24 березня 2016 року Справа № 876/5046/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом керівника апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 до голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду Лучко Оксани Олександрівни про визнання дій протиправними за апеляційною скаргою керівника апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року про залишення позовної заяви без розгляду,
Керівник апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду Лучко О.О. про визнання протиправними дій при видачі наказу № 71-ОС від 26 серпня 2014 року «Про преміювання працівників апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду» з додатком № 1 до наказу № 71-ОС від 26 серпня 2014 року в частині встановлення ОСОБА_3 60% премії до середньомісячної заробітної плати.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року позовну заяву залишено без розгляду з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, керівник апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права. В апеляційній скарзі зазначає, що з 23.03.2015 року по 18.04.2015 року вона хворіла і перебувала на листку непрацездатності. 20.04.2015 року отримала дві ухвали суду від 19.03.2015 року про призначення справи до судового розгляду на 11:00 год. 31.03.2015 року та від 31.03.2015 року про відкладення та призначення судового засідання на 11:00 год. 09.04.2015 року. Залишаючи позовну заяву без розгляду суд позбавив її процесуальних прав, передбачених ст. 49 КАС України, а саме, знати про дату, час і місце судового розгляду справи та права на доступ до правосуддя. Просить скасувати оскаржувану ухвалу і направити справу для продовження розгляду.
Сторони у судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомленими про час та місце слухання справи.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 повторно не з'явилася в судове засідання без поважних причин.
Однак, колегія суддів з такими доводами суду першої інстанції не погоджується з таких підстав.
Відповідно до вимог частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
За змістом частини 1 статті 35 КАС України повістка вручається під розписку.
У силу пункту 4 частини 1 статті 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Як вбачається з матеріалів справи, судом призначено судове засідання на 31 березня 2015 року о 11:00 год. Про розгляд справи сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 65-66).
У зв'язку з неявкою сторін у судове засідання 31 березня 2015 року розгляд справи відкладено на 09 квітня 2015 року о 11:00 год. Про розгляд справи сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та телефонограмою (а.с. 68-69).
09 квітня 2015 року у зв'язку з повторною неявкою позивача у судове засідання, суд першої інстанції залишив позовну заяву без розгляду.
Проте, згідно листка непрацездатності Серії АГЧ № 208804 керівник апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 хворіла з 23 березня 2015 року по 18 квітня 2015 року, тобто не могла з'явитися на судові засідання 31 березня 2015 року та 09 квітня 2015 року з поважної причини. А тому, підстав для залишення позовної заяви без розгляду не було.
Суд першої інстанції, залишивши позов без розгляду, позбавив позивача можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушив його право на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини також акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 р.).
У Рішеннях у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це слід вважати як порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У Рішенні у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Суд має перевірити дотримання вимог Конвенції, переконатись що право доступу до суду не було обмежено таким чином, що нанівець зводиться вся його суть, також, обмеження доступі до суду не буде відповідати ч. 1 ст. 6, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини» від 12 липня 2001 року).
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, оскільки винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду, а справу слід направити до цього ж місцевого суду для продовження її розгляду.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 199, ст. ст. 204, 205, 206, 254 КАС України, суд,
апеляційну скаргу керівника апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 809/3686/14 - скасувати та справу направити до цього ж місцевого суду для продовження її розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді І.В. Глушко
В.Я. Макарик
Повний текст виготовлено 28 березня 2016 року.