29 березня 2016 р.Справа № 2-А-642/10
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Жигилія С.П.
Суддів: Перцової Т.С. , Дюкарєвої С.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Харкова на постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 08.02.2010р. по справі № 2-А-642/10
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Харкова
про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги " Дітям війни",
23.11.2009 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1), звернулась до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Харкова (далі по тексту - відповідач, УПФУ в Жовтневому районі м. Харкова), в якому просила суд зобов'язати відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова нарахувати їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у відповідності до ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» за 2006-2007 роки в сумі 2733 грн..
Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 08.02.2010 року позовні вимови ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Харкова.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати за сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп..
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврегульованість на законодавчому рівні механізму та умов виплати допомоги особам, які мають статус "дитина війни", прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України та ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що призвело до неправильного вирішення справи.
Позивачем постанова суду першої інстанції не оскаржена.
Враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни та за приписами ст. 6 цього закону має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен був, відповідно діючої статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей", виплачувати позивачу щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру пенсії, визначеної ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншими законами такий розмір не врегульовано.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначено лише в ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір немає.
Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, нарахування та виплата у спірному періоді дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до вимог Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.4 ст.9 КАС України, відповідач у спірному періоді до позивача безпідставно застосовував постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. за № 530, оскільки повинен був діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка має вищу юридичну силу ніж зазначена постанова, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги про неможливість проведення виплат відповідачем з бюджету Пенсійного фонду України та відсутність коштів на виплату зазначеної доплати до пенсії, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначено лише в ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір мінімальної пенсії за віком, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки, наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок по виплаті підвищення до пенсії особам, які мають статус "дитини війни".
Пенсійний фонд України діє відповідно до Положення "Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" покладено саме на управління пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Враховуючи те, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої територіальні управління, однак, вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що відповідач не виконав свої обов'язки, чим порушив права позивача.
Між тим, судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 23.11.2009 року із вимогами щодо захисту його порушених прав, що мали місце з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів, виходячи з наведенного, вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин ч.2 ст.99 КАС України, виходячи з принципу юридичної визначеності та на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року по справі "Мельник проти України"(заява №23436/03).
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, річний строк на звернення до суду з позовом та період за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача не підлягають захисту в період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Приймаючи рішення про поновлення позивачу строку на звернення до суду з позовом суд першої інстанції не навів жодних підстав для його поновлення.
З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.
Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст.99, 100 КАС України, що призвело до частково необґрунтованого задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною діяльності та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року ухвалено з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з прийняттям ухвали про залишення цієї частини позову без розгляду, оскільки з позовної заяви та матеріалів справи не вбачається поважних причин пропуску строку на звернення до суду.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 195, 197 п. 4 ст. 198, 200, 203, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Харкова задовольнити частково.
Постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 08.02.2010р. по справі № 2-А-642/10 скасувати в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Харкова про визнання протиправною діяльності та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Харкова про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги " Дітям війни" в частині визнання протиправною діяльності та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року - залишити без розгляду
В іншій частині постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 08.02.2010 року по справі №2-А-642/10 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Жигилій С.П.
Судді Перцова Т.С. Дюкарєва С.В.