23 березня 2016 р. Справа № 820/12142/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бенедик А.П.
Суддів: Калиновського В.А. , Водолажської Н.С.
за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.
представника позивача - Батіщева П.С.
представника відповідача - Шамілової Л.Ш.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2016р. по справі №820/12142/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Євромет"
до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Євромет", звернувся до суду із адміністративним позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0000782211, винесене 11.12.2015 року.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, слугували висновки податкового органу про те, що взаємовідносини позивача із контрагентом - ПОГ "Буденергоактив" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану", не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вищезазначеним контрагентом, то він мав встановлене законом право на їх віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2016 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення №0000782211, винесене 11.12.2015 року Західною ОДПІ м.Харкова.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Торговий Дім "Євромет" витрати зі сплати судового збору у розмірі 7470 грн. 00 коп.
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Вказує, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугували встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про відсутність реального характеру укладених між позивачем та контрагентом - ПОГ "Буденергоактив" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану", господарських операцій. Враховуючи наведене, відповідач вказує, що встановлені за наслідками перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, спірне податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим.
Позивач надав письмове заперечення на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Торговий Дім "Євромет" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та перебуває на обліку як платник податків та зборів в Західній ОДПІ м.Харкова.
Співробітниками Західної ОДПІ м.Харкова у період з 30.10.2015 року по 09.11.2015 року було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Торговий Дім "Євромет" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт №525/20-33-22-03-18/87575023 від 16.11.2015 року.
Під час перевірки встановлені порушення позивачем вимог ст. 1, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV); пп.1.1 п.1, пп.1.2 п.1., п.2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88; п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 332000 грн., а саме у квітні 2015 року на суму 332000 грн.
На підставі вищезазначеного акту перевірки, Західною ОДПІ м.Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення №0000782211 від 11.12.2015 року, яким ТОВ "Торговий Дім "Євромет" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 498000 грн., у т.ч. за основним платежем - 332000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 166000,00 грн.
Не погоджуючись із правомірністю податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Як було встановлено під час розгляду справи, фактично підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, слугували висновки податкового органу про відсутність реального характеру укладених між позивачем та ПОГ "Буденергоактив" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану" господарських операцій.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Податковим органом під час розгляду справи не було надано доказів того, що операції позивачем не проводились. В зв'язку з чим, позивач мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до податкового кредиту з податку на додану вартість, а тому винесене податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є незаконним.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно п. 22.1 ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Пунктом 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).
Як встановлено під час судового розгляду справи, позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із контрагентом - ПОГ "Буденергоактив" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану".
Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Згідно ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.
Відповідно до вимог п.1.2 ст.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Відповідно до пункту 2.1 зазначеного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, протиправності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
При розв'язанні відповідних спорів судам варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 "Щодо підтвердження даних податкового обліку").
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне перевірити під час розгляду даної справи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, які були покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, що 01.02.2015 року між ТОВ "ТД "Євромет" та ПОГ "Буденергоактив" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану" укладено договір поставки №01/02 на поставку плит бетонних ПАГ 18. Умови поставки - DDP склад покупця за адресою: місто Харків, вул. Котлова, 95.
Представник позивача під час судового розгляду справи зазначив, що на виконання умов зазначеного договору, у період з 28 по 30 квітня 2015 року ПОГ "Буденергоактив" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану" здійснено поставку 100 плит бетонних загальною вартістю 720000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 120000,00 грн.) за адресою: місто Харків, вул. Котлова, 95.
На підтвердження реальності вказаної господарської операції, позивачем надано та долучено до матеріалів справи копії первинних документів, а саме: товарно-транспортні накладні №32 та №33 від 28.04.2015р., №34 та №35 від 29.04.2015р., №36 від 30.04.2015р. та видаткову накладну №3 від 30.04.2015.
Також, 01.04.2015 року між ТОВ "ТД "Євромет" та ПОГ "Буденергоактив" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану" укладено договір підряду №01042015 на виконання робіт - демонтажу та підготовки монтажних робіт, монтажу металевих конструкцій за адресою: місто Харків, вул. Котлова, 95 та 101.
