України передбачено зокрема, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Згідно зі статтею 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
А відповідно до статті 35 Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо. Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.
За таких обставин, обов'язковими ознаками права власності на землю є володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою відповідно до закону і використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Право власника на забудову на своїй земельній ділянці здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил. А використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється ще й відповідно до статутів цих товариств.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватись на підставі будівельного паспорта.
Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.
Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів.
За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.
Надання будівельного паспорта здійснюється спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.
Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
На виконання вимог вказаного Закону, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 103 від 05.07.2011 р. затверджено Порядок видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки (надалі - Порядок), яким, зокрема, визначено що до заяви замовником повинні додаватися: засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою; засвідчена в установленому порядку згода співвласника земельної ділянки (житлового будинку) на забудову зазначеної земельної ділянки; ескіз намірів забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, фасади, максимальні відмітки висотності, відстані від сусідніх земельних ділянок); проект будівництва (за наявності).
Відповідно до пункту 2.3 Порядку уповноважений орган містобудування та архітектури на підставі отриманих документів визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Пунктом 2.4 Порядку передбачено, що пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з таких підстав:
неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу;
невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Як видно з матеріалів справи, у договорі купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 14.03.2014 р. у пункті 1.4 зазначено: вид користування - для індивідуального садівництва; цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби.
У договорі дарування земельної ділянки від 17.12.2014 р., який укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у пункті 1.4 також зазначено цільове призначення земельної ділянки - для садівництва.
Крім того, Генеральним планом міста визначено, що земельна ділянка віднесена до земельних ділянок призначених для садівництва.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищенаведене та те, що земельна ділянка, яка належить позивачу на праві приватної власності і на якій він бажає збудувати будинок, відноситься до земель, цільовим призначенням яких є садівництво, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач відмовляючи у наданні будівельного паспорта діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову. а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Частиною першою статті 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного судова колегія дійшла переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2015 року в адміністративній справі № 344/9913/15 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Р.Й.Коваль
Судді В.В.Гуляк
Н.М.Судова-Хомюк
Ухвала в повному обсязі складена 28 березня 2016 року.