24 березня 2016 р. Справа № 820/11853/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Подобайло З.Г.
Суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.
за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2016р. по справі № 820/11853/15
за позовом ОСОБА_1
до Харківської ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №01-17 Т від 27.05.2015 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2016 р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення - рішення від 27.05.2015 року № 01-17 Т про сплату транспортного податку у сумі 25000 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 487, 20 грн.
Харківська ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу , посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2016 р. скасувати , прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
ОСОБА_1 заперечує проти задоволення апеляційної скарги, просить суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні , постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 належить автомобіль TOYOTA 2012 року випуску, об'єм двигуна 3456 куб. см., номер кузова НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_3.
27.05.2015 року Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області згідно з п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п.п. 267.6.2 п.267.2 ст. 267 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 27.05.2015 №01-17 Т, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб" у розмірі 25000,00 грн. (а.с. 7).
Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до ГУ ДФС у Харківській області (а.с. 10-11) та до ДФС України (а.с. 15), але рішеннями про результати розгляду скарг, зазначене податкове повідомлення рішення залишено без змін (а.с. 12-14, 16-17).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того , що відповідач не довів суду, що при прийняті спірного податкового повідомлення - рішення він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.
01.01.2015 року, набрав чинності Закон України N 71-VIII від 28.12.2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено новий податок - транспортний податок.
Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Приписи пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Згідно з п.п. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Отже, об'єктом оподаткування є автомобілі, що використовуються до 5 років.
При цьому, згідно пп. 14.1.251 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, транспортні засоби, що використовувалися, - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.
Таким чином, використання транспортного засобу пов'язується з його реєстрацією.
Під час судового розгляду справи встановлено, що транспортний засіб автомобіль марки "TOYOTA ", реєстраційний номер НОМЕР_3, об'єм двигуна 3456 кубічних сантиметрів, першою датою реєстрації транспортного засобу є 2012 рік.
Колегія суддів зазначає, що згідно з п.п.14.1.163 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, перша реєстрація транспортного засобу - реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.
Відповідно до п. 267.4, 267.5 ст. 267 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно з пп. 267.6.1 пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Водночас пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України визначено, що до місцевих податків зокрема належить податок на майно, в склад якого, відповідно до пп. 265.1.2 п. 265.1 ст. 265 ПКУ входить транспортний податок.
Відповідно до п. 10.3 ст. 10 Податкового кодексу України, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Аналіз вищенаведених норм права дає колегії суддів підстави для висновку, що встановлення іншого розміру (збільшення або зменшення) транспортного податку не віднесено до компетенції місцевих рад, згідно приписів Податкового кодексу України.
Отже, транспортний засіб, який рахується за позивачем є об'єктом оподаткування в розумінні пп. 267.2.1. п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України, а тому контролюючий орган правомірно нарахував суму транспортного податку.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача, з посиланням на рішення Циркунівської сільської ради Харківської області від 16.01.2015 року № 3056-VI ,яким затверджено Положення про транспортний податок з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 грн. за кожен легковий автомобіль, якій використовувався до 5 років і має об'єм циліндра двигуна понад 3000 куб. см., як підставу того, що відповідний податок повинен нараховуватись з 2016 року, оскільки рішення сесії органу місцевого самоврядування не може вплинути на підстави нарахування та обов'язок платниками сплачувати податки та збори з тих підстав, що такі прямо закріплені законодавцем нормами Податкового Кодексу України.
Таким чином, грошове зобов'язання визначене оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25 000,00 грн., є винесеним у відповідності до норм чинного податкового законодавства та підлягає сплаті.
Щодо посилань позивача на те, що поширення норм ст.267 ПК України на осіб, які стали власниками об'єктів оподаткування транспортним податком до 01.01.2015 року суперечить приписам Конституції України і порушує ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
В силу ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте , попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У своєму рішенні від 14 жовтня 2010 року прийнятому в справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський Суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів» (п. 50).
Тому, введення нового виду податку «транспортного податку» на підставі Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VІІІ від 28 грудня 2014 року слід вважати «законним втручанням» держави у мирне володіння майном особи, що узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.
Доводи позивача про те, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, колегією суддів відхиляються, оскільки законодавець не змінює вид податку, а запроваджує новий.
Отже, на підставі аналізу норм законодавства та оцінки фактичних обставин справи суд доходить висновку, що Харківська ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення №01-17 Т від 27.05.2015 року діяла у законний спосіб, на підставі та в межах визначених повноважень, тому відсутні підстави для його скасування .
У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Наведене не враховано судом першої інстанції , тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно положень ст. 202 КАС України з прийняттям нової постанови про відмову у задоволені позовних вимог .
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Харківської ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2016р. по справі № 820/11853/15 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.
Судді(підпис) (підпис) Григоров А.М. Тацій Л.В.
Повний текст постанови виготовлений 29.03.2016 р.