Представник позивача під час судового розгляду справи зазначив, що на виконання умов договору підряду ПОГ "Буденергоактив" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану" надано на користь ТОВ "ТД "Євромет" послуги з демонтажу та підготовки монтажних робіт, монтажу металевих конструкцій загальною вартістю 1272000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 212000,00 грн.).
На підтвердження реальності вказаної господарської операції, позивачем надано та долучено до матеріалів справи копії первинних документів, а саме: акт виконаних робіт №1 від 30.04.2015р., акт прийому виконаних робіт №1 за квітень 2015 року, акт передачі матеріалів від 28.04.2015р., довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витратах за квітень 2015 року, довідка про договірну ціну, відомість ресурсів за квітень 2015 року, розрахунком №1-1 та №1-2 прямих та загальновиробничих витрат за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 95 та 101.
Позивач вказує, що вартість поставленого товару та наданих послуг у сумі 720000,00 грн. та 1272000,00 грн. відповідно, сплачена в повному обсязі, про що свідчать надані платіжні доручення №3459 від 14.05.2015 р., №3475 від 19.05.2015 р., №3528 від 27.05.2015 р., №3533 від 28.05.2015 р., №3498 від 29.05.2015 р., №3504 від 04.06.2015 р., №3507 від 05.06.2015 р., №3561 від 12.06.2015 р., №3565 від 16.06.2015 р., №3596 від 18.06.2015 р., №3546 від 24.06.2015 р., №3547 від 26.06.2015 р., №3566 від 26.06.2015 р., №3617 від 01.07.2015 р., №3636 від 02.07.2015 р., №3567 від 08.07.2015р.
На виконання умов укладених договорів, позивачем віднесено суми сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі виписаних ПОГ "Буденергоактив" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану" податкових накладних №21 від 30.04.2015р. на суму ПДВ 212000,00 грн. та №22 від 30.04.2015р. на суму ПДВ 120000,00 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що складські, офісні приміщення та цех, що знаходяться за адресою: місто Харків, вул. Котлова, 95 та 101, перебувають в оренді ТОВ "ТД "Євромет" на підставі договору оренди №О-3101 укладеного 31.01.2013 р. з ТОВ "Фортуна", зі змінами та доповненнями, внесеними згідно додаткових угод №1 від 10.06.2013р., №2 від 30.12.2013 р., №3 від 28.02.2014 р., №4 від 28.11.2014р., №5 від 01.04.2015 р., №6 від 01.10.2015 р. Факт передачі нерухомого майна в оренду підтверджується актами прийому-передачі від 01.02.2013 р., від 01.03.2014 р., від 01.04.2015 р. та від 01.10.2015 р.
Як зазначив під час судового розгляду справи представник позивача, необхідність укладання вищезазначених договорів була зумовлена необхідністю виконання будівельних робіт за адресою м.Харків, вул. Котлова, 95, 101. Так, придбані за договором №01/02 від 01.02.2015 року бетонні плити використані товариством в цілях покращення дорожнього покриття та підлоги у складському комплексі за адресою місто Харків, вул. Котлова, 95 та 101. Також, в ході ремонтних робіт за договором №01042015 від 01.04.2015 року ПОГ "Буденергоактив" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану" виконано укріплення складу літера Б-1, вул. Котлова 101.
Оцінивши надані позивачем первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не можуть бути визнані як належний доказ на підтвердження реальності укладених з контрагентом господарських операцій, виходячи з наступного.
Перевіряючи реальності здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та ПОГ "Буденергоактив" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану" за договором підряду №01042015 від 01.04.2015 року, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
За змістом вказаного договору, колегія суддів дійшла висновку, що він за своєю правовою суттю є договорами будівельного підряду, зміст якого визначений в ст. 875 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), де зазначено, що за за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Згідно частини 1 статті 877 ЦК України, підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію (ч. 2 ст. 877 ЦК України).
Колегія суддів зазначає, що здійснення будівництва та пов'язаних з ним будівельних робіт за договором будівельного підряду підрядник проводить згідно з проектною документацією, що визначає обсяг, зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт, а також кошторисом, що визначає ціну робіт. Вказані документи є обов'язковими та являються невід'ємною частиною цього договору.
Технічна документація визначає обсяг, зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт, що виконуються за договором даного виду. Кошторис визначає ціну робіт і безпосередньо пов'язаний з технічною документацією. Робота за договором будівельного підряду виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності і стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.
Кошторис на виконання робіт може бути: 1) приблизним - в який у процесі будівництва можна вносити зміни. Тобто приблизний кошторис передбачає його уточнення в процесі виконання робіт у залежності від реальних умов будівництва. Уточнення приблизного договірного кошторису здійснюється в порядку, передбаченому договором. Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи. Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором. 2) твердим - зміни в який можуть вноситься лише за погодженням сторін. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Твердий кошторис, як правило, не передбачає його зміни після погодження сторонами, у разі ж перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.
В порушення вимог наведених вище норм ЦК України, при укладенні договору №01042015 від 01.04.2015 року сторонами договору не була передана проектно-кошторисна документація, а самим договором не визначений склад і зміст цієї документації, а також договір не містить даних про те, яка із сторін і у який строк зобов'язана надати відповідну документацію.
Колегія суддів також зазначає, що порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств (далі - капітальне будівництво об'єктів), а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із капітальним будівництвом об'єктів, визначений загальними умовами укладення та виконання договорів підряду у капітальному будівництві, які прийняті відповідно до положень ЦК України та затверджені постановою КМУ № 668 від 01.08.05 р., що ці умови є обов'язковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників) (п. 2 Загальних умов).
У п. 3 Загальних умов наведено визначення поняття «проектна документація», відповідно до якого це текстові та графічні матеріали, затверджені в установленому порядку, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, а також кошториси об'єкта будівництва, та визначення поняття «кошторисна документація», відповідно до якого це кошториси та інші документи, пов'язані зі складанням (розрахунки, обґрунтування, пояснення, відомості про ресурси тощо) і необхідні для визначення кошторисної вартості будівництва та договірної ціни. Цим же пунктом Загальних умов встановлено, що договір підряду окрім складання та узгодження між сторонами самого тексту договору підряду передбачає складання та погодження договірної документації, до складу якої входять проектна, кошторисна, тендерна документація, тендерні пропозиції, акцепт тендерної пропозиції, повідомлення, запити, претензії тощо, які встановлюють, конкретизують, уточнюють або змінюють умови договору підряду.
Положеннями пунктів 5, 15, 16 Загальних умов визначено, що істотними умовами договору підряду є: найменування та реквізити сторін; місце і дата укладення договору підряду; предмет договору підряду; договірна ціна; строки початку та закінчення робіт (будівництва об'єкта); права та обов'язки сторін; порядок забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду; умови страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва; порядок забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами; порядок залучення субпідрядників; вимоги до організації робіт; порядок здійснення замовником контролю за якістю ресурсів; умови здійснення авторського та технічного нагляду за виконанням робіт; джерела та порядок фінансування робіт (будівництва об'єкта); порядок розрахунків за виконані роботи; порядок здачі-приймання закінчених робіт (об'єкта будівництва); гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об'єкта будівництва), порядок усунення недоліків; відповідальність сторін за порушення умов договору підряду; порядок врегулювання спорів; порядок внесення змін до договору підряду та його розірвання. У договорі підряду сторони можуть передбачати інші важливі для регулювання взаємовідносин умови. У договорі підряду сторони зобов'язані визначити найменування об'єкта будівництва та його місцезнаходження, основні параметри (потужність, площа, об'єм тощо), склад та обсяги робіт, які передбачені проектною документацією та підлягають виконанню підрядником, інші показники, що характеризують предмет договору. У разі внесення змін до проектної документації сторони уточнюють предмет договору підряду.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що при укладанні договору будівельного підряду сторонами не були дотримані вищенаведені вимоги законодавства, зокрема, відсутні докази того що проектна документація та проектно-кошторисна документація були виготовлені, передані підряднику для погодження та подальшого використання під час укладання договору, відсутні дані про проектну документацію та проектно-кошторисну документацію та не передбачено складання та погодження договірної документації, на підставі якої повинні виконуватися роботи, не визначено яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію, порядок матеріально-технічного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта (робіт), а лише зроблено посилання на акти виконаних робіт.
Також, за змістом ст. 879 ЦК України, підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Також слід зауважити, що кошторис це документ, в якому зазначається постатейний перелік витрат на виконання робіт і який є додатком до договору підряду, його невід'ємною частиною. Він дозволяє встановити не тільки розмір ціни, а і чітко визначити її складові елементи. Скласти його може як замовник так, і підрядник. Для договорів підряду в будівельному середовищі кошторис складається в обов'язковому порядку. Таким чином, посилання на проектно-кошторисну документацію, як підставу для виконання робіт, і наявність такої документації при виконанні робіт є обов'язковою.
Проте, наданий позивачем договір №01042015 від 01.04.2015 року не містить відомостей про проектно-кошторисну документацію та даних про те, хто її надає. У відсутності кошторису також не можливо встановити обсяги робіт, їх вартість, заплановані механізми та кількість працівників. Відсутність в договорі даних про проектно-кошторисну документацію не відповідає приписам вищенаведених норм.
Слід відмітити, що позивачем ані під час проведеної перевірки ані під час судового розгляду справи не було надано дефектних актів, які б свідчили про необхідність виконання ремонтних робіт за адресою: м.Харків, вул. Котлова, 95 та 101, з урахуванням того, що вказані приміщення перебували у позивача виключно на праві термінового платного користування згідно укладеного із ТОВ «Фортуна» договору оренди №0-3101 від 31.01.2013 року.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що згідно наданої позивачем копії Відомості ресурсів (форми №5а), загальна сума витрати праці складає 26293,93 людино/годин. Разом з тим, відповідно до наявних в матеріалах справи результатів опрацювання зібраної податкової інформації щодо ПОГ "Буденергоактив" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану" від 08.07.2015 року №1100/20-30-22-03 вказано, що згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за перший квартал 2015 року, прийнятого 12.05.2015 року за №9092718737, у штаті підприємства працювало 6 осіб; за цивільно-правовим договором - 0 осіб. Доказів залучення до виконання робіт інших осіб (субпідрядників) позивачем не надано.
На підставі викладеного, прйимаючи до уваги термін виконання робіт (договір підписано 01.04.2015 року, акт виконаних робіт складено 30.04.2015 року), кількість робітників (6 осіб) та тривалість робочого дня, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у ПОГ "Буденергоактив" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану" можливості виконати будівельні роботи за адресою м.Харків, вул. Котлова, 95, 101 на виконання укладеного із ТОВ "ТД "Євромет" Договору підряду від 01.04.2015 року №01042015.
Таким чином, матеріали справи та наявні в дій докази об'єктивно засвідчують відсутність реального наміру на виконання укладених між позивачем та контрагентом господарських відносин, та як наслідок безпідставне віднесення їх до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.
Перевіряючи реальності здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та ПОГ "Буденергоактив" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану" за договором поставки №01/02 від 01.02.2015 року, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Відповідно до умов вищевказаного договору, Постачальник (ПОГ "Буденергоактив") зобвоязується передати у власність Покупцеві (ТОВ "ТД "Євромет"), а Покупець прийняти та оплатитит плити бетонні ПАГ 18 на умовах викладених в цьому Договорі (п. 1.1 Договору).
Згідно положень п.п.2.2, 2.4-2.6 Договору, право власності на Товар переходить з моменту поставки товару та підтверджується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін. При передачі Товару Постачальник зобов'язаний передати покупцю накладну та товарно-транспортну накладну на Товар, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою Постачальника. Поставка вважається завершеною з моменту прийняття /передачі кожної партії Товару Покупцю, що засвідчується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін та необхідних товаросупроводжувальних документів, вказаних в Договорі. Розвантаження товару за адресою, вказаною у п.п.2.1. Договору здійснюється Постачальником при використанні технічних засобів наданих Покупцем.
Якість товару, який поставляється за даним договором повинна відповідати вимогам, встановленим державним стандартам та технічним умовам (п.4.1 Договору)
Як вказано податковим органом та не заперечувалось представником позивача під час судового розгляду справи у суді апеляційної інстанції, підприємством під час проведеної перевірки не було надано контролюючому органу жодних сертифікатів або паспортів якості на придбаний у ПОГ "Буденергоактив" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану" товар (плити бетонні ПАГ 18).
Колегія суддів зазначає, що наявність станом на час здійснення господарської операції відповідних сертифікатів якості є необхідною та вирішальною умовою для визначення факту реальності здійснених господарських операцій, оскільки згідно умов договору якість товару повинна відповідати вимогам, встановленим державним стандартам та технічним умовам.
Разом з тим, представником позивача під час розгляду справу у суді апеляційної інстанції не було надано пояснень з приводу того, яким чином приймався вказаний товар за кількістю та якістю, враховуючи його специфіку, а саме, чи було створено відповідну комісію для визначення характеристик та якості придбаного товару, його виробника тощо. Посилання представника позивача на те, що товар (плити бетонні ПАГ 18) не мав відповідних сертифікатів, оскільки був вживаний, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки вказана обставина не звільняє сторін обов'язку дотримуватись умов договору, а саме, постачальника передати, а покупця прийняти товар якість якого відповідає вимогам, встановленим державним стандартам та технічним умовам.
Дослідивши інші надані позивачем як під час проведеної перевірки, так і під час судового розгляду справи документи, колегія суддів дійшла висновку, що на їх підставі не можна підтвердити факт реальності спірної господарської операції, виходячи з наступного.
Так, позивачем на підтвердження факту транспортування придбаного товару надано копії товарно-транспортних накладних №32 та №33 від 28.04.2015р., №34 та №35 від 29.04.2015р., №36 від 30.04.2015р., згідно яких вбачається, що маса товару, що транспортувався за кожною накладною, складає 104 тони. Позивачем ані під час проведеної перевірки, ані під час судового розгляду справи не було надано доказів на підтвердження наявності реальної можливості транспортування вказаного товару з урахуванням його значної маси. Надані представником позивача вже під час судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції роздруківки про технічні характеристики автомобілів «Вольво», колегія суддів не приймає в якості належного та допустимого доказу на підтвердження можливості реального транспортування вказаного товару, оскільки наявні в матеріалах справи копії товарно-транспортних накладних не містять моделі автомобілів, яким, як вказує позивач, здійснювалось перевезення вантажу. Крім того, згідно наданих представником позивача під час апеляційного перегляду справи копій свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів вбачається, що повна маса автомобілів та напівпричепами з реєстраційними номерами, які вказані у товарно-транспортних накладних, складає відповідно 27000 (маса без навантаження 8646) та 35000 (маса без навантаження 6800); 19000 (маса без навантаження 7500) та 39000 (маса без навантаження 6683), що виключає можливість перевезення придбаного у контрагента вантажу у кількості 104 тони. Доводи позивача про те, що оскільки вантаж був ідентичний, то транспортування вантажу здійснювалось по одній товарно-транспортній накладній декілька разів, з посилання на Інструкцію «Про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи», затвердженої наказом Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України N 228/253 від 07.08.1996р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.08.1996 року за N 483/1508, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вищевказаний наказ на час здійснення господарських операцій втратив чинність, а відтак його положення не могли бути застосовані. Інших доказів на підтвердження можливості реального здійснення транспортування придбаного товару, позивачем надано не було та матеріали справи не містять.
Крім того, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту виконання вантажно-розвантажувальних робіт придбаного у контрагента товару.
Так, відповідно до Правил охорони праці під час вантажно-розвантажувальних робіт, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 19.01.2015 р. № 21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.02.2015 р. за № 124/26569, встановлено, що Правила поширюються на всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності та організаційно-правової форми, які в процесі своєї діяльності виконують вантажно-розвантажувальні роботи, навантаження (розвантаження) або вивантаження (далі - вантажно-розвантажувальні роботи). Ці Правила є обов'язковими для роботодавців та працівників, що виконують вантажно-розвантажувальні роботи.
Згідно п. 3 розділу І Правил визначено, що вантажно-розвантажувальний майданчик - горизонтальна поверхня, що призначена для обслуговування транспортних робіт з навантаження або розвантаження вантажів, яка оснащена відповідними вантажопідіймальними кранами і машинами, або навантажувачами періодичної дії, або навантажувачами безперервної дії (стрічкові, скребкові, роторні, шнекові навантажувачі); вантажно-розвантажувальні роботи - це комплекс заходів, спрямованих на підняття різноманітних вантажів з метою їх завантаження чи розвантаження; такі роботи застосовуються для навантаження (розвантаження) або вивантаження вантажів вручну або за допомогою спеціалізованої техніки (вантажопідіймальних кранів і машин, навантажувачів, автоелектрокарів); технологічна схема - сукупність основних і допоміжних виробничих процесів у поєднанні з необхідними для їх виконання засобами механізації та автоматизації, що забезпечує безпечну і ефективну організацію робіт; транспортно-технологічна схема - схема, в якій відображаються організація транспортного потоку, способи проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послідовність виконання технологічних операцій і номенклатура підіймально-транспортного устаткування при навантаженні, транспортуванні та розвантаженні.
Організація безпечного виконання вантажно-розвантажувальних робіт визначена пунктом 1 розділу ІІ Правил, згідно п.п.1-8, 12-14 якої встановлено, що роботодавець повинен створити службу охорони праці відповідно до вимог Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15 листопада 2004 року N 255, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2004 року за N 1526/10125 (із змінами) (НПАОП 0.00-4.21-04); роботодавець повинен організувати опрацювання і затвердити нормативні акти про охорону праці, що діють на підприємстві, відповідно до вимог Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 21 грудня 1993 року N 132, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 лютого 1994 року за N 20/229 (НПАОП 0.00-6.03-93); роботодавець розробляє та затверджує інструкції з охорони праці відповідно до вимог Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 29 січня 1998 року N 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 квітня 1998 року за N 226/2666 (далі - НПАОП 0.00-4.15-98); роботодавець забезпечує проведення попереднього (під час прийняття на роботу) та періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21 травня 2007 року N 246, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за N 846/14113 (із змінами); навчання і перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб та працівників повинні проводитися відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року N 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за N 231/10511 (із змінами) (НПАОП 0.00-4.12-05); роботодавець повинен розробити і затвердити перелік робіт з підвищеною небезпекою відповідно до Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року N15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за N 232/10512 (із змінами), для проведення яких працівникам необхідно пройти спеціальне навчання і щорічну перевірку знань з питань охорони праці; роботодавець повинен організовувати проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року N 442; роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки відповідно до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року N 1107; роботодавець повинен забезпечити працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до вимог Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24 березня 2008 року N 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 року за N 446/15137 (із змінами) (НПАОП 0.00-4.01-08); засоби індивідуального захисту працівників повинні відповідати вимогам Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року N 761; працівники повинні бути забезпечені спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам загальних професій різних галузей промисловості, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 16 квітня 2009 року N 62, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 12 травня 2009 року за N 424/16440 (далі - НПАОП 0.00-3.07-09); не допускаються до роботи працівники без відповідних засобів індивідуального захисту.
Позивачем ані під час проведеної перевірки, ані під час судового розгляду справи не було надано доказів на підтвердження факту виконання вимог вищевказаних Правил.
Посилання представника позивача на те, що вказані роботи здійснювались за допомогою Крану монтажного МКГ-25БР (заводський номер 936, рік виробництва 2001, тин - стріловий, самохідний на розсувному гусеничному ході, дизель-електричний), що перебуває у позивача на праві безоплатного користування згідно укладеного із ТОВ «Фортуна» Договору позички №01/03-15 від 01.03.2015 р., колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки наявність лише документів на підтвердження факту права користування вказаним краном, не підтверджує факт виконання вантажно-розвантажувальних робіт по спірним господарським операціям. Крім того, дана обставина не звільняє позивача від встановленого законодавством обов'язку дотримуватись встановлених законодавцем Правил охорони праці під час вантажно-розвантажувальних робіт.
Також, відповідно до наданої позивачем копії видаткової накладеної №3 вбачається, що вона була складена 30.04.2015 року, в той же час, як вказано у наданих товарно-транспортних накладних, перевезення та отримання придбаного товару здійснювалось у період з 28.04.2015 року по 30.04.2015 року, тобто до моменту виписки видаткової накладної. Крім того, згідно вказаної видаткової накладної вбачається, що товар було отримано представником позивача за довіреністю -генеральним директором ОСОБА_1.
Відповідно до положень пункту 2.5 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за N168/704 (із змінами внесеними Наказом Міністерства фінансів України) від 30.09.2014 року N987, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.10. 2014 р. за N 1300/26077) встановлено, повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.
Разом з тим, позивачем ані під час розгляду справи у суд першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не було надано копій довіреностей на право отримання від контрагенту товарно-матеріальних цінностей чи витягу з журналу реєстрації довіреностей.
Крім того, колегія суддів зазначає, що жодних пояснень та доказів на підтвердження того, яким чином, за відсутності відповідних сертифікатів якості або створення комісії, генеральним директором ОСОБА_1 була встановлена відповідність вказаного у видатковій накладній товару (плити бетонні ПАГ 18) умовам договору, надано не було.
Також, як вбачається з умов договору поставки та товарно-транспортних накладних, придбаний товар (бетонні плити) було доставлено за адресою місто Харків, вул. Котлова, 95, в той час, як зазначено представником позивача у наданих до суду апеляційної інстанції поясненнях, бетонні плити використані товариством в цілях покращення дорожнього покриття та підлоги у складському комплексі за адресою місто Харків, вул. Котлова, 95 та 101. Доказів транспортування вказаного товару за адресою місто Харків, вул. Котлова, 101, матеріали справи не містять та позивачем під час розгляду справи не надано.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем документи не дають можливість встановити походження придбаного товару та підтвердити те, що він був придбаний позивачем саме на виконання умов укладених із ПОГ "Буденергоактив" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану" господарських операцій.
З огляду на зазначене, надані позивачем первинні документи складені з порушенням порядку оформлення первинних документів щодо форми та змісту, що в силу вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано наказом Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704), спричиняє втрату ними юридичного статусу первинних документів.
З огляду на вищезазначене, за відсутності у позивача належним чином оформлених первинних документів не видається можливим встановити факт передачі таких товарів від ПОГ "Буденергоактив" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану", що в свою чергу свідчить про безтоварний характер згаданих господарських операцій і мав місце простий документообіг
Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Враховуючи неналежне оформлення первинної документації, а саме відсутності документів щодо реальності проведених операцій, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем не було підтверджено реальність господарських операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування.
Колегія суддів зазначає, що господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість. Визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до складу витрат та формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивачем, ані під час проведеної перевірки, ані під час судового розгляду справи, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності укладення вищезазначених господарських відносин.
Доводи позивача з приводу того, що необхідність укладання вищезазначених договорів була зумовлена необхідністю виконання будівельних робіт за адресою м.Харків, вул. Котлова, 95, 101, а саме, придбані за договором №01/02 від 01.02.2015 року бетонні плити використані товариством в цілях покращення дорожнього покриття та підлоги у складському комплексі за адресою місто Харків, вул. Котлова, 95 та 101 та в ході ремонтних робіт за договором №01042015 від 01.04.2015 року ПОГ "Буденергоактив" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану" виконано укріплення складу літера Б-1, вул. Котлова 101, колегія суддів вважає недоведеними з урахуванням того, що вказані приміщення перебували у позивача виключно на праві термінового платного користування згідно укладеного із ТОВ «Фортуна» договору оренди №0-3101 від 31.01.2013 року та згідно наданих позивачем актів приймання передачі приміщень, передавались у доброму технічному стані, придатному для використання, відповідно до його цільового призначення.
Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Відповідно до п. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Під час апеляційного розгляду справи не було встановлено наявності розумних економічних або інших причин (ділової мети) проведення зазначених операцій. Обставини придбання товарів та виконання будівельних послуг з метою поліпшення не належного позивачу на праві власності майна, без наявності необхідного документального підтвердження реальності вказаних операцій, свідчать про намір платника податку одержати економічний ефект за рахунок безпідставного формування податкового кредиту, а також одержання податкової вигоди у вигляді бюджетного відшкодування ПДВ.
Виходячи із зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що вищезазначені господарські відносини не були спрямовані на настання правових наслідків, що протирічать положенням ст. 202 глави 16 ЦК України, відповідно до яких "правочин - є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків".
Таким чином, наявність у позивача податкових накладних не може бути визнана судом достатньою підставою для формування податкового кредиту, оскільки факт реальності господарських операцій не знайшов свого підтвердження належними і допустимими доказами.
З метою дотримання справедливого балансу між державними та приватними інтересами в сфері боротьби з ухиленням від сплати податків, відповідно до доктрини належної обачності й обережності, платник податків не повинен нести відповідальність тільки у випадку, якщо він проявив належну обачність і обережність і йому не було відомо про зловживання своїх контрагентів.
Як зазначено у постанові Верховного Суду України у справі від 12.02.2008р. (справа № 08/28), факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти.
Вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі "Булвес" АД проти Болгарії (п. 71 рішення, датованого 22 січня 2009 року), де Європейський суд з прав людини висловив позицію, яка в принципі узгоджується з доктриною належної обачності й обережності: платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, скоєні його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
В статті 13 ЦК України зазначено, що при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватись моральних засад суспільства. Не допускається зловживання правом.
За змістом частини першої статті 228 ЦК України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті є нікчемним. Як установлено частиною другою статті 215 того ж Кодексу, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Застосування угод та вчинення дій, які не мають іншої економічної мети крім мінімізації сплати податків - є зловживання правом на свободу підприємницької діяльності. Зазначене зловживання виражається в укладання удаваних угод, що має на меті приховати реальну угоду, яка суперечить моральним засадам суспільства (спроба ухилитись від конституційного обов'язку сплати податків).
З урахуванням встановлених доказів, приймаючи до уваги недотримання позивачем засад розумності та добросовісності, колегія суддів вважає необґрунтованими його твердження, з якими погодився суд першої інстанції, щодо реальності проведених між ТОВ "Торговий Дім "Євромет та ПОГ "Буденергоактив" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану" господарських операцій.
На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час апеляційного розгляду справи обставини, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість встановлених за наслідком проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок, законності нарахування позивачу суми грошового зобов'язання за вказані порушення на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Колегія суддів зазначає, що позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності власних дій.
Натомість, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність виявлених під час проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства та обґрунтованість винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке є предметом оскарження позивачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку щодо відсутності в діях позивача порушення вимог діючого законодавства, та як наслідок, незаконності нарахування відповідачем суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2016 року по справі №820/12142/15 не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог ст. 202, ч.2 ст. 205 КАС України підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2016р. по справі №820/12142/15 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Євромет" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.
Судді(підпис) (підпис) Калиновський В.А. Водолажська Н.С.
Повний текст постанови виготовлений 28.03.2016 р